Про "чорні плями" Другої світової війни

Про "чорні плями" Другої світової війни

8 травня – День пам’яті та примирення. 9 травня – День перемоги над нацизмом.

«Історія – брудний бізнес. Особливо історія Другої світової війни. Вона не для того, щоб ми добре почувалися щодо себе. Часто вона гидка та дискомфортна і неймовірно складна. Вона повна «сірих зон».

 

 

Протягом ДСВ* траплялося багато такого, чого інакше, як «брудними плямами» назвати неможливо – зрада союзників, трусіть, відвертий кретинізм тих чи інших командувачів, зневага до людського життя.

«Сірі зони в історії» - це ті пласти знань, які непідконтрольні тій чи іншій державі, тій чи іншій нації.

ДСВ* – це війна, в якій кожній державі, яка брала у ній участь, є чого стидатися, намагатися заховати і ніколи не згадувати. Насправді, умовні «сили світла» - антигітлерівська коаліція, - не стовідсоткові герої.

Передумовами ДСВ* було те, що Німеччина програла у ПСВ*, перестала бути імперією, на неї були накладені санкції, контрибуції, їй було заборонено мати велику армію, і велику кількість військової техніки. Вона відчувала себе приниженою.

Але в той час, коли Німеччина була приниженою, знайшлася інша країна, яка тільки-тільки робила свої перші криваві кроки по історії – Радянський союз.

Німеччина і СРСР* підписали перший договір, який для їхнього подальшого існування був важливий і вони почали співпрацювати у військовій сфері. Так, щоб перший час не порушувати міжнародні угоди.

Німці навчалися на території СРСР*, а радянські офіцери проходили підготовку у Німецьких вищих військових закладах. Радянську сторону цікавили інженерні наробітки, стратегічні, тактичні висновки з ПСВ, техніка і технології. Натомість, німці були зацікавленні у навчанні своїх військових. Було три школи: льотна - школа «Ліпєцк», танкістів – школа «Кама», артилеристів та хіміків – школа «Хока». В Ленінграді діяло два конструкторських бюро, одне з яких розробляло підводні човни (Німеччині було заборонено їх мати), а друге – танкове КБ, яке розробляло танки.

За можливість обійти міжнародні договори Німеччина розраховувалася з СРСР* будівництвом під Москвою першого в СРСР* авіаційного заводу, де випускалися літаки фірми «Дюнкерк», які пізніше стануть символом німецького бліцкригу* на початку ДСВ*.

Закінчиться ця дружба влітку 1941 року, коли німецькі війська переходили кордон Радянського союзу. Йшли ешелони з Німеччини і СРСР* і навпаки.

Період між 1 вересня 1939 року і 22 червня 1941 року і є тією «сірою зоною», яка була в тіні радянських підручників, про яку намагалися не згадувати. СРСР* і Німеччина були не просто союзниками, а ділили Європу.

«Коли ми переглядаємо фільм «Дюнкерк», ми маємо розуміти, що в баках німецьких літаків плескало лося радянське паливо».

Те, що відбувалося з СРСР* у 20 сторіччі і те, що відбувається з Росією зараз – це багатокроковий процес розпаду Російської імперії. Спочатку від Російської імперії відпали такі території, як Польща, Фінляндія, інші землі. Потім СРСР* кілька разів розпадався і зменшувався. Зараз Путін намагається знову щось зібрати з того, що розпалося. Поцупив трохи в Грузії, в України… Пророкують, що Росія знову розвалиться.

Але імперію не можна будувати без історичного міфу, а історичний міф наразі один – так звана «Велика Вітчизняна війна».

Тоді і зараз багато чого залежало від керівника нації. Прем’єр-міністром Британії (яка не завжди була безкомпромісним супротивником Гітлера) до якогось моменту був Чемберлен*. Зараз британці не дуже люблять пригадувати. Він домовився з Гітлером і поділили Чехословаччину, яку ніхто не запитав. Ці події були відомі в СРСР* як «Мюнхенська угода». Керівники Франції і Британії повірили Гітлеру, який казав: «Мені нічого не треба, але ось є частинка Чехословаччини, де живуть німці, ми її забираємо і живемо мирно». Йому повірили і дозволили без згоди Чехословаччини забрати цю частину. Чемберлен* заявив британцям, що привіз мир. На цю цитату Черчилль* відповів, що обираючи між безчестям та війною, Британія обрала безчестя і отримала війну.

Вся Чехословаччина невдовзі була розшматована Німеччиною і її спільниками, серед яких була і Польща (яка стане майбутньою жертвою) та Угорщина.

Коли Чехословаччина розпадалися на шмаття, закарпатські українці проголосили про створення незалежної держави Карпатська Україна, на залишках Чехословаччини – територіях, які були заселені українцями. Після того, як на територію українців почали входити угорські війська, то вперше в історії того, що передувало ДСВ*, саме українці вчинили системний довгостроковий збройний опір гітлерівським спільникам. На маленькій частині Закарпатської області військова організація Карпатська Січ з виключно добровольців, протидіяла повноцінній угорській армії (з авіацією, артилерією).

На той момент Сталін мав концепт, військове бачення, в якому Європа повинна палати у вогні, і в цей вогонь повинні зайти всі радянські дивізії і захопити її, розповсюджуючи «світлі ідеї сталінізму». Він казав: «Ми маємо кинути на ваги історії свою гирю».

Територія України стала тим місцем, де в 1941 році у котлах згоріли мільйони життів. Це «Уманська яма» - котел в районі Умані у серпні 1941 року. Сумнозвісний Київський котел, Мелітопольський котел. Харківський котел 1942 року. Нищівні поразки радянських військ в районі Одеси, втрата Севастополя, два оточення на Керченському півострові. Події літа 1942 року, коли вся територія України була окупована німцями і їх союзниками.

Окрім бойових дій, важливою є історія цивільного населення, яке було змушене пристосовуватися до життя в таких умовах. Частина була евакуйована, частина, яка залишилася на окупованих територіях, була змушена перейти до стратегії виживання. Одним з елементів цієї стратегії стало співробітництво з окупантами для того, щоб вижити. «Сірою зоною» в історії є те, що однозначно ті, хто евакуйовувався вважався хорошим, а ті, хто залишався в окупації – поганим. Але ніхто не згадував про те, як відбувалася евакуація, як неможливо було дістати евакуаційні талони, як сім’ї вивозили частинами, як спалювали хліб і підривали греблі, запроваджували тактику випаленої землі. Про це не згадується в підручниках. І коли німецькі війська восени 1943 року,відступаючи, діяли так само, - це описувалося, як найжахливіші злочини.

Так само, радянські партизани вважалися однозначними героями, а УПА і будь-які рухи опору, які виникли на території держав і не були підконтрольні комуністам, вважалися щонайменше поплічниками окупантів.

Пакт Молотова-Рібентропа є однією з «сірих зон» ДСВ*. Секретне вкладення до цього договору про розчленування Європи між Рейхом і СРСР* не увійшло до радянських підручників.

Та ж сама Польща, яка дуже сильно постраждала під ДСВ*, на початку була агресором.

І під час ПСВ*, і у ДСВ* Україна не мала як такої власної державності. Ми були фактично полігоном, за який боролися. Нами керували з Варшави, з Москви, з Рейху… Світовий досвід демонструє, що якщо в країни є незалежність, вона, принаймні, може зробити вибір, - на якому боці бути. У ДСВ* війні брали участь 80% населення всього світу, але в тій самій Європі були країни, які втримали нейтралітет, не брали участі у війни, громадяни якої не постраждали від війни.

Наприклад, Туреччина, Португалія, Іспанія. І ці країни не обійшлися без «чорних плям». В Іспанії був ультраправий режим Франка, який сформував напівдобровольчу блакитну дивізію і відправив її воювати на боці Рейха, але держава офіційно не брала участі у війні. Її територія не бомбардувалася, міста не знищувалися.

Україна шансу і вибору не мала. Вона була не об’єктом політики, а суб’єктом.

По території України війна пройшла двічі – спочатку з Заходу на Схід, а потім зі Сходу на Захід. Фактично в кожному місті відбувалися бойові дії, на кожній території в тому чи іншому вигляді існував рух опору. На нас дуже схожі в цьому Білоруси, але їхня національна пам’ять фактично стерта. На нас схожі країни Балтії, Польща.

В Росії реальну пам’ять про війну зберігають представники прикордонних територій. Від умовного Ленінграду до Північного Кавказу. Все, що за Волгою – цих територій війна не торкнулася напряму. Їхня пам’яь вже сформована.

СРСР* подавав ДСВ* як визвольну, героїчну війну Радянського союзу.

З усіх краї, чомусь так сталося, що після закінчення ДСВ* збільшила свої території лише одна країна – СРСР*. Калінінград, який до цього був Кенігсберг, Сталін забрав. За всю історію свого існування, Кенігсберг перебував під владою Росії 8 років у 18 ст і після того жодного відношення до Росії не мав. Частину Прусії він перейменував на Каліненградську область. Країни Балтії і частини Польщі, які Сталін забирав, будучи спільником з Гітлером, він залишив собі.

Після завершення ДСВ*, Сталін виставив територіальні претензії до Туреччини, яка не брала участі у війні взагалі.

В Радянському союзі, в бойовому статуті Червоної армії навіть не було розділу «оборона». Якщо країна навіть не готується до оборони, то це є прямим свідченням її агресивної політики. Варто згадати, що радянські війська перебували в Німеччині, Берлін було розчленовано. Радянські війська перебували в Австрії, хоча Австрія стала фактично першою жертвою Німеччині. У 1938 році відбувся Аншлюс*.

Взагалі ДСВ* поставила багато етичних питань. У 1945 році остаточно спланована історія, за якою США та їх союзники мають перемогти Японію у ДСВ*. План полягав у тому, щоб захопити всю територію Японії і всі острови. Японці ж боролися фанатично. На 1945 рік перейшли до практики самогубних тактичних рішень – флагмани флоту йшли в похід, з яких стовідсотково не могли повернутися.

Для цих операцій американці замовили більше 1 млн відзнак «Пурпурове серце» (для нагород загиблих і поранених при штурмі Японії). З одного боку США готові були до мільйонних втрат своїх військових, а з іншого боку – дві ядерні бомби.

А інша держава, яка розповідала, що вона наймиролюбніша в світі, скористалася скинутими бомбами на Японію, і деморалізацією японського суспільства, і ввела свої війська на цю територію…

**********

ДСВ - Друга світова війна

ПСВ – Перша світова війна

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік (Радянський союз)

Бліцкриг — створена на початку XX століття теорія ведення швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається в строки, що обчислюються днями або місяцями, перш ніж противник зуміє відмобілізувати і розгорнути свої основні військові сили.

Невілл Чемберлен - 60-й Прем'єр-міністр Великої Британії 1937—1940 років.

Вінстон Черчилль - найбільше відомий як 61 прем'єр-міністр Ведикої Британії у роки Другої світової війни.

Аншлюс – приєднання Австрійської республіки до нацистської Німеччини 11—13 березня 1938 року.