Особова справа: Таємничий Багряний
Відомий український письменник Іван Лозовягін, якого ми знаємо під псевдонімом Багряний, мріяв стати художником, і відучився у Київському художньому інституті. Але до захисту диплому його не допустили через «політичну неблагонадійність».
Перший тираж магнум-опуса Багряного "Тигролови" англійською мовою (До речі, The Hunters and the Hunted – Тобто, мисливці і здобич) становив понад 1 млн примірників. У США письменнику навіть вручили символічний ключ від Нью-Йорка.
Крім псевдоніму «Багряний», письменник використовував й інші — «Іван Полярний» та «Сорок сорок».
У віці 25 років був арештований за контрреволюційну діяльність і відбував заслання на Байкалі, звідки втік і два роки жив в Зеленому Клину — заселеній українцями території на Далекому Сході. Спогади про цей час і перетворилися на роман «Тигролови», який спочатку мав назву «Звіролови». До речі цей роман Іван Багряний написав усього лише за два тижні.
Під час Другої світової війни співпрацював з ОУН і УПА. Після переїзду на Львівщину він створював антифашистські листівки, малював плакати, писав сатиричні та бойові пісні.
У 1944-му році емігрував до Німеччини. Жив у таборі для переміщених осіб у місті Новий Ульм. Там у 1946-му році він написав легендарний памфлет «Чому я не хочу вертатись до СССР?» у відповідь на примусову репатріацію біженців з СРСР.
Заснував у Німеччині газету «Українські вісті» і редагував її до кінця життя.
Роман «Сад Гетсиманський» вперше вийшов друком у 1950-му році у Франції. Твір детально описує допити і використання тортур слідчими НКВС щодо в'язнів, а також згадує життя в трудових таборах. До речі, «Архіпелаг Гулаг» Солженіцина побачив світ лише через 23 роки.
Мало хто знає, що Багряний писав дитячі твори, навіть віршовані казки. Крім прозових творів Іван Багряний видав першу збірку поезії — «До меж заказаних».
Дві головні книги Багряного "Тигролови" і "Сад Гетсиманський" були екранізовані на початку дев’яностих.
Об'єднання української молоді в Чикаго розпочало акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду, адже премію дають тільки живим.
Через довгі переслідування НКВД, та постійний страх за своє життя та близьких, носив ампулку з ціанистим калієм, про всякий випадок.
