Нема різниці з яких ти військ, бо ЗСУ — єдині і спільно виконують завдання

У гостях військового радіо Армія FM бійці 72 ОМБР вітають всіх причетних з Днем Збройних сил України.

Яна Холодна: Друзі, усім привіт. Нарешті мої колеги допустили мене до мікрофону. Я хотіла ще з самого ранку привітати усіх наших дорогих військових. З днем ЗСУ. Хочу сказати, що це свято дійсно мужніх чоловіків та жінок. У нас багато воює і жінок в тому числі. Тому, друзі, зі святом вас! Залишайтеся завжди такими сильними і мужніми. Мене дуже радує, що сьогодні армія має велику повагу  людей. І це дійсно заслужена повага. Велике вам спасибі, а я з радістю хочу представити наших сьогоднішніх гостей. Дуже приємно, що сьогодні у студії Армія ФМ одразу і піхотинці і повітряні сили. Я вас вітаю друзі! Можете по черзі привітатися, а потім я вас представлю. 
Давайте тоді почнемо. Денис – 72-га бригада. Вітаю Вас! Сергій – повітряні сили. Роман з 72-ї бригади. 
Роман: Дякую, хотів би привітати всіх побратимів зі святом! З днем ЗСУ. Також хотів привітати з вчорашнім  святом —Днем волонтера, усіх наших волонтерів. Подякувати їм. Хотів би подякувати усім батькам які виховали таких синів та дочок, які захищають нашу країну. Всіх зі святом. Слава Україні.  

Яна Холодна: І Костянтин. 72-га бригада. 
Костянтин: Хотів би привітати так само всі ЗСУ з професійними святами. І також конкретно свою бригаду, свою роту, свій батальйон. 
Яна Холодна: Насправді, ви знаєте, повернемось трохи в екскурс. 72-га бригада відносно нещодавно вийшла з району проведення АТО. Ми всі спостерігали, і напевне ви всі спостерігали, як ви проходили бойовим маршем в місті своєї постійної дислокації — це Біла Церква. Я би хотіла спочатку вас запитати, які в вас були відчуття? Тоді коли ви йшли цілою бригадою, коли було дуже багато цивільного населення. Було дуже багато прапорів, дітей. Здавалося, що туди з'їхалися абсолютно всі. Розкажіть трохи про свої відчуття. Як це — йти у такій колоні? 
Денис: Мені дуже сподобалось.  Дуже був приємно вражений. Тим, що було багато людей. Дуже приємно було. Відчуття гордості було таке. 
Яна Холодна: А у вас, друзі? Які вас емоції переповнювали в цей момент? 
Костянтин: Було зрозуміло, що нас пам’ятають. 
Яна Холодна: А вам, Романе? Яке це було за відчуття? 
Роман: По-перше, я побачив професіоналізм командування, злагодженість. Професійність у тому, як ми оперативно знялися зі своїх позицій. Як нас змінили. Дуже хотів подякувати усім мешканцям  Білої Церкви за те, що так тепло нас зустріли. Дуже приємно було. 
Яна Холодна: Питання до Сергія. От Повітряні сили на сьогоднішній день, представляють не менше професіоналізму та героїзм. Але… ми на сьогоднішній день лише бачимо ваші красиві вертольоти, літаки. Чому про вас так мало чутно? Про людей якось мало говорять. Вам не образлива така ситуація? 
Сергій:  Не образлива. Справа в тому, що ПС станом на сьогодні виконують завдання оборони з частин сил і засобів АТО. Решта частина ПС виконують завдання захисту протиповітряної оборони нашої держави. Це завдання з нас не знімалося. І продовжується виконуватись. Крім засобів з відновлення вишколу та боєздатності. Ці завдання може не такі гучні, але не менш важливі. 
Яна Холодна: В нас вся армія героїчна в незалежності від того, хто де служить. 
Сергій: Безперечно! Сухопутні війська — це основа перемоги. Але і ПС це важлива складова ЗСУ. 
Яна Холодна: У цьому контексті, мені дуже хотілося запитати, про співдружність усіх видів та родів військ. Мені здається, що одне без одного неможливо успішно воювати і здобувати перемогу. Якщо взяти, наприклад, досвід з 2014 року. З цієї сучасної війни. Як на вашу думку? 
Сергій: Саме злагодження підрозділів є гарантією перемоги. Те братерство, яке ми отримали, це коли і повітряні сили і сухопутні разом. Війська виконують спільні завдання. Поєдналися види безпосереднього виконання завдань. Я пліч-о- плач з офіцерами, солдатами сухопутних військ у складі зведеного загону під Авдіївкою. Є завдання  і його треба виконувати. Немає різниці, чи ти з ПС чи з Сухопутних військ. Це єдині ЗСУ у складі яких треба виконувати всі завдання. 
Яна Холодна:  Мені здається, дійсно круто, що наша армія настільки багатофункціональна, що один одного можуть підтримувати. Мені хочеться зараз почути думку піхоти в цьому ключі.    
Денис:  Безусловно и у меня в подразделении служили ребята с ВС. Получали свой боевой опыт. Хорошие ребята. Мне нечего сказать. Они, может быть, что–то вынесли для себя. Может быть — это дух. 
Яна Холодна: Дух на війні. Наскільки він важливий?  Як ви себе підтримували в формі на війні? Тим більше, що за вашими плечима був особовий склад. Вам ще довелось підтримувати тих, хто дивився на вас як на командирів. 

Денис: Я вам скажу так. Каждая потеря для командира откладывается под сердцем. Я для себя вижу как для офицера, помимо выполнения боевой задачи выполнять главный фактор – беречь жизнь личному составу. Я всем всегда говорю, нам солдат нужно 9 месяцев вынашевать и 20 лет выращивать. Других у нас нет. Поэтому, как бы вот так. 
Яна Холодна: Питання до Романа. Як ви підтримуєте, себе та свій особовий склад? Здається 13 місяців простояла 72 – га бригада в районі проведення АТО. Це досить так не малий термін.  
Роман: Багато чого залежить від командира.  В мене були найкращі командири, які мене навчили тримати планку. Любов. Любов взагалі допомагає. Я знаю, що на мене чекають вдома і вони знають, що я буду захищати і я це роблю. З приводу того, що  інші підрозділи… Ми розглядали питання. Дуж важлива взаємодія і ми всі побратими. Разом робимо одну справу. Звісно, що солдати дивляться на мене. Ми тримаємо позицію. Моя рота Львів.  Людей з серцями Лева. Хотів би окремо привітати другу роту першого батальйону 72-ї бригади з цим святом. З днем ЗСУ. Хотів би привітати нашого нового командира бригади з призначенням на нову посаду. Бажаю йому успіху. Побажати всім воїнам 72-ї бригади, щоб ми здобули  перемогу. Щоб ми вигнали ворога в особі сепаратистів, яких підтримує РФ та їх банд формування російських військ.

Яна Холодна: Всі ми сподіваємося, що це буде найближчим часом. Питання до Сергія. Як вам вдавалося зберігати бойовий дух на війні? Ну і якщо у вас за плечима був особовий склад, то як вам вдавалося підтримувати цих людей?
Сергій: Дух в окопі – це дух братерства. Саме воно надає силу і перевагу. Якщо твій колектив підтримує один одного, якщо ви спільної думки, то це і є бойовий дух. Саме тоді з цим підрозділом можна виконувати всі завдання.
Денис: Ми – одна сім’я. Ми разом жили, разом воювали. Дуже важливо, щоб всі були, як брати і підтримували однин одного. 
Яна Холодна: До речі, кілька тижнів тому у нас в ефірі був вже ваш колишній командир Андрій Соколов. Він тоді сказав таку фразу, що ворог поруч, бійці його бачать і це їх мотивує до нових звершень і надає якусь впевненість. Хотілося б поговорити про цей зв’язок. Командир має вести за собою людей?
Денис: У перші дні, коли ми звільнили «Алмаз», тоді Андрій Соколов сам прийшов на позицію, я це бачив і саме це було величезною підтримкою для нас всіх. Це дійсно бойовий командир, яким можна пишатися. 
Яна Холодна: Чим зараз займаєтеся? Знаходитеся у ППД, у вас тепер багато вільного часу. Як швидко вдалося адаптуватися до цивільного життя поза війною?
Денис: Відпустку провів добре, нещодавно повернувся. Роботи дуже багато. Попереду навчання, бойове злагодження, нова інформація, завдання.
Сергій: Свої завдання ми виконуємо — це найголовніше для будь-якого військового. Як би там важко не було, але мирне життя йде – і це найголовніше. 
Роман: Що я можу сказати? Ми – військові! Ми готові до будь-якого розвитку подій.
Костянтин: Когда мы приехали, я сразу ребятам показываю, говорю, смотрите, мамы гуляют по улице с детьми, в кафе сидять люди и спокойно разговаривают – идет размерянная жизнь. У них своя работа, а мы свою сделали. Именно это и снимает тот негатив, который у них остался после войны. 
Яна Холодна: Дуже часто представники «диванних військ» пишуть різні дописи, у яких починають маніпулювати, мовляв, солдат в окопах, а ви тут гуляєте. Ви щойно повернулися з окопів і фактично щойно відповіли на питання, що якщо тут мир, то армія на своєму місці. Не образливо вам, що хтось десь гуляє, а ви мусите йти на війну.
Костянтин: Це не може бути образливо, потому что есть такая профессия – военный. Рабочим на заводе тоже нелегко. Если армия видит результаты свого труда, то значит все не зря. Каждая хорошо выполнена работа вызывает эстетическое удовлетворение. 
Яна Холодна: Сумуєте за Донбасом? Нас слухає буде багато цивільних, які проживають на Донбасі та на тимчасово окупованих територіях. Що би хотілося зараз їм сказати?
Роман: У мене на Донбасі з’явилося дуже багато друзів, адже ми вже там понад три роки. З багатьма зізвонюємося. Хочу передати їм вітання. 
Яна Холодна: Це дуже круто! Скажіть, а в усіх склалися такі хороші стосунки з місцевими?
Денис: Донбас – це Україна. Луганськ, Донецьк, Крим – це Україна. Ми всіх їх любимо, Ми всіх переможемо і ми звільнемо ці місця. Чекайте нас.