Офіцер ЗСУ Костянтин Горбачов: Я пам’ятаю дні в Іловайську по хвилинам

Офіцер ЗСУ Костянтин Горбачов: Я пам’ятаю дні в Іловайську по хвилинам

Військовослужбовець командно-штабного інституту Національного університету оборони України ім. І. Черняховського підполковник Костянтин Горбачов в ефірі Армія фм розповів про виконання завдання в Іловайську у серпні 2014 року та про вихід із оточення.

 

 

Сергій Жуковський: Розкажіть про свою кар’єру.

Костянтин Горбачов: На даний час я військовослужбовець Національного університет оборони України ім.. Черняховського. Знову навчаюсь. Військову кар’єру почав у 1994 році, вступив до харківського військового університету (ХНУ Повітряних сил). Практично після випуску моє проходження військової служби було  пов’язане з військами протиповітряної оборони Сухопутних військ.

Сергій Жуковський:Як у вас все почалося в 2014 році?

Костянтин Горбачов: Для мене все почалося з 9 травня, коли ми у складі допоміжного пункту управління ОК «Південь» виїхали для виконання завдань. Спочатку на харківський напрямок, а потім на донецький. З 1 червня у складі основного командного пункту сектора Б АТО я був призначений на посаду начальника ППО сектору. На той час виникала тема безпілотних апаратів, і коли поставало питання «безпілотники для армії», виявилося що ніхто не знає, а всі знання були  у ППОшників. В липні в Дніпрі була створена група, яка вирішила знайти кошти, щоб створити безпілотник. Ми приступили до підготовки цієї групи. Я змінив профіль. Спочатку вивчали як боротися з безпілотниками, а тепер стояло завдання  - створити БПЛА для тактичної розвідки, дальності 15-20 км. 1,5 місяці ми займалися, перед нами все це створювалося, ми вносили корективи, самі вчилися робити ремонт, керувати, програмувати. 7 серпня, коли розпочалась Іловайська операція, на той  час у нас було готово декілька літаків, і було готових два офіцера, які були кращими в цій групі.  19 серпня ми виїхали на виконання завдань. Я на той час  був виключений зі списків в/ч, бо склав іспити до Національного університету оборони, здав посаду, зброю і чекав виклику на навчання. Але вважав, що не маю морального права не виїхати. Я був у відпустці. Вона почалась 19 серпня «захоплюючою подорожжю».

Сергій Жуковський: Які первинні завдання ставилися і яка загалом була ситуація?

Костянтин Горбачов: Ми поки їхали, в нас був хвилястий маршрут, бо вже не могли дати інформацію, де нас підтримують, де не підтримують. Чим ближче ми просувались в район Старобешево, ми провели заходи, щоб наш автомобіль, і так цивільний, ще менше викликав до себе увагу. Завдання було – розвідка. В Іловайську вже військові виконували завдання, все просувалося оптимістично. Половина міста була під контролем тих добровольчих підрозділів, які там були. В основному батальйон «Донбас».  Ми мали виявляти особовий склад, техніку і мінометні розрахунки.

Сергій Жуковський: Як ви вважаєте, яку найбільш актуальну інформацію ви тоді здобули?

Костянтин Горбачов: Цей літак, який ми зробили в Дніпрі – це була машина-звір. Він прилітав весь в дірках, навіть двигун, а він прилітав. Наприклад, одне з завдань було у західній частині Іловайська. Місто було практично пусте. По тій частині, де були бойовики ми помітили зо час від часу по паралельним маршрутам проїжджають скутера. Цивільні люди, без зброї, і коли їх троє, вони мають змогу проглядати периметр в місті і все помічати. За кілька польотів безпілотником ми виявили, що всі хто ходить чи їздить тією частиною міста,час від часу  заходять в один і той самий будинок. На цьому подвір’ї ми виявили вантажний автомобіль, БРДМ, особовий склад. Ми зробили висновок, що там осередок. Ми сповістили артилеристів і це подвір’я було знищено. Як виявилося, це був штаб. Також, безпілотник «Дніпро» ми запускали нижче провокували бойовиків, щоб виявити вогневі точки. 23 серпня в мене було завдання – виїхати в Амвросіївку і здійснити розвідку прикордонних районів з РФ та виявити, або спростувати наявність російської техніки. 24 серпня росіяни почали нас обстрілювати з артилерії і вже більш точно та професійно. В цей день в нас були вже загиблі. Ми кілька годин перечікували обстріл, а 25 зранку в нас було близько 10 загиблих.

Сергій Жуковський: Як відбувався ваш вихід з Іловайська?

Костянтин Горбачов: 25 серпня ми стали простою піхтою, виконували завдання охорони командного пункту. На той час ми вже знали, що ми в оточенні. Командувач провів нараду і поставив завдання – якщо дають коридор, то виходимо, але готовність виходити з боєм. Нашу групу роз приділили по двом уазікам, ми проїхали перше кільце, побачили російську техніку, як вони ховають її. Коли колона вийшла в район Старобешева,  ній відкрили вогонь, бронегрупа вступила в бій. Ми виїхали з н.п. Горбатенково і вискочили на позиції артилерійського дивізіону російського. По полю 3 батареї стояло. По нам відкрили вогонь з гранатометів, стрілецької зброї. Всі, хто був в машині отримали поранення. Водій почав втрачати свідомість, ми тільки йому кричали, щоб не забирав ногу з педалі, щоб ми не зупинилися. Мені вдалося на старому китайському телефоні подивитися де знаходимося і в який бік рухатися, поділилися на групи, щоб перейти цю небезпечну ділянку і  ми з моїм другом Заводнюком Олександром дві доби виходили з оточенні. Хлопці, які їхали за моїм уазиком і офіцери моєї групи загинули…