Особливості творчості військових журналістів в умовах війни

Особливості творчості військових журналістів в умовах війни

Про психологію творчості військового журналіста, самоадаптацію та ризики під час ведення бойових дій в ефірі Армія FM розповіли - психолог, учасник бойових дій Андрій Козінчук та прес-офіцер 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Валерія Пальчинська.

 

 

 

 

Валерія Подкіч: Валеріє, чому Ви вирішили стати саме прес-офіцером?

Валерія Пальчинська: Спершу волонтерила, потім цього здалося замало - я пішла служити. Навчалась на факультеті кібербезпеки, потім пішла в підрозділ інформаційної протидії, а далі почала працювати в прес-службі, де я можу реалізуватись як творча людина.

Валерія Подкіч: Військова журналістика на дев’ятому місці у списку найнебезпечніших професій. Як ви думаєте, чому люди обирають цей фах і які якості повинні бути притаманні військовому журналісту?

Андрій Козінчук: Мабуть, спершу – це журналістика, а вже потім військова. Військові журналісти завжди у вирі подій. Чим військовий відрізняється від цивільного журналіста? Найперше - може захищати країну зі зброєю в руках. А друге, він на сто відсотків підлеглий і має беззаперечно виконувати накази. Щодо якостей, військовий журналіст, як і будь-який інший, має бути кмітливим та творчим. І тут дилема, адже якщо ти творча особистість і тобі треба виконувати накази – завжди буде конфлікт. Тож військовий журналіст ще й має бути максимально гнучким. Це людина, яка має бути в темі і знати все на сто відсотків.

Валерія Подкіч: Давайте поговоримо про ризики для військового журналіста і як їх уникнути?

Валерія Пальчинська: В умовах бойових дій найперше завдання військового журналіста – це вижити і видати якісний матеріал. Я, як прес-офіцер, маю надати всебічну допомогу журналістам, які приїздять з редакційними завданнями, маю їх супроводжувати. І головне – не нашкодити нашим армійцям, адже зовнішня розвідка противника працює постійно, тож має бути зважений підхід до матеріалу, який ми видаємо.

Валерія Подкіч: Андрію, як порадите військовим журналістам готуватися до ротації, щоб максимально швидко адаптуватися в новому середовищі?

Андрій Козінчук: Дуже важливо підходити до цієї служби поступово, бо різка зміна обстановки може призвести до сильного стресу, який заважатиме працювати. Тож добре, щоб був колега, який зміг би ввести в курс справ та підтримати. Дуже важливо турбуватися про себе – про свою психіку, тіло, по можливості створити комфортні умови. І надважливо пам’ятати, навіщо ти це робиш, про свою місію. Потрібно зважувати ризики і заради яскравого кадру марно не ризикувати життям. Я був свідком, коли під час досить потужного обстрілу журналіст так захопився зйомками, адже в об’єктив все виглядає по-іншому, що довелося забирати його звідти. Він, занурившись в процес, тоді не усвідомлював, що це міг бути його останній кадр в житті. Тому люди цієї професії потім можуть страждати від посттравматичних стресових розладів, мати гостру реакцію на стрес.

Валерія Подкіч: А чи повинен прес-офіцер якось психологічно готувати військовослужбовців бригади до взаємодії з журналістами чи це робота психолога?

Андрій Козінчук: В ідеалі ніхто нікого не має готувати. Мені дуже не подобаються рожеві кадри, в яких показано наскільки все круто, як на стрільбах всі влучили в десятку і так далі. Тоді не виходить живих репортажів. Не обов’язково недоліки показувати, треба показувати життя. Показуха дуже нудна. Раніше генерали таке дуже любили дивитися, пускати скупу сльозу і казати: «Ех, це моя заслуга, синки». Зараз журналістика міняється, і це дуже добре. Я підписаний на сторінки кількох бригад, на яких інформація подана ніби і офіційно, але відчувається почерк. Мені здається, що прес-офіцер – має бути бунтарем, якого командир триматиме у рамках, але буде розуміти, що краще нього ніхто не зробить.

Валерія Подкіч: Валеріє, чи змінюється інтенсивність вашої роботи під час виїзду бригади на ротацію?

Валерія Пальчинська: Поки бригада на постійному місці дислокації, набагато менше виїздів, візитів журналістів і так далі, а коли ми виїжджаємо на ротацію, все перелаштовується абсолютно. Хочеться більше часу в добі, щоб встигати зі своєю роботою, документацією та супроводженням журналістів. Під час ротацій навантаження значно зростає.

Валерія Подкіч: Яких, на вашу думку, помилок припускаються прес-офіцери у своїй роботі?

Андрій Козінчук: Коли прес-офіцер повністю залежить від думки командира, а не проявляє свою індивідуальність. А ще я бачив кілька прес-офіцерів, які нехтували сном, харчуванням, були повністю в роботі - за рік-півтора вигорали і змушені були йти. Тому піклування про себе дуже важливе. І найбільша помилка, на мою думку, коли повністю стираються грані. Прес-офіцер має бути в темі, але має в першу чергу розуміти свою роль.

Валерія Подкіч: Пане Андрію, які є способи подолати стрес, зокрема після потрапляння під обстріл?

Андрій Козінчук: Через те, що під час стресу виділяється велика кількість кортизолу, він минає не одразу. Тож дуже важливо підтримувати тіло в тонусі: їсти, пити, але не надмірно, та давати фізичні навантаження і не вживати алкоголю. А якщо ви самотужки не можете впоратись із емоціями, йдіть туди, де вам можуть надати кваліфіковану допомогу. Якщо солдат опинився в оточенні, він просить допомогу, у стресі те ж саме.