Павло Жебрівський слухає Армія ФМ, готується до офіцерського балу та прагне "прищепити" Україною молодь Донбасу
Павло Жебрівський Голова Донецької військово-цивільної адміністрації - один із шанувальників нашої військової радіостанції. Ми запросили його на ефір. І він після колегії буквально на 20 хвилин зайшов до нашої імпровізованої студії у військовому прес-центрі в місті Маріуполі. Говорили здебільшого про співпрацю Збройних сил України та місцевої влади у районі проведення АТО, зокрема, на Донеччині.
Яна Холодна: Я знаю, що ви слухаєте наше радіо.
Павло Жебрівський: Звичайно. Мій водій постійно налаштовує приймач на радіостанцію. Я знаю, що в Курахово одна хвиля, в Краматорську інша і т. д. Весь час шукає Армія ФМ.
Яна Холодна: Я вам дякую за таку увагу. Скажіть будь-ласка, якщо ви слухаєте любите військове радіо, напевно що у вас тут складаються хороші стосуки і з військовими. Розкажіть про цю співпрацю.
Павло Жебрівський: Безумовно. Є декілька підрозділів, які мають постійну дислокацію на Донеччині. Ми зараз фактично домовилися із адміралом Воронченко (командувач Військово-морськими силами - Авт.) по морській піхоті. В наступному році мають закінчити проект бази морської піхоти. Це десь 70 мільйонів гривень. Із них 35 мільйонів виділить Міністерство оборони, 17,5 мільйонів - обласна військово – цивільна адміністрація, 17,5 мільйонів міська влада. Я сьогодні зустрічався з керівником ще однієї бригади, яка розташована у Маріуполі. Ми також домовилися про передачу деяких приміщень під штаб і під забезпечення бригади. Неймовірне задоволення. Я на цьому тижні був у Травневому та Гладосовому. Комбриг тої бригади, яка там стоїть – дуже цікавий чоловік який сам родом з Харківщини. Він бойовий, інтелектуальний, дуже цікавий. Він дивиться і аналізує, що відбувається у всьому світі. Аналізує ті здобутки, які є у нашого ворога і на цьому планує протидію. Ми також домовилися з приводу того, що їхнє ППД буде в Бахмуті. Ми також спільно з тиловиками, зробимо все, щоб було комфортне і якісне перебування цієї бригади там. Ну і звісно наша десантно – штурмова бригада, яка має ППД у Краматорську, також працюємо (теж до речі дуже класний комбриг, толковий хлопець, бойовий, я думаю у нього все вийде). У нас добрі стосунки і з 72 – ю , яка стояла на Промці (Авдіївка). З усіма бригадами ми зустрічаємося в полях, спілкуємося, чим можем - допомагаємо їм.
Дякую і за ту допомогу, яка є. От наприклад, Травневе та Гладосове. Хлопці не чекали поки приїде місцева влада. Військово – цивільне співробітництво вже розпочало роботу і з Обленерго і з іншими речами. Тобто, зрозуміло що управлінське рішення приймаю я, але вони вже підготувались достатньо серйозно. Фактично в полі працюють над забезпеченням електрикою того ж таки Травневого, над вирішенням питання дороги (тому, що дороги йдуть туди через Горлівське і Доломітне, а це тимчасово окуповані населені пункти, і для того щоб з Травневого та Гладосового дістатися на велику Україну ми також вирішуєм по дорогам). Хлопці дуже серйозно працюють з цього приводу.
Яна Холодна: Як місцеві житлі відреагували на те, що там нарешті замайоріли українські прапори? Просто було багато різної суперечливої інформації, в тому числі, і вкиди з тої сторони.
Павло Жебрівський: По-різному. Насправді, перші хвилини спілкування - це якась містика. Приїхав Бандера. І як повести себе - треба подивитися. Але коли ти нормально з людьми спілкуєшся, більшість із них спокійно переходить на українську мову, спокійно розмовляє і починають відтаювати. В Травневому краще налаштовані люди. Я в принципі думаю, що там є хороші перспективи співпраці. З Гладосово ж треба багато працювати. Чому? Тому що Гладосово це практично дачне поселення від Горлівки і Гольмівського. Наприклад, старші люди приїхали жити на ці дачі, а їхні діти живуть чи в Горлівці, чи в Гольмівському, чи в Гранітному. Така розірваність звичайно не сприяє… Це не фізичне несприяння України чи української влади. В них просто виявилося незручності у спілкуванні зі своїми рідними. Говорити, що хтось із них проти України чи української влади не можна. Просто в них виникли додаткові незручності і ми маємо допомогти вирішити їх. Найпростіше, звісно, повернути під контроль України всі ці навколишні населені пункти. Там багато проблем. Доставка продуктів, дороги, авто лавка, оформлення пенсій (тому що в тому ж Гладосово вони здебільшого оформляли тільки російську пенсію). Буквально зараз ми подавали подання до Верховної Ради. Верховна Рада прийме рішення про перепідпорядкування Гладосово до Бахмуцького району. Тоді ми зможемо оформити для них пенсії. Це треба пришвидшувати аби люди скоріше відчули покращення своєї ситуації.
Яна Холодна: аби вони відчули що в Україні жити краще, ніж у якихось там не зрозумілих республіках. Ще одна цікава тема, що у Крамторську планується відкриття військового ліцею. Чим обумовлена потреба у такому закладі?
Павло Жебрівський: Сьогодні на колегії ми розглядали виконання плану дій по національно – патріотичному вихованню. Той, хто думає, що все змінилося кардинально … Все еволюційно змінється! Час від часу я бачу як ватники піднімають голову і така проблематика є. Ми ховати це не повинні. Ми повинні працювати. Власне, для цих хлопчиків та дівчаток, які прагнуть пов’язати своє майбутнє із українською армією, потрібні якісь підготовчі речі. У Донецьку колись був військовий ліцей. Сьогодні на Донеччині, яку контролює Українська влада, військового ліцею немає. Через це ми перепрофілювали один заклад. Там був інтернат. Зараз є неймовірний ескізний проект в неймовірному українському барокко 18 – го сторіччя. Я дуже хочу його втілити до першого вересня. В тому числі, проектно – кошторисну документацію нам зробили доволі дорого, але якісно. Я дуже хочу щоб на перше вересня приїхав Верховний Головнокомандувач і відкрив цей ліцей, де буде і взвод розвідки, і взвод десантно – штурмових військ, і взвод морської піхоти. Ми плануємо, що щонайменше 240 дітей будуть навчатися у цьому військовому ліцеї. Це має бути найкращий ліцей в Україні.
Яна Холодна: Я в цьому не сумніваюся. Тим більше, що другий рік поспіль Донеччина лідирує по призову призовників, які йдуть на строкову службу. Це про що говорить? Про те, що хлопці не ховаються, а йдуть та служать. Це потенційні майбутні Збройні сили. Майбутні воїни, які підуть служити на контракт.
Павло Жебрівський: Я ставлю задачі військовому комісару, що призов і оформлення контракт - це вже наслідки твоєї роботи. Кожна бригада, кожний підрозділ має проводити уроки у школах. Дуже багато офіцерів залучається для цієї роботи. Така робота йде. Друге питання - це агітація. Наступне питання – це добре відношення до тих хлопців і дівчат, які відслужили. Якщо ми будемо добре відноситись до тих, хто відслужив, то в інших буде бажання служити. Ми для тих хлопців, які відслужили, робимо проект ВДВ (воїни до влади). Багато хлопців вже працює в обласній державній адміністрації. Сьогодні є достатньо багато проектів Донеччини, і багато людей вже отримали гранти і сформували свій невеличкий бізнес. Сьогодні сформована хороша громадська організація ветеранів АТО, де беруть верх не крикуни, а люди що дійсно роблять свою справу. Робота з молоддю, агітація та робота з тими, хто відслужив. Це в принципі результат того, що Донеччина лідирує по показникам призову на строкову та контрактну службу. Ми не влаштовуємо облав як в інших областях.
Яна Холодна: Це правда, я от була на полігоні під Житомиром нещодавно, спілкувалася там з молоддю. Вони говорять, що нас тут багато. І з Донецької, і з Луганської області. Дійсно, така тенденція дуже радує. Я помітила, що дуже багато ви відновлюєте дитячих садків. Ви зробили ставку на дитячі садочки?
Павло Жебрівський: Ні. Ми зробили ставку на молодь. Є цілий комплексний підхід. Дитячі садочки - це раз. Опорні школи - це два. Ми зробимо усі опорні школи найкращими. Недавно я відправляв 6 наших директорів у Чехію в Прагу. Вони приїхали і кажуть: «Павло Іванович, таких шкіл, як у нас, у Чехії – немає» Ще один аспект – спортивні майданчики. 85 спортивних майданчиків зі штучним покриттям ми зробили. 200 майданчиків ми зробили. І в цьому році буде 80 молодіжних центрів. Тобто, дуже важко перевиховувати тих людей, яким 50+. Але дуже важливо дати прививку Україною молоді та майбутньому України. Через це 47 % коштів Донецької ВЦА спрямовано на молодь. Спрямовано на майбутнє України. У цьому напрямку є суттєва робота. В нас ще є українізація. Лагідна українізація.
Яна Холодна: Ви принципово говорите лише українською мовою. І не звертаєте уваги на те, що вас начеб-то хтось не розуміє?
Павло Жебрівський: Насправді всі розуміють. Якщо ти з щирою душею ідеш до людей, то навіть затятий русофіл нормально реагує на українську мову. Сьогодні прийдеш в донецьке село і всі люди нормально говорять на доброму українському суржику. Є своя специфіка і особливості Донецького краю. Це насправді високий ступінь патерналізму. І якщо начальство і керівництво заводів буде спілкуватись українською мовою, то доволі швидко пройде нормальна українізація. Інтелектуальна складова Донеччини має заговорити українською і тоді більшість людей буде нормально розмовляти. По перейменуванню міст. У нас Покровськ повністю лідер по перейменування всіх вивісок на українську мову. Приблизно те ж саме в Дружківці. Підтягується Вугледар. Обіцяв мер Маріуполя, що в наступному році ми змінемо і там все. Це як 25 кадр. На рівні підсвідомості працює на людину. Це не нав’язування, це повернення до джерел. В 70-х роках у Маріуполі була більшість україномовних шкіл. За цей час просто критично знищили україномовні школи. Ми повертаємо те, що було. Повернення до України – моя ключова мета.
Яна Холодна: Ми вже завершуємо ефір. Наостанок хотіла вам сказати, що у вас є чудове село Олександро-Калинове. Звідти ми теж робили виїзний ефір. Там живуть прекрасні люди і вони знаходяться за декілька кілометрів від прифронтової Авдіївки. Тм є музей української культури і вони все це пропагують.
Павло Жебрівський: Знаю, це в минулому Костянтинівський район. Є таке село. На жаль там не був. Я в дуже багатьох селах був.
Яна Холодна: Завітайте туди обов’язково. Там дуже гарно.
Павло Жебрівський: Приїду звичайно.
Яна Холодна: 6 – те грудня день ЗСУ. Ви будете вітати військових ? І що б ви хотіли побажати?
Павло Жебрівський: Не просто буду вітати. Я запропонував провести офіцерський бал. Від початку хлопці та дівчат, яких рекомендували до навчання не дуже хотіли. А потім захотіли всі танцювати. До того ж там буде і мазурка, і кадриль і інші види танців. Це буде перший офіцерський бал тут, але я думаю, що він буде набирати обертів. Це дуже важливо. Особливо для хлопців, які на передовій. Хочу їм побажати вернутися здоровими та живими.
