"Патріотизм не має кордонів", - військовослужбовці 53-ї ОМБр

"Патріотизм не має кордонів", - військовослужбовці 53-ї ОМБр

Сьогодні у нас не було керівництва бригади, ми розпитували звичайних військових, питали про їхні мрії та долі. Поруч з нами зараз молодший лейтенант Євген, його мобілізували у 2014 році. Також поруч з нами прес-офіцерка 53-ї ОМБр Анастасія Соколова. Саме вона допомагала нам робити ефіри.

Ми будемо говорити про становлення бригаи, її бойовий шлях, про гумор бригади та про неї тощо, про музику на передовій та важливість піхоти у бойових діях.

- Євгене, ви з самого початку не тільки на фронті, але і у цій бригаді? Як все відбувалось?

Євген: Бригада створювалась на рівненському полігоні. Окремо комплектувався склад і керівництво. Я починав у 17 танковій бригаді у 2014 році, у листопаді ми вийшли в район Станиці Луганської, де прийняли позиції. Захищали місто протягом півроку. На початку 2015 року ми офіційно були передані до 53-ї бригади. Це було Верхньоторецьке, Авдіївка, Торецьк, Зайцево.

- Які були завдання? 

Євген: Після мінських домовленостей були чіткі кордони, не пускали ворога вперед. Ми не лишили жодного метру землі.

- Бригада тоді була молодою. Але ви мали бойовий шлях у 17 танковій. Чи складно створювати нові батальйони?

Євген: Це було складно, але це треба було робити. У нас була нестача військових підрозділів. Тому створювались нові бригади, комплектувались з бойових підрозділів, досвічених. Потім зводились, відточували тактику, є нюанси, але це нормальний робочий процес. У нас не було відважних рейдів, але і провальних операцій не було ніколи. Ворог нас боїться.

- Ми читали перед ефіром, які ворог розповсюджував фейки про бригаду. Як ви на це реагуєте?

Євген: ми спокійно ставимось. Хоч грибом називайте, тільки в рота не кладіть. Якось в прямому ефірі ми почули від ворогів, що нас хотіли робзбити. Але командири ворогів сказали: залиште цих ***, хай вони *** з Богом. Такою репутацією ми пишаємось. ми знаємо, хто ми, і доводимо вчинками.

- Анастасіє, ти прийшла в цю бригаду нещодавно. на тобі завдання - популяризувати бригаду. Які перші враження?

Анастасія: Колектив зустрів чудово, тут дуже багато жінок. Наша бригада молода, ми фактично ровесники війни. Тут дуже легко рости. Якщо є кадрові бригади, з десятирічними історіями, там є сформовані штати. А тут приходять люди, які тільки починають свій шлях. Тому дуже легко дорости до певного звання. 

Я прийшла сюди солдатом, зв'язківцем, і так само пройшла солдатську учєбку, отримала первинну військову спеціальність, потім отримала звання молодшого лейтенанта. В цьому немає проблеми. Бригада відправляє на курси, вони потім приходять офіцерами.

- Євгене, коли вас мобілізували, чи думали, що ваш шлях буде настільки довгим?

Євген: Так, у Станиці-Луганській, коли прийшов наказ, що можна людей атестовувати з освітою, в той момент я подумав, що можу дослужитись. Я служив в пожежній охороні, на срочній службі, вже 12 рік ношу погони. 

Тут я замісник командира роти, колишня назва замполіт, турбуюсь про особистий склад.  

Цілеспрямованої роботи ми не проводимо, це більше бойові байки, історії, у вільній формі передаємо інформацію про нас молодому поколіннню.

- Є герої, якими ви пишаєтесь?

Євген: Згадати можу, але називати не буду. Не хочу забути когось і образити.

- Є така історія, що у березні 2017 року медик Лариса була поранена в плече, але продовжувала надавати допомогу пораненим. Як це було? 

Євген: Коли ми заходили на нинішні свої позиції, кінець березня. Самий момент передачі, відбувся обстріл, прилетіла міна, поранені 5 бійців. Одним із цих бійців була медик-санітар Захарова Лариса. Вона виконувала свої обов'язки, допомогли командиру взводу, він був перебинтований - пораненя руки і корпуса, також поранена сержант - важка контузія, потім виявилось, що у неї був важкий перелом руки. Вона досі проходить реабілітацію. Вона в такому стані виконувала свої обов'язки. 

- Ми говорили з вашими колегами зв'язківцями, вони казали, що не сприймають цю службу як щось героїчне, це їхня робота. А яке ваше ставлення? 

Євген: Сприймаю по-різному. Устав - біблія солдата. Я служив срочну службу і розумію зв'язок ланок. Це робота, але вона приносить задоволення. Людина має займатись тим, що їй подобається, і займатись цим професійно.

- Що для вас піхота?

Євген: піхота - цариця полів. Це факт. Без піхоти будь-яка армія втратить сенс. На піхоту покладені широкі завдання. Це універсали. Ми не такі круті, як ССО, не маємо таких головних уборів, як матроси, але ми універсальні. Інші підрозділи більш вузькоспеціалізовані. Артилерія без піхоти - як без зброї. Флот теж потребує захисту портів. Це базовий підрозділ армії, основа основ. Зараз на лінії розмежування знаходиться тільки піхота, всі інші відтягнуті вглиб згідно Мінських домовленостей. 

- Як ви оцінюєте ворога?

Євген: Це складне питання. У мене багато рідні звідти. Я не оцінював свою рідню, але це наша територія і маємо її звільнити. Закриємо кордони і будемо розбиратись, хто що конкретно робив. Луганщина і Донеччина - це земля моїх предків. Це моя земля. Той, хто вважає інакше - це мій ворог.

- Жителі Дніпра дуже боялись, бо область межує з Донецькою. Це був один з ваших мотиваторів?

Євген: Ні, я живу далеко від Дніпра, мене не лякав наступ, але я розумів, що треба це припиняти. Докотилось би і до Львова, якби це не присікли у зародку.

- У вас є керівництво бригади, ми чули багато позитивних слів на адресу Олександра Грузевича. 

Євген: Це третій командир бригади, його поважають. До нього може звернутись кожен. Я радий, це сильна сторона бригади.

Анастасія: Це провокаційне питання, обговорювати керівництво некоректно. Але я погоджуюсь, що Олександр Степанович дуже демократичний керівник. Керувати бригадо складно, це не 10 осіб, це 1000 людей, це велика структура, якою треба керувати. Без хисту, самоіронії, суворості і залізних якостей неможливо бути керівником. Думаю, інші зі мною погодяться.

- У вас 25% - це люди з Донбасу. Які стосунки з ними?

Анастасія: Ні, я не можу виділити специфічні якості. Нормально ставляться. Немає проблем. Ці люди такі ж українці, як і інша Україна. Не можна сказати, що вони совкові, що вони схильні до критики - ні.

Євген: Патріотизм не має кордонів. Ти або патріот, або ні. А мешканці Донбасу, у зв'язку з тим, що територія полярно розділена, пропаганда Росії працює, саме тому багато проросійсько налаштованих людей, але є й такі, які одягнули форму і пішли воювати проти Росії. Багато хто отримує погрози. А ті, хто окупував територію, - отримає заслужену кару.

- Передайте вітання слухачам!

Анастасія: Я би хотіла передати привіт своїй мамі. Вона далеко, але впевнена, що слухає мене. Вона героїчна жінка. Вона витримала не тільки мене, але й тата. Й іншим дівчатам, які на передовій. Залишайтесь жінками, але будьте гарними військовослужбовцями. А хлопцям - відваги.

Євген: Тримаймося, перемога буде за нами!