Нові можливості в сфері оборонних закупівель

Нові можливості в сфері оборонних закупівель

Наприкінці 2019 року Верховна Рада України у першому читанні ухвалила Закон про оборонні закупівлі. І це величезний крок вперед, адже сфера оборонних закупівель в Україні не змінювалася останні 20 років. Про цей законопроєкт, його переваги і надії, які на нього покладають в оборонному відомстві, розповів радник Міністра оборони України Артур Переверзєв.

 

 

 

Ірина Зінчук: Що чекати від законопроєкту № 2398-д і яка його мета?

Артур Переверзєв: Ми чекаємо від цього закону перезапуску усієї системи оборонних закупівель, яка не змінювалась останні 20 років. Витоки її в Радянському Союзі і будувалася вона таким чином, начебто держава однією рукою вирощує оборонний комплекс, а іншою – керує Збройними Силами. Але це не працює в ринкових умовах. Така система працювала лише через те, що у нас була велика частка державних підприємств та високий рівень таємності. Коли 5 років тому розпочалися реформи у цій сфері, збільшилося фінансування оборонних потреб, то почалися й певні зміни - з’явилися нові люди та ідеї, нові інструменти. Було розуміння, що треба всю систему змінювати за одним принципом. Почала впроваджуватися система "ПРОЗОРО". Ми хотіли досягати максимального рівня прозорості та конкурентоспроможності. Для конкуренції необхідне законодавство, яке не створює підстав для засекречення всього, що тільки можна. Адже чинний закон про державну таємницю дозволяє засекречувати усе державне оборонне замовлення, окрім якихось 5% того, що потрапляло в оборонне замовлення не тому, що воно таємне, а тому що гарантоване фінансування. За браку коштів це єдиний шанс щось закупити.

З підписанням асоціації з ЄС був прописаний один із пунктів про зміну правил у сфері закупівель в обороні. Ми почали адаптовувати Європейську директиву оборонних закупівель до наших нормопроєкувальних реалій. В Європі немає державної промисловості. Там після Другої світової війни все приватизувалося. Там завжди взаємодія замовника, який використовує державні кошти промисловості, яка працює заради прибутку, і приватників. Коли почали розробляти законопроєкт, то зрозуміли, що в нас зовсім інше сприйняття.

Ми синхронізували свої зусилля з Міністерством економіки, і почали писати новий закон, який може повністю змінити державне оборонне замовлення. Ми розуміли, що не можемо залишитися без оборонного комплексу, але нам потрібно більше можливостей. Не секрет, що в нас немає авіавиробництва. Є прогалини у військово-морській техніці. Відродження і створення нових підприємств триватиме багато років. Тож прописували законопроєкт таким чином, аби максимально використовувати спроможності національного промислового комплексу та імпорт.

Ірина Зінчук: Питання імпорту завжди було болючим, як вдасться його вирішити?

Артур Переверзєв: До початку минулого року імпорт був заблокований. Ми могли звернутися тільки до посередників, призначених Кабміном, і тільки вони могли нам щось закупити. Але не було впевненості щодо адекватної ціни. Нині постали дві інші проблеми: немає законодавства, яке б регулювало закупівлі, а також того, хто буде купувати. Потрібні фахові люди, які здійснюватимуть закупівлі з-закордону. Тож без реформи оборонних закупівель в цілому ми не матимемо спроможності реалізувати законодавче поле. Виконання цього закону потребує інтелектуального ресурсу.

Ірина Зінчук: Хто створював проєкт закону? Чи залучали іноземних експертів?

Артур Переверзєв: Ми співпрацювали з американськими радниками, Великобританією. Вивчали тамтешню систему і досвід, працювали з їхніми спеціалістами. Наші люди навчалися на курсах закордоном, аби зрозуміти, як керувати оборонним ресурсом. Експерти Норвезького центру протидії та запобіганням ризикам корупції в оборонній сфері допомагали нам зі складанням законопроекту, коментували, пояснювали. Активна фаза цього тривалого процесу розпочалася торік у вересні-жовтні, коли ми почали писати версію закону, ухвалену в першому читанні. Це дуже чутлива сфера, де є багато зацікавлених. Була створена спеціальна група на базі Комітету з питань національної безпеки та оборони, яка за неповних 3 місяці провела 4-5 круглих столів. Ми залучали представників промисловості, експертів, говорили з замовниками, враховували проблеми, які виникали. Ми як МОУ відстоювали те, що нам необхідно забезпечувати потреби ЗСУ. Тому йшлося про те, що нам потрібні інструменти імпорту. Дуже часто імпорт вважають загрозою ОПК. Тож ми прописували спеціальні процедури, критерії, намагалися зробити закон максимально економічним, враховуючи те, чи може компанія локалізувати своє виробництво в Україні. Все це аби зменшити витік національного капіталу.