Плагіат радянської техніки та зброї

Плагіат радянської техніки та зброї

До Другої світової війни у СРСР відкривалося багато філіалів іноземних брендів. Лише у 1923-1933 роках важка промисловість «совєтів» уклала 170 угод про технічну допомогу з німецькими, американськими, французькими, шведськими та іншими компаніями. Після того з радянських конвеєрів почали сходити вироби, дуже схожі на іноземні. Це плагіат чи копіювання — з’ясовували журналісти програми «Техніки війни».

 

 

По праву відомим копіїстом у промислових масштабах вважають Китайську Народну Республіку. З озброєння радянських часів вони «злизували» все, що можна, - від пістолетів до авіаносців. Проте й СРСР був ще тим плагіатором. В 30-ті роки союз вкладав величезні кошти, щоб здобути технології та документацію. Купували цілі заводи та металургійні комбінати. Не гребували запозичувати й рішення в бронетанковій промисловості.

Сергій Тесік (дослідник військової історії): В першій половині 20-го століття авангард технічної та інженерної думки був на Заході. Багато рішень СРСР скопіював в інших європейських держав. Наприклад, масовий танк Т-26 був ліцензійною копією британського Вікерс МК-Є.

Т-26 був справді хорошою машиною від фірми Вікерс. Він був масовим. Більше за всю Другу світову війну збудували тільки Т-34. Трофейні Т-26 використовувала Фінляндія при облозі Ленінграда та Румунія при штурмі Одеси. Танк на основі кулеметного Вікерса тоді вже зазнав багато модернізацій, та й технологічні підходи ускладнювались.

Володимир Савельєв (військовий історик): Тому що документацію ми придбали, але виготовити броньовані тонкі листи не можемо. Вони лопають під час гартування, а при влучанні гвинтівочної кулі кришаться. І тут розпочинається процес адаптації виробництва, який робить із Вікерса Т-26.

Радянський Союз створив лінійку танків на основі розробки фірми Вікерс. Це й п’ятибаштовий крейсер Т-35 і найпотужніший на той час середній танк Т-28. Але з ним була інша історія.

Володимир Савельєв (військовий історик): Поїхав інженер на завод. Він бачив, як ці танки виготовляються. Ні документацію, ні зразки британці продавати не стали. Загальна компоновка і концепція Вікерса.

Схожа історія і з мотоциклетною технікою. Адже в СРСР власні мотоцикли, так само як і автомобілі, для масового споживача не розробляли.

Володимир Савельєв (військовий історик): Як зразок обрали БМВ. Німці відмовились продавати документацію, саму техніку було придбано через Швецію. Було закуплено кілька мотоциклів. Якимось чином радянський інженер на цьому заводі провів час, і потім дивом з’явився радянський армійський важкий мотоцикл М-72.

Не краща ситуація була в авіації. Більшість авіадвигунів радянських винищувачів виявилися копіями американського Райт-Циклона та французького Іспано-Сіузі. А ще Союз намагався випускати копії іноземних літаків.

СРСР купив ліцензію в компанії Дуглас на літак ДіСі-3, але копія поступалась оригіналу. Не перевершив оригінал і гідролітак Каталіна. Його копія, як і Лі-2, мала вдвічі гірші характеристики. Отже, СРСР у війні активно використовував ліцензійні машини.

Проте найцинічніше Радянський Союз вчинив із тодішніми американськими союзниками.

Сергій Тесік (дослідник військової історії): В 1945 році 4 американські бомбардувальники Б-29 під час бомборбування Японії здійснили аварійне приземлення в СРСР, неподалік Владивостока (2 пошкодженно, 2 - вціліли). СРСР їх не повернув і створив на  базі ТУ-4.

Під час зухвалого дублювання американських зразків не обійшлося й без оказій. Наприклад, бездумно скопіювали дві зайві дірки в обшивці від перфоратора, які випадково зробив американський робітник. А один із пілотів США забув у кабіні особистий фотоапарат, і всі радянські Ту-4 потім комплектувалися фотокамерою. В Російській імперії, потім Радянському Союзі, а зараз і в агресора – Російської Федерації власних ідей бракує. Кремлівські зброярі продовжують плагіатити і в царині стрілецької зброї, але про це вже в інших сюжетах «Техніки війни».