ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ…

Січень 2017 року видався найбільш спекотним та важким для 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. У цей період підрозділ обороняв Авдіївку і підступи до неї. Противник був надзвичайно активним та застосовував проти українських воїнів все наявне озброєння. Як наші воїни це витримували та що зараз відчувають учасники тих подій ми вирішили дізнатись у прес-секретаря 72-ї бригади Олени Мокренчук.

Олена Мокренчук: Загалом за ці кілька днів у нас загинуло десятеро наших побратимів. Це фактично всі в одному бою. Він продовжувався тоді до другого числа. Так сталося що люди загинули. Нам це болить. Ми хочемо вшанувати пам'ять. Там де ми зараз знаходимося, на КП бригади було шикування і траурний мітинг. Так само і в Умані де з ранку була панахида за Андрієм Кизило, героєм України і народним героєм. Вшановували також тих двох хлопців які загинули разом з ним від одної міни. Це Верченко і Бальченко. Наступного дня, там будуть також вшанування по іншим містам України, звідки родом наші герої. Першого числа в нас буде вшанування у Чернівцях, Леоніда Дергача та Деніка командира дев’ятої роти.

Таким чином, ті дні у нас стали теж трагічними. Ці події перекликаються із подіями історичної давнини, коли загинули під Крутами наші бійці. Ми бачимо, що та смерть була не марною і те що зараз загинули наші 10 побратимів, так само було не марним. Це призвело до великого патріотичного підйому. Ми віримо що ми таки переможемо. Перемога буде за нами. 

Сьогодні до нас приїхав командир першого батальйону – Олександр Вдовиченко. Андрій Кизило був його заступником. Приїхали також командири, які з ним були. Це і Андрій Верховляк і Василь Тарасюк (герой України). Приїхали його побратими, які були з ним від самого початку коли Андрій тільки прийшов з Академії Сухопутних військ. Прийшов і третій батальйон. Сьогодні ми згадували як саме він став командиром роти. Андрій Кизило відразу проявив свій характер. Сказав що саме він буде до кінця тримати оборону, що він готовий віддати життя заради перемоги. Він добре готував свою роту. І коли постало питання хто стане заступником командира першого батальйону, то ні в кого не виникло сумніву з його кандидатурою.

Всі хто його знав, вважають за честь, що він є їхнім другом. Коли були похорони рік тому і ми були на майдані, перший його командир, Валерій Гудзь сказав, що такі як він молоді офіцери це майбутнє нашої армії. Такими як він мають бути всі справжні офіцери. Справжньої офіцерської честі та військової виучки і найвищої військової майстерності.