«Образ військового має бути позитивним і реалістичним», - журналістка Ольга Вауліна

«Образ військового має бути позитивним і реалістичним», - журналістка Ольга Вауліна

Як формується образ українського військового у ЗМІ, в ефірі програми «Інформаційний фронт» розповіла журналістка та військовий оглядач газети «Голос України» Ольга Вауліна. 

 

 

 

 

 

 

Костянтин Богатирьов: Яким був образ українського військового на самому початку війни?

Ольга Вауліна: Якщо брати початок 2014, суспільство на той час не дуже цікавилося армією. Адже коли Віктор Янукович у 2013 році своїм указом скасував призов на строкову службу, то гостре для українців питання зникло само собою. Армія на той час проходила етап так званої оптимізації: скорочення особового складу, недофінансування і так далі. Міністерство оборони тоді очолювали два проросійських очільники підряд – Саламатін та Лебедєв. На той час це була дуже закрита структура щодо спілкування з суспільством. Тому образ військового, сформований ще за часів Радянського Союзу,  якось завис в інформаційному просторі. 

Костянтин Богатирьов: Які фактори сприяли тому, що військові структури зараз більше відкриті до спілкування зі ЗМІ?

Ольга Вауліна: Раніше армія була такою собі державою в державі. І те, що там відбувалось, не виходило за її межі. Але після Майдану та з початком війни на Донбасі ситуація змінилась. Коли до допомоги армії долучились волонтерські організації і сформувались добробати, військова сфера почала широко висвітлюватись. Інакше і бути не могло.  Якщо  ж порівнювати період становлення українського війська і зараз, то дуже багато спірних моментів,  пов’язаних  саме із державною політикою щодо армії, зокрема відведення військ від зони розмежування. 

Костянтин Богатирьов: На Вашу думку, яким повинен бути ідеальний образ українського військовослужбовця?

Ольга Вауліна: Я вважаю, що ідеального образу бути не може. Він має бути позитивний і реалістичний. Військовий – це захисник. Якщо йому довіряють люди, яких він обороняє, тоді він матиме підтримку. А ми знаємо, що армія без тилу не може існувати. Позитивний образ формується з огляду та ні цінності і сенси, які сповідує армія і яким вона служить. Це захист суверенітету України, її незалежності. Нашим військовим на початку війни було важко виконувати свої професійні обов’язки через психологічний фактор. Дуже важливо було означити, назвати ворога, і ЗМІ в цьому питанні зіграли головну роль, - з’явилися такі терміни, як колоради, гібриди.

Костянтин Богатирьов: Чи є стандарти подання інформації про військо у цивільних ЗМІ?

Ольга Вауліна: Все залежить від журналістської та редакційної етики. Ми бачимо, як зміщуються акценти. Зараз дуже багато повідомлень, де образ захисника, атовця розмивається негативом. Інформація подається ніби мимоволі, але це формує суспільну думку. Увага на ситуації з бійками за участі учасників АТО і таке інше, а історії про звитягу наших захисників відходять на задній план. На фронті зараз затишшя. І в топ-новинах вже не Схід України, а вибори і платіжки. 

Костянтин Богатирьов: За час війни агресор робив спроби маніпулювати думкою українців щодо війська?

Ольга Вауліна: Такі маніпуляції були до війни і тривають зараз, бо без інформаційної підготовки війна на Донбасі була б неможливою. Інформаційний фронт завжди був в пріоритеті російських ЗМІ щодо України. Всі пам’ятають історії про розп’ятого хлопчика, візитну картку Яроша. Таких прикладів можна навести багато.  І ця інформація, на жаль, потрапляє у родючий ґрунт. Люди, які постійно дивляться російське телебачення, готові цьому вірити. І на Сході України дуже багато таких людей, адже там майже немає українських видань, каналів.  Тому українськи й інформаційний фронт  дуже незахищений. Ми не можемо адекватно відповісти на атаки з російського боку. 

Костянтин Богатирьов:  Якими мають бути наші кроки з протидії інформаційним атакам?

Ольга Вауліна: Держава повинна мати єдине бачення і розуміння того, як формувати ставлення людей до своєї країни. І не лише журналісти можуть цьому сприяти, а й діячі культури, музиканти, літератори. Тільки в комплексі це матиме вплив. А в нас бракує на це фінансування держави. 

Костянтин Богатирьов:  На Вашу думку, яким має бути позиціонування українського бійця за кордоном?

Ольга Вауліна: Наш кінематограф видав дуже потужну продукцію. Але треба розуміти, що працювати вони почали ще 5 років тому, і тільки зараз певні фільми дістали нагороди на міжнародних кінофестивалях. Це був час, коли фінансувалося українське кіно. Тож знатимуть про наших військових за кордоном завдяки тим самим фільмам, книгам, спортивним змаганням та спілкуванню. Таким чином іноземці дізнаватимуться, що точиться російсько-українська війна і про людей, які захищають Україну. 

Костянтин Богатирьов: На вашу думку, зі ЗМІ повинні вміти спілкуватись усі військовослужбовці чи тільки спеціально для цього підготовлені?

Ольга Вауліна: Якщо мова йде про фронт, з метою безпеки таке спілкування має бути обмежене. Адже люди несвідомо можуть поширювати заборонену інформацію. А щодо спілкування з військовими загалом, то це люди професійні, освічені, з певними культурними уподобаннями, які повинні вміти спілкуватися. Самі ж армійці своєю поведінкою мають формувати позитивний образ військового. Але не завжди так відбувається. І  часто треба писати запити, отримувати дозволи на спілкування з військовими. Раніше обмежена кількість журналістів спілкувалися із прес-службою Міноборони, десь наприкінці дев’яностих – початку двохтисячних, і тоді була довіра і контакт. Ми обговорювали, яку інформацію варто давати, а яку ні, щоб не нашкодити. Дуже важливо пам’ятати, що журналістика  - це не гонитва за сенсацією.  А зараз з’явилося дуже багато редакцій, компаній, сайтів, які висвітлюють армійську тему, як їм заманеться.

Костянтин Богатирьов: Ви, як цивільний журналіст, які поради дасте нашим військовим щодо покращення комунікації?

Ольга Вауліна: Я б порадила, щоб була більш відкрита інформація, а не лише через офіційні сайти чи фейсбук-сторінки Генштабу, Міноборони. Щоб ми більше чули військових на фронті, досвідчених командирів щодо проблемних питань: забезпечення, харчування, стандартів НАТО, навчання, грошового забезпечення, прав атовців та учасників ООС. Бо всі вони – громадяни нашого суспільства.