Олександр Мельничук: Найзабрудненішими місцями є місця ведення бойових дій
Під час останнього ефіру ми поспілкувалися з оборонцем Савур-Могили, ветераном, підполковником Олександром Мельничуком. Він командир загону оцінки відповідальності та сертифікації.
Ірина Зінчук: Ви командир загону, якщо порівняти до піхотного підрозділу, що це за підрозділ, тобто загін, а якщо в інших підрозділах, який би це був підрозділ?
Олександр Мельничук: Досить складно проводити такі паралелі між різними підрозділами, які мають різні завдання. Приблизно рівень командира батальйону.
Ірина Зінчук: Внаслідок бойових дій на Донбасі Україна входить до числа найбільш замінованих країн світу. Чи можна назвати хоча б приблизну площу замінованої території Донбасу?
Олександр Мельничук: Досить цікава аналогія є в історії Фолклендської війни на Фолклендських островах, де конфлікт тривав близько півтора місяця. Операція з розмінування по закінченні конфлікту тривала з 1986 по 1996 рік. Рівняючи півтора місяця і 5 років, і операцію з розмінування в 10 років з нашими реаліями. Говорити зараз, що ми розмінуємо Донбас через рік чи через два після закінчення війни складно. Але ми певні, що основні ділянки, дороги й місця, які необхідні в першу чергу для забезпечення життєдіяльності місцевого населення, відновлення інфраструктури, будуть розблоковані, відкриті в найкоротші терміни.
Ірина Зінчук: А якщо можна говорити так, скільки території за одну годину чи один день може розмінувати один сапер?
Олександр Мельничук: Все залежить від умов. Світова практика говорить в середньому про близько 10 квадратних метрів на день. Коли сапер вручну проводить заходи з розмінування. Але це залежить від умов, в яких виконує завдання, від забезпечення, від засобів, які є в руках в його використанні.
Ірина Зінчук: Але найбільше, мабуть, нашпигована вибухонебезпечними предметами так звана сіра зона. Чи можете розказати про найпоширеніші місця, де зазвичай ховають вибухівку?
Олександр Мельничук: Найзабрудненішими місцями є місця ведення бойових дій. В першу чергу вибухонебезпечні предмети, міни, вибухівка будуть знаходитись на об’єктах, які необхідні для, або які мають стратегічне значення. В першу чергу дороги. Далі йдуть дорожні споруди — мости, переїзди, переходи, залізничні переїзди. Далі ця категорія пересувається до укріпрайонів, взводних опорних пунктів, ротних опорних пунктів, які на лінії зіткнення.
Ірина Зінчук: Центр розмінування працює з 2001 року. А чи є інформація, скільки за цей час вдалося зробити, скільки території вдалось розмінувати?
Олександр Мельничук: Десь є ця інформація. Вона кожну хвилину змінюється. Ми зараз говоримо за всі наші Збройні Сили. Близько 34 тис. гектарів. 440 тисяч одиниць боєприпасів.
Ірина Зінчук: От ваш загін оцінки відповідності сертифікації, це ви маєте їх сертифікувати, ці неурядові організації?
Олександр Мельничук: Звичайно, для того щоб забезпечити якість виконання робіт з розмінування, в державі створюються підрозділи, які займаються оцінкою відповідності цих організацій для проведення розмінування. Перевірка відповідності — це саме те, чим ми займаємось. Ми переконуємо державу в тому, що ця організація, цей оператор протимінної діяльності може виконувати ці завдання і результатом його роботи повинен бути якісний продукт. Тобто розмінована територія.
Ірина Зінчук: Вони вам складають іспити?
Олександр Мельничук: Ні, вони показують, що мають відповідний персонал, який підготовлений, що в них є відповідне спорядження, яке відповідає вимогам нашого стандарту з протимінної діяльності. І відповідно вони це показують безпосередньо на місці, де виконують ці завдання. Також ці організації підписують відповідний меморандум з нашим управлінням екологічної безпеки, в якому запевняють, що виконуватимуть вимоги національного стандарту і залучаються до роботи разом з нами. Видавши сертифікати, ми не залишаємо ці організації. Ми проводимо моніторинг роботи. Показавши свої можливості виконання завдань з розмінування, вони залишаються під нашим наглядом, контролем.
Ірина Зінчук: А ви потім перевіряєте якість виконаної роботи?
Олександр Мельничук: Наступним органом, який створений в Центрі розмінування, є орган з інспектування. Це той підрозділ, який займається перевіркою якості розмінування. В їхнє завдання входить робота на місці. Прибуваючи туди, вони складають проби, відбирають зразки.
Ірина Зінчук: Вже процес почався, ви вже почали оцінювати?
Олександр Мельничук: Так, цей процес вже почався.
Ірина Зінчук: Втрати від вибухонебезпечних предметів серед цивільного населення Донбасу вищі, ніж серед військових. Відомо, що з початку війни загинули понад 2 тисячі цивільних. В основному статистика була перших років. Зараз населення більш поінформоване? Чи берете участь в інформуванні населення щодо вибухонебезпечних предметів?
Олександр Мельничук: Звичайно. Це робота безперервна. Дуже важко називати якісь цифри, тому що ми постійно наголошуємо і проводимо. В центрі розмінування наші сапери, наші фахівці беруть участь в заходах в освітніх навчальних закладах міста. Також проводять роботу в зоні проведення ООС. І ми запрошуємо учнів наших шкіл, в Центр розмінування, проводячи їм, показуючи принаймні, як виглядають боєприпаси.
Ірина Зінчук: На початку програми я сказала, що ви брали участь в операціях з підтримання миру за кордоном. Розкажіть, чи дало воно вам впевненість, коли почались бойові дії на сході, можливо, досвід згадався і вам було легше виконувати завдання на рідній території?
Олександр Мельничук: Війна в Афганістані дещо відрізняється від того, що маємо ми. Орієнтовно визначена лінія фронту у нас тут і без чіткого позначення там. Але саме відчуття перебування в зоні проведення бойових дій відрізняється від того, що ти маєш в цивільному житті. Заходячи в зону проведення ООС трішки змінюється відношення, настороженість.
Ірина Зінчук: А психологічно де важче працювати — вдома чи за кордоном?
Олександр Мельничук: Робота є робота. Порівнювати, як її робити, вдома чи в іншому місці. Ми в першу чергу спеціалісти.
Ірина Зінчук: Але кожен раз ви хвилюєтесь, починаючи розміновувати якийсь об’єкт чи приступаючи до роботи, чи з досвідом сприймається все простіше?
Олександр Мельничук: Сприймається завжди однаково, якщо ти знаєш, що робиш.
Ірина Зінчук: Ви часто спілкуєтесь з іноземними колегами. Я знаю, що співпрацюєте з канадськими інструкторами операції Юнифаєр, чого нового можна дізнатись у них і чого вони навчаються у вас, враховуючи ваш бойовий досвід?
Олександр Мельничук: Особисто для мене було показовим ставлення до виконання їх службових обов’язків. Розмежування відпочинку і роботи. Як вони ставляться один до одного і їхня чітка військова ієрархія, професійні навички. Але поряд з цим вони ніколи не соромляться сказати, я не знаю. Кажуть, я не знаю, але знаю, де його взяти. І ніколи цього не залишають, завжди доносять.
Ірина Зінчук: Процедури розмінування в Україні й за кордоном чимось відрізняються чи це вже стандартизовані процедури для всього світу?
Олександр Мельничук: Кожна країна розробляє свої стандарти й національні вимоги. Більш широкі вимоги до виконання процесів розмінування, які описані в міжнародних стандартах Женевського центру гуманітарного розмінування. Але кожна країна ці широкі вимоги звужує до своїх реалій. Поміж тим, основні процеси залишаються однаковими в питаннях гуманітарного розмінування. Тому говорити, що розміновують Ліван одним чином, а Україну іншим, ні, ми розміновуємо однаково, але в деталях підходимо дещо по-іншому.
Ірина Зінчук: А чи берете участь в очищенні складів. Не так давно вибухали військові склади з боєприпасами. Чи залучаються ваші фахівці до таких робіт?
Олександр Мельничук: Центр розмінування і фахівці центру розмінування були одними з перших, хто виїхав для виконання завдань на складах. Це дійсно відповідальність Збройних Сил за очищення цих ділянок місцевості.
