Олександр «Редут» Трепак: «Ми не готуємо суперсолдат, мені як командиру потрібна суперкоманда»
Олександр «Редут» Трепак, командир 3 полку ССО, в ефірі Армія фм розповів про суперкоманду свого полку спецпризначення, про те, що потрібно, щоб перемогти Росію та за що він любить своїх бійців.
Яна Холодна: 29 липня був День ССО, для 3 полку це важкий день, ви згадували тих хлопців, які загинули цього дня в бою під Латишевим. Чи можете розказати цю історію?
Олександр Трепак: Коли гине 10 чоловік – це не може бути святом, однозначно. Не має значення, чи один хлопець загинув, чи багато – для нашого полку цей день, коли наші прапори приспущені, коли ми відвідуємо місця їхніх поховань, спілкуємося з їхніми рідними. В полку загинуло 47 хлопців, двоє вважаються зниклими безвісти і двоє досі знаходяться в полоні. Це не лише ми згадували тих 10, які загинули в бою під Латишевим, це була шана всім нашим побратимам, яких на сьогоднішній день немає вдома. Ми дуже сподіваємося, що ці 4 – двоє яких в полоні і двоє зниклих безвісти, повернуться до нас. Для тих, хто це робив, це просто дати. Але ми, думаю, це виправимо.
Яна Холодна: Як ви оцінюєте нашого ворога?
Олександр Трепак: Я з ним не лише стикався, а переступав через нього. Як розвідник, забирав певні речі, які потрібно було забрати. Ці речі знаходяться в нашому музеї. Я однозначно до нашого порога ставлюся з повагою, тому, що були ситуації, коли я забирав своїх хлопців, загиблих з того боку. Я спілкувався з ворогом, бачив наскільки це різні люди. Я завжди розумів, що ворога не можна недооцінювати. В різних ситуаціях і по-різному ми зустрічалися з людьми з тієї сторони. Це були різні люди, але загалом – це озброєні люди, які воюють проти нас, але недооцінювати їх не можна. У моєму випадку і випадку моїх хлопців, ми завжди приходили, забирали своє і йшли далі.
Яна Холодна: Ви повертаєте на службу в полк людей, які на війні отримали тяжкі поранення. Чому?
Олександр Трепак: Ми повертаємо всіх наших хлопців з важкими пораненнями на службу. Когось підштовхнули до цього, хтось сам прийшов. Всі хлопців, які втратили кінцівки, поновлені на службі і займають різні посади. Це надзвичайно важливо для них самих, для їхніх сімей, для нас всіх. Тому, що ми бачимо, що навіть ці хлопці, які фізично втратили, змінюються тут. Вони повертаються в сім’ю, в команду.
Яна Холодна: Коли для вас почалася війна?
Олександр Трепак: Свідомо я це зрозумів 6 квітня, коли прощався зі своїми дітьми. На той час всі мої групи були виведені і працювали на Донбасі. 6 квітня я попрощався з синами, сказав, щоб підтримували маму. І в їхніх очах я побачив, як вони за 30 секунд подорослішали. А якщо брати по цифрам – це лютий, коли наші люди висувалися на виконання задач і хлопці отримали бойові патрони, ми проводили розрахунки. Тоді ми висувалися в сторону кордону.
Яна Холодна: Що до цього часу змінилося в вашому полку від початку війни?
Олександр Трепак: Якби зараз біля мене сиділи хлопці, які загинули і мені довелося б з ними розмовляти так, як я розмовляю із своїми заступниками, вони би просто не зрозуміли про що йде мова. Вони не знають, що таке елементарні речі, без яких ми сьогодні не можемо працювати – тепловізор, безпілотник… А мої хлопці, які в 2014 році загинули, навіть не зрозуміли б про що ми говоримо. Це якщо казати про те, що змінилося. Все змінилося. Має змінюватися філософія, інакше не буде мати змісту. Маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію – потрібно змінювати філософію. Росія залишилася на всьому радянському і для того, щоб їх перемогти, нам потрібно змінювати все. Для мене зміна в собі – це повернення до коренів – до Холодного Яру, до Святослава Хороброго, до визвольних змагань. Але не всі хочуть змінюватися і не всі розуміють, здавалося б, прості речі. І їх потрібно пояснювати.
Яна Холодна: Яка ваша філософія у спілкуванні з особовим складом?
Олександр Трепак: Я їм не забороняю нічого робити. Мені абсолютно все рівно, чи є в них борода чи немає, в якому однострої вони ходять. На деякі речі я дивлюся виважено, наприклад, якщо солдат мене не побачив, не повернувся і не віддав військове вітання. Звичайно, є рамки і правила. Наприклад, кожного понеділка ми всі в пікселі, Таланах, із знаками розрізнення… Але впродовж тижня, всі під керівництвом підрозділу. Важливо, щоб це не впливало на діяльність людей. Ми не готуємо суперсолдат, мені як командиру потрібна суперкоманда. Але, наприклад, я заборонив тим, хто служить в полку їздити заробляти гроші за кордоном, маю на увазі миротворчі місії. Я цього не приймаю. У нас всі залучаються до чергувань, не залежно від підрозділу.
Яна Холодна: Про ваших бійців не можна говорити, коли прийде той час, коли можна буде?
Олександр Трепак: Після нашої перемоги. Тоді багато речей матимуть причинно-наслідковий зв’язок, і ми знімемо багатосерійний фільм зі всіма героями, всіма документами, зі всіма трофеями.