«Не варто соромитися переживати всі стадії горювання», - психолог про те, як пережити загибель близької людини

«Не варто соромитися переживати всі стадії горювання», - психолог про те, як пережити загибель близької людини

Процес втрати близької людини є частиною життя кожної людини. Але особливість втрати родин загиблих військових у тому, що їхня втрата пов’язана з процесами в державі, вона не природня і війна – це відповідальність держави. Про те, як допомогти родині загиблого героя пережити втрату, не нашкодити і не знецінити втрату в ефірі Армія фм розповіла психолог Тетяна Сіренко.

 

 

Стадії горювання, які проживає людина, дізнавшись про загибель рідного

В кожної людини процес горювання і переживання втрати протікає індивідуально, але є схожі стадії.

Перша стадія шоку. В цей період виникає заперечення. Той факт, що рідної людини немає і ніколи не буде настільки шокує, що психіка починає захищатися і заперечує та шукає пояснення, що це неправда. Насправді, в сумуванням за близькою людиною є фактор переживання за самого себе («як мені буде без цієї людини», «як я житиму без нього»).

Коли минає заперечення, майже завжди виникає злість. На ситуацію, на себе, на людей навколо, на людину яка загинула. За злість на рідного який загинув, не варто соромитися говорити. Це природній процес, адже злимося ми тоді, коли не можемо отримати бажаного, у даному випадку – повернути людину.

Якщо ми знаходимося поруч із горючою людиною, варто усвідомлювати, що злиться вона на ситуацію і свою безпорадність, а не на когось конкретного. Навіть якщо на когось спрямовую свою злість. Важливо цю злість не пригніччувати. Злість наближає людину до прийняття втрати.

Коли з’являються перші ознаки прийняття, можуть виникнути певні торги, коли сама з собою, чи з вищими силами людина починає домовлятися про щось, щоб ця ситуація кудись поділася. Потім знову може повернутися в стан злості. Якщо підтримки достатньо, людина переживши всі ці стадії усвідомить втрату. Після цього може виникнути депресія, втрата сенсів. Можуть виникати соматичні симптоми. Після всіх цих стадій приходить процес переорієнтацій.

Також є дві крайності – зацикленість, коли все життя зводиться до втрати, створюється культ. Інший бік – уникання, коли людина уникає всього, що пов’язано або нагадує про рідного загиблого. Ці обидва процеси не допомагають проживанню горя. В психології є поняття «робота горя», яке означає, що пережити втрату можна тільки прогорювавши, проплакавши, проживши всі стадії.

Нормальний процес горювання може тривати до двох років. Перший рік завжди найтяжчий, коли важливо прожити всі цикли року без людини, змінити функції в родині.

Ускладнене горювання

Нормальний процес протікання горювання, коли людина рухається в цьому процесі, її стан не застрягає на одному місці, змінюється ставлення людини до життя і до того, що відбулося, людина може вибудовувати своє життя без загиблого рідного.

Якщо минає час, а людна перебуває в гострій стадії горювання, якщо такий стан триває понад півроку і не змінюється, тоді варто звернути увагу, що людина, ймовірно, сама не справляється з переживанням свого горя. Довге заперечення факту втрати (особливо, коли є всі ознаки і пройдені всі ритуали, в тому числі похоронні) – це теж показник ускладненого горювання.

Коли процес горювання триває понад 2 роки, - це також ускладнене горювання.

Обмеження всього свого життя до ситуації втрати – це також ускладнене горювання.

Важливим дзвіночком про необхідність допомоги є соматичні ознаки.

Як поводитися і як підтримувати людину у горі

Допомагає переживати горе у стадії злості – коли біля горюючої людини є хтось, хто витримає цю злість. Можна проговорювати, що ви бачите злість і чуєте її.

Часто виникає уникання людини в горі. З людиною потрібно говорити про її втрату, але важливо дотримуватися певного балансу, щоб не зробити гірше. Можна запитувати про людину, яку втратили, яким він був. Можна говорити про те, як загинула близька людина. Але важливо не повертати постійно людину в ці моменти, а більше йти за її бажаннями.

Якщо людина загинула раптово, були складні моменти в похоронах, важкі пошуки (зниклі безвісти, страшні моменти загибелі) – рідним важливо пережити, проговорити це. Важливо, щоб поруч була люди, яка витримає ці розповіді. Важливо бути готовим витримати і цю розповідь, і емоції. Не бажано говорити: «я би такого не пережив», «припини це розповідати, бо це неможливо слухати», «як ти з цим справляєшся, я б не зміг»…

Не можна говорити горючій людині фрази, які знецінюють її втрату: «Чому ти його відпустила туди?», «навіщо він туди пішов», «не сумуй», «у вас же ще діти є»…

Чи час лікує

Сам по собі час не лікує. Лікує те, як переживається горювання, як людина розпоряджається часом. Залежить від того, як рідний загинув, які були стосунки в родині.

Родини, які втратили свого близького на війні, потребують уваги від держави і суспільства. Їм важливо висловлювати пошану, не забувати про загиблих і говорити про їхніх рідних.

Щоб дізнатися детальніше про те, як допомогти родинам загиблих, прослухайте поради психолога тут: