Нема Забродського, який творить чудо. Його творять солдати, офіцери десантних військ

Нема Забродського, який творить чудо. Його творять солдати, офіцери десантних військ

Вперше у студії Армія ФМ командуючий високомобільними десантними військами ЗСУ, генерал-лейтенант, Герой України Михайло Забродський

Три роки тому у ці дні тривала одна з наймасштабніших операцій української армії «Рейд». Ви командували цією операцією і доклали чимало зусиль для того, щоб вся світова спільнота визнала цю операцію, як найдовший рейд у військовій історії світу. Пригадуєте зараз ті події?

Навіть пригадувати не потрібно, тому що ще нічого не забуто. І для більшості учасників тих подій все це відбувалося, як вчора.

Було задіяно багато людей. Готуючись до ефіру, в інтернеті зустріла такі назви операції, як «Рейд Забродського» або «Рейд 95 бригади». Як планували цю операцією і що таке «Рейд»? Як розуміли, кого треба залучати? І чи розуміли на той момент, з ким вам треба буде стикатися?

Це у будь-якому разі не «Рейд Забродського». Певні тактичні дії, які були проведені силами, засобами, офіцерами особового складу 95 ОАМБР і 30 ОМБР. Якщо говорити про рейд, як про саму форму тактичних дій, то вона не нова, використовувалася у світовій практиці майже 300 років тому. Її головна суть — стрімке просування по території, які контролює противник або в тилу противника, і послідовне виведення з ладу його об’єктів або вихід на визначений рубіж. Планування було здійснене у швидкі терміни, постановки завдань, а далі діяли за оставинами, які склалися.

Ні для кого не секрет, що станом на 2014 рік армія була не в дуже хорошому стані. Поруч були люди, на яких ви розраховували і в яких ви були впевнені?

Що стосується особового складу 95 ОАМБР — це вже були військовослужбовці, які до цього брали участь у боях, зокрема у районі Слов’янська, тому питання впевненості навіть не стояло. Це були люди, перевірені війною, і ми чітко розуміли, на що нам розраховувати. З особовим складом 30 ОМРБ ми тоді вперше зустрілися і зараз мені дуже приємно, що ми в них не помилилися.

Ось як оцінив Рейд американський військовий експерт Філіпп Карбер: «Михайло Забродський та його 95-та бригада на початку серпня стали частиною військової історії. Вони прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які знаходилися уже на українському боці кордону, забрали їхню зброю, обладнання. Російські танки проїхали аж до самого Луганська і повернулися до Слов’янська. Це найдовший рейд збройного формуванняв у військовій історії світу». Чи дійсно так все було?

Я не буду сперичатися з експертом. Є різні показники стосовно і тривалості і довжини, і глибини. Світова історія має і довші рейдові дії.

На що посприяв цей рейд у ході тих бойових дій, які пізніше розгорнулися?

Навіть зараз важко оцінити весь вплив на оперативне становище, яке тоді відбулося. Це питання, можливо, не до нас, а до керівництва АТО. Адже вони більш повно розуміли всю ситуацію, а ми просто робили свою роботу.

Я так собі це розумію, що йде колона техніки з людьми і ви виконуєте певні завдання, так?

Ні, колона застосовується, коли потрібно швидко переміститися. Як тільки наближається об’єкт, підрозділ розгортається передбойовий.

В чому успіх таких операцій?

Основне — це раптовість і приховування інформації. Доки ти є господарем інформації, доки лише ти знаєш, куди йдеш,доти шанси на успіх виростають в рази.

Скільки людей знало про Рейд?

Михайло Забродський: Одиниці.

А особовому складу ви щось пояснювали?

Лише в дуже загальних рисах. Що відбувається, розуміли всі. Інша справа, що на війні не є обов’язковим, щоб кожний знав що, де і коли.

У 2014 році у ці дні вже була 1-2 хвилі мобілізації. Тобто у цьому рейді поєднувалися кадрові офіцери з тими людьми, які не мали бойового досвіду. Як відбувалося це поєднання?

До того часу вже був двомісячний досвід боїв та дій різного масштабу. Ніякої різниці між мобілізованими військовослужбовцями та контрактниками в плані морально-психологічного стану або рівня мотивації на той момент не було. Навіть навпаки, це було дуже позитивно, що в нашу військову машину влилися люди, які на той час мали більш свіжіший погляд на певні ситуації та ідеї.

Коли ви повернулися у Слов’янськ, хто вас першим зустрів? Які були ваші почуття? Ви розуміли, що ви це зробили?

Ні, тоді такими високими почуттями ми не переймалися. Найголовніше відчуття було: невже це все закінчилося!? З командиром бригади зазвичай працює командна група, які постійно переміщуються з командиром.

На той момент ви, мабуть, один з перших, хто зустрів російську армію. У вас до того було розуміння, що ви воюєте з Росією?

У нас було розуміння, що ми воюємо.

Я знаю, що вас запрошують у США і ви ділитеся своїм досвідом.

Ми неодноразово з групою офіцерів відвідували американські військові заклади, де наші дії викликають жвавий інтерес. Ставляться дуже професійні запитання і відчувається, що люди цікавляться певними особливостями наших дій.

Років 5 назад, чи думав Михайло Забродський, що він буде читати лекції американським військовим?

Навіть у сні не міг собі цього уявити. Якщо розглядати поняття воєнного досвіду, то сам цей досвід — річ специфічна. Є певний перелік питань, які треба аналізувати і щось змінювати негайно. Якщо говорити про події більш серйознішого масштабу, то для цього потрібний час: для роботи аналітиків, для аналізу. Левова частка цього часу витрачається саме на збір інформації. І тільки після цього можна буде робити висновки. Приклад цього — Друга Світова війна, у тому числі і події на території нашої держави. Скільки країн воювало, скільки часу минуло, але серйозна аналітика про ті події почала з’являтися тільки на початку 50-х років.

Бувають у командуючого високомобільними десантними військами вихідні? І чи ви займаєтеся у вихідні?

Бувають. Зазвичай у свої вихідні я лежу на дивані і дивлюсь телевізор.

(телефонний дзвінок) Андрій: На якому етапі спецоперації ворог зрозумів, що це рейд і як вдалося уникнути витіку інформації?

Це обмежене коло осіб, які знали про завдання у повному обсязі. Тобто, якщо військовослужбовець у силу якихось особистих якостей міг би щось повідомити по мобільному телефону, то у нього не було повної інформації. До того особовий склад знав, яку ціну можна заплатити за витік будь-якої інформації. Була проведена певна просвітницька робота та вказівки стосовно обмеження та використання мобільного зв’язку. Крім того, була суто технічна проблема: чим глибше ми заходили на територію, яку контролює противник, тим гірше працював мобільний зв’язок.

Що стосується характеру протидії, яка була з боку противника, то я би це відніс на другу половину рейду, тобто десь після 10-12 доби наших дій на території, яка контролювалася противником.

Ви йшли населеними пунктами, йшли містами. Чи мали ви якісь контакти з місцевими?

Контакти з населенням мали, стосунки складалися різні. Більш того, були навіть такі населені пункти, які свято вірили, що це йде армія «ДНР» і вітали відповідним чином. Ніхто їх не переконував у зворотньому.

Десантники завжди говорять про те, що намагалися вибудовувати нормальні стосунки з місцевими. Принаймні, допомагати, і намагалися якось показати, що українська армія — це в першу чергу захисники. Чи притримувалися ви таких принципів?

На той момент — ні. Виходячі з моїх власних спостережень, будь-які стосунки можуть виникнути лише тоді, якщо підрозділ або частина тривалий час знаходиться на тому місці чи населеному пункті. Тому будь-які контакти з місцевими носили епізодичний характер і мали різне наповнення: хтось відверто ігнорував, хтось ненавидів, хтось вітав.

За останній місяць відбулося багато навчальних рейдів на території України. Враховується зараз у цьому навчальному процесі досвід, який ви отримали тоді?

Він не тільки враховується, а лежить в основі. Рейд як форма бойових дій — перспективний і потребує подальшого розвитку і доопрацювань.

Я звернула увагу на те, що ви, по можливості, приймаєте іспити у курсантів, які випускаються з десантного факультету. Це так потрібно робити, чи це ваша особиста ініціатива?

Так потрібно робити, але у військовій службі рідко те, що потрібно, співпадає з тим, що хочеться робити. Дуже цікаво послухати і подивитися, чому людина навчилася протягом чотирьох років. Є певні особливості, які накладають свій відбиток, мається на увазі досвід попередньої служби. Може відмітити, що завдяки зусиллям колективу, командування військової академії в Одесі, з року в рік рівень знань випускників зростає. Спілкуватися стає все приємніше. Особливе сподівання ми покладаємо на випуск наступного року.

Чому?

Це буде перший випуск солдат, які в 2014 році воювали і після цього вступили до академії. Це будуть перші офіцери воєнного часу. Це ті, хто робив свій вибір свідомо, коли на сході нашої країни розпочався конфлікт.

Які у вас вимоги до тих, хто з вами служить?

Перш за все — рівень мотивації і бажання оволодіти своєю військовою спеціальністю. Нажаль, ми зараз не можемо ставити досить високі рамки за станом здоров’я та за станом фізичної підготовки, хоча логіка це підказує, але від реальності нашого часу нікуди не підеш. Знання, як відомо, не дають — їх беруть. Якщо є бажання їх взяти, то людина обов’язково ці 4 роки у стінах військового навчального закладу проведе з користю для себе.

Чи залучаються у вас міжнародні інструктори для підготовки вже діючих військовослужбовців?

У 199-му навчальному центрі ВДВ на постійній основі знаходиться тренувальна група інструкторів декількох країн: Великобританії, Канади, США.

Відрізняється їхня система підготовки від нашої?

Система відрізняється. Є свої напрацювання, є національні особливості та традиції тренінгу військових. Що стосується змісту — це нам все близько, зрозуміло. Навіть за визнанням фахівців, які виконують свої завдання у навчальному центрі, вони скільки вчать нас, стільки ж і вчаться самі.

Ви себе не відчуваєте великою людиною?

Взагалі ні. Це не спроба вдати надскромну людину чи ще щось. Просто чітко розумію, що навіть при грамотному командуванні, великих організаторських зусиллях будь-яке завдання виконується руками солдат і офіцерів. Без самовіддачі самих виконавців нічого ніколи неможливо досягнути. Нема Забродського, який творить чудо. Його творить особовий склад: солдати, офіцери десантних військ.

Аудіоверсію програми слухайте за посиланням.