Next Step Ukraine: Коли бачиш хлопця на візку, а потім він підіймається на Говерлу – це спонукає до дій

Next Step Ukraine: Коли бачиш хлопця на візку, а потім він підіймається на Говерлу – це спонукає до дій

Благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine, заснований українкою, яка проживає в США, для того, щоб надавати допомогу українським військовим і ветеранам, які отримали важкі травми на війні. Спочатку Ірина Ващук Дісіпіо збирала кошти для воїнів серед української діаспори в Америці, а згодом відкрила в м. Ірпінь реабілітаційний центр, де в буквальному значенні – ставлять на ноги. Про роботу благодійного фонду і реабілітаційного центру, про те, як долучитися  і підтримати цю ініціативу українцям та кілька життєствердних історій в ефірі Армія фм розповіли Юлія Сташків – директор філії фонду Revived Soldiers Ukraine в Україні, Дмитро Білоконський – у минулому військовий лікар та Микола Свищ – фізичний терапевт і реабілітолог

 

Дар’я Бура: До нас не так давно приходив Микола і ще деякі гості, які розповідали про реабілітаційний центр, що відкрився в Ірпіні. Називається Next Step Ukraine, заснований він українкою, яка проживає в Америці і якій не байдуже те, що відбувається в Україні з українськими військовими, фонд,  який підтримуються українською діаспорою. Але це одна з маленьких частин того, чим займається Revived Soldiers Ukraine. Юля, розкажи про фонд, якими галузями він займається?

Юлія Сташків: Наш фонд вже існує 5 років. Next Step - це один із наших проектів. В нас також зараз в Америці перебуває два хлопця на лікуванні. Це Анатолій Сенич та Олег Івахнюк. Це тяжкі поранені, з якими не змогли, на жаль, наші лікарі справитися. Тому ми їх на лікування відправили за кошти нашого фонду. Також ми допомагаємо військовим матеріально: купуємо ліки, обладнання для госпіталів, різні необхідні речі. Починаючи від кондиціонерів в Одеський госпіталь, який ми купили нещодавно. Також один із наших проектів – це відкриття «Next Step Lviv», який ми разом з «Ротарі Клаб», що у Львові плануємо відкрити наступного року.

Дар’я Бура: Наскільки багато таких випадків, що доводиться відправляти хлопців за в США, тобто. Що наші лікарі не справляються?   

Юлія Сташків: Зокрема, наш благодійний фонд на сьогодні вже відправив 37 поранених хлопів в Америку. На протезування, на операції, реабілітації. А ті, хто отримали матеріальну допомогу чи ліки  їх налічується сотні.

Микола Свищ: Я ще можу додати, що ми не можемо допомогти всім. Це просто дуже малий відсоток людей, яким ми надаєм допомогу, які цього потребують. Звичайно, більша кількість людей хочуть отримати більш фахову допомогу і більш кваліфіковану.

Дар’я Бура: Дмитро, ви безпосередньо знаєте, як це буває, коли на передовій отримує людина поранення, потім потрапляє в шпиталь. І по зведення він пройшов, а далі, як складається життя невідомо. Не про всіх відомо. Наскільки часто трапляються такі важкі поранення? І коли в зведеннях говориться «отримав важке поранення», що це мається на увазі важке поранення – це ампутація чи якесь кульове?

Дмитро Білоконський: Насправді, будь яке, поранення – це поранення. Бувають такі випадки, коли справляється сама медслужба, самого підрозділу. Тобто не завжди це є госпіталь. Коли направляють на одну із ланок меддопомоги. Там дана ланка пристосована, щоб допомогти цій людині. Якщо це мобільний госпіталь, один із тих, які знаходяться на передовій, ми знаємо. Якщо вони справляються військовий залишається. Можливо навіть звідти повертається у підрозділ. Якщо цього не відбувається, то людину направляють на вищий рівень кваліфікації і ця людина їде на вищий рівень. А вже самий вищий, звичайно це Київський національний рівень. Тому все залежить від випадку, від ситуації. Я стикався з таким випадком – кульове поранення в голову і я відслідковував цього хлопця. Він потрапив в Дніпровський госпіталь. Був успішно прооперований, все добре. І навіть бачив у деяких ЗМІ про нього інформацію.

Дар’я Бура: Як ви обираєте хлопців для реабілітації?

Юлія Сташків: У нас є на нашій сторінці, на нашому сайті є анкета. Хлопці можуть подати заявку, написати свої дані. Ми маємо на реабілітацію зараз чергу у 40 людей.  

Дар’я Бура: Як ви обираєте серед всіх?

Микола Свищ: Люди відправляють нам анкету, якщо вони підпадають під категорію пацієнтів з якими ми працюємо. Тобто чи це з неврологічними травми чи травмами опорно- рухового апарату. І ми розуміємо, шо ми можемо цій людині допомогти  в наших умовах. Тому шо наш центр є амбулаторного зразка і після того, як ми отримуємо анкету, зв’язуючись з людиною не завжди є можливість людині амбулаторно відвідувати наш центр. Тому що їй потрібно вирішити питання з проживанням, добиранням , логістики. І якщо є у людини змога вже одразу приступити до реабілітаційного процесу самостійно до нас добиратися і працювати. То звичайно ця людина до нас швидше попаде і ми просто дивимося по мірі завантаженості нашого центру, якщо є вільне місце ми одразу ставимо людину в графік, на консультацію, на заняття і робота пішла. Якщо людина говорить, що має проблеми з житлом, але налаштована їх вирішити, її анкета ставиться в «чергу» і ми чекаємо, поки людина вирішить це питання.

Дар’я Бура: Зі скількома військовими на день ви можете займатися?

Микола Свищ: У нас в штаті два фізичних терапевти і на двох ми можемо брати 10 клієнтів в день. В тиждень виходить 12-14 клієнтів, тому що не всі займаються щодня.

Юлія Сташків: Це індивідуальні заняття, по 1,5 години.

Дар’я Бура: Фонд за час існування надав допомогу 37 військовим…

Юлія Сташків: Це в Америці.

Микола Свищ: В Next Step Ukraine у нас пройшло близько 60-65 людей загалом. Половина з них – це військові.

Дар’я Бура: Чи можете розказати чиїсь історії?

Микола Свищ: Наприклад, Олег Івахнюк, наш військовий, який отримав кульове поранення в кульчовий суглоб, було вкороченя стегнової кістки. В нього було 28 операцій, була помилка під час проведення операції і він погано став відчувати кінцівки. Зараз він на візку. Одна нога менше, ніж друга на 8 см. В Україні жоден лікар не брався за лікування. Зараз він за кошти нашого фонду полетів у США.

 Юлія Сташків: Якість його життя явно покращиться.

Микола Свищ: Наприклад, минулого разу ми були у вас на ефірі з Дмитром (Трібоєм, 95 бригада, кульове поранення в голову), він тоді по сходам ледь вийшов до вас на 3 поверх. Зараз я з впевненістю може сказати, що він спокійно може вийти на 3 поверх, без жодної болі в коліні. Через травму Дмитро трохи погано говорить, а наш центр підключив логопеда і він працює над його мовою. Ще один Дмитро поряд з нами…

Дмитро Білоконський: Насправді, моє пошкодження не було бойовим, а центр мені допоміг. Я проходив службу не в ЗСУ і ЗСУ відмовилися допомагати мені, за правилами, вони не мають права допомагати військовим інших формувань. Я подав заявку в центр і повністю відновився, і навіть футбольну кондицію. Дуже вдячний фонду і самому ребцентру.

Дар’я Бура: Ви допомагаєте лише військовим?

Юлія Сташків: Якщо у хлопців-реабілітологів є «вікно», вони допомагають і цивільним. Для військових, ветеранів все абсолютно безкоштовно, фонд покриває всі витрати. З цивільних ми беремо певні благодійні внески. Для прикладу, утримувати Next Step обходиться 5,5-6 тисяч доларів в місяць, а від цивільних людей ми отримуємо 10-12 тисяч гривень на місяць.

Дар’я Бура: Що вам особисто дає робота в фонді?

Юлія Сташків: Я у фонді в якості волонтера, бо працюю і маю повну зайнятість. В Next Step я зазвичай приїжджаю на вихідні, займаюся операційною діяльністю. Я вже не можу без Revived Soldiers Ukraine – це частина мого життя. Коли ти бачиш хлопця на візку, а потім він підіймається на Говерлу – це спонукає до дій.

Микола Свищ: Моя кар’єра реабілітолога взагалі почалася з волонтерства. Я тоді навчався у Львові і у військовий шпиталь почали надходити борти з пораненими, тоді там відкрили реабілітаційне відділення. Ми ходили, як асистенти та допомагали. Ця робота приносить результат, коли бачиш зміни в житті людини. Це все стимулює і допомагає пам’ятати, що в країні війна триває.

Дар’я Бура: Як долучитися до вас із допомогою?

Юлія Сташків: Підписуйтеся на наші сторінки - Revived Soldiers Ukraine та Next Step Ukraine, там є вся інформація. Також, підписуйтеся на нашого президента Ірину Ващук, вона щодня звітує, пише пости, про все оголошує. Навесні у нас відбудеться ще один проект – забіг на Хрещатику на 5 км для ветеранів. Це буде перший збір коштів, який ми проведемо в Україні. Для ветеранів участь у забігу буде безкоштовною, а для всіх інших – символічна плата.