Минулої неділі тисячі поляків вийшли на масштабну акцію протесту. Заходи відбулись у Варшаві та деяких інших містах країни. Люди виступають проти заборони абортів Конституційним судом країни. Що характерно, недільна демонстрація відбулась у символічну для Польщі дату. Рівно 39 років тому генерал Войцех Ярузельський ввів у країні воєнний стан і оголосив об'єднання незалежних профспілок Солідарність поза законом.
У програмі #Міжнародний огляд обговорили цю тему з нашим постійним гостем - координатором напряму міжнародної політики в Центрі політичних студій Доктрина Денисом Москаликом.
Андрій Давидов: Денисе, давай, як і минулого тижня, почнемо з історії. Чим було обгрунтоване введення воєнного стану і як він вплинув на Польщу?
Денис Моксалик: Воєнний стан був відповіддю на масові протести та заворушення, що сколихнули Польщу на початку 1980-х років. Очолювали протести профспілки. Насамперед робітнича профспілка Солідарність, яка увійшла в історію як один із кластерів протестного антикомуністичного руху у Польській Народній Республіці. На той момент Войцех Ярузельський встановив фактично диктат військових з метою протидії протестному руху. Польща, як і країни соціалістичного блоку, переживали економічний спад. У Польщі він був найбільш помітний через зав'язаність економіки на важку, вугільнодобувну промисловість, на різноманітні сировині галузі, які давали більшу частину доходів. Окрім того, настав період повернення кредитів, які Польща набрала. І це викликало потужну економічну депресію. Це все наклалося на антикомуністичний рух, який існував із 1940-х років. Тоді вдалося підійняти всю Польщу на антикомуністичне повстання. Це повстання придушили за допомогою армії, поліції та спецпідрозділів. Ярузельський пізніше виправдовувався, що Польща була під загрозою радянської інтервенції.
Андрій Давидов: Було б щось схоже на події в Угорщині в 1956 році та Чехословаччині в 1968-му?
Денис Моксалик: Так, він покладався саме на ці приклади.
Андрій Давидов: Можемо стверджувати, що польський протестний рух доволі потужний?
Денис Моксалик: Безумовно. Поляки пишаються своєю схильністю до повстань, протестів. Для них це величезна історична традиція, а не просто випадковість, прив'язана до актуальної повістки. Право на повстання — це частина польського національно-історичного міфу і один із принципів, навколо якого будується польське громадянське суспільство.
Андрій Давидов: Чим продиктовані теперішні протести?
Денис Моксалик: Нинішні протести почалися 22 жовтня з рішення Конституційного суду Польщі на заборону абортів, якщо виявлені певні дефекти плоду. До цього рішення політика щодо абортів була обмежена. Вони були дозволені в часи ПНР. У 1990-х точилась палка дискусія щодо цього. І поступово, від початку двохтисячних, аборти обмежували. Певні протести та дискусії щодо обмеження абортів з дефектом плоду були ще 2016 року.
Андрій Давидов: А чим продиктовані протести та дискусія на цю тему?
Денис Моксалик: З точки зору поляків - це антиконституційний Закон щодо абортів. Це також продиктовано потужною демографічною кризою в Польщі. Політики з боку партії Право і Справедливість говорять про те, що молодь виїжджає, Польща старіє і вимирає. Відповідно слід підвищувати народжуваність. Покращення демографічної ситуації — це те, з чим ПІС йшла 2015 року у владу. Вона намагалася привернути значну частину електорату, що і вдалося зробити.
Андрій Давидов: Чи вдалі протести?
Денис Моксалик: Можна констатувати, що вони переважно невдалі. Річ у тому, що політичним супротивником ПІС є Громадянська платформа. Проте для протестів використовуються політичні проксі: феміністичні організації, Комітет оборони демократії. Що принесло успіх ПІС — величезне розчарування для Громадянської платформи.
Андрій Давидов: Чи можна стверджувати, що участь у протестах беруть ліві рухи?
Денис Моксалик: Так. Ліві організації досить активно вклалися у мобілізацію людей як у самій Польщі, так і закордоном. Намагалися створити певний міжнародний тиск на польську владу. Це їм частково вдалося.
Андрій Давидов: Що це за тиск? Як він впливає на суспільство та політичне життя Польщі?
Денис Моксалик: Це, перш за все, погрози санкціями. Це заяви з осудом у Європарламенті Польщі. Це саботування в Європарламенті певних ініціатив Польщі. Це інформаційна кампанія, спрямована проти польської влади.
Андрій Давидов: Які будуть результати цих протестів?
Денис Моксалик: По-перше, відзначається певний спад кількості учасників протестів. Минулої неділі вийшло кілька тисяч демонстрантів, а пік аткивності припав на 28 жовтня. Тоді, за заявами польської поліції, на вулиці вийшло 430 тисяч людей. Відтоді відбувається спад протестних настроїв.
Телефон прямих ефірів 
Минулої неділі тисячі поляків вийшли на масштабну акцію протесту. Заходи відбулись у Варшаві та деяких інших містах країни. Люди виступають проти заборони абортів Конституційним судом країни. Що характерно, недільна демонстрація відбулась у символічну для Польщі дату. Рівно 39 років тому генерал Войцех Ярузельський ввів у країні воєнний стан і оголосив об'єднання незалежних профспілок Солідарність поза законом.
У програмі #Міжнародний огляд обговорили цю тему з нашим постійним гостем - координатором напряму міжнародної політики в Центрі політичних студій Доктрина Денисом Москаликом.
Андрій Давидов: Денисе, давай, як і минулого тижня, почнемо з історії. Чим було обгрунтоване введення воєнного стану і як він вплинув на Польщу?
Денис Моксалик: Воєнний стан був відповіддю на масові протести та заворушення, що сколихнули Польщу на початку 1980-х років. Очолювали протести профспілки. Насамперед робітнича профспілка Солідарність, яка увійшла в історію як один із кластерів протестного антикомуністичного руху у Польській Народній Республіці. На той момент Войцех Ярузельський встановив фактично диктат військових з метою протидії протестному руху. Польща, як і країни соціалістичного блоку, переживали економічний спад. У Польщі він був найбільш помітний через зав'язаність економіки на важку, вугільнодобувну промисловість, на різноманітні сировині галузі, які давали більшу частину доходів. Окрім того, настав період повернення кредитів, які Польща набрала. І це викликало потужну економічну депресію. Це все наклалося на антикомуністичний рух, який існував із 1940-х років. Тоді вдалося підійняти всю Польщу на антикомуністичне повстання. Це повстання придушили за допомогою армії, поліції та спецпідрозділів. Ярузельський пізніше виправдовувався, що Польща була під загрозою радянської інтервенції.
Андрій Давидов: Було б щось схоже на події в Угорщині в 1956 році та Чехословаччині в 1968-му?
Денис Моксалик: Так, він покладався саме на ці приклади.
Андрій Давидов: Можемо стверджувати, що польський протестний рух доволі потужний?
Денис Моксалик: Безумовно. Поляки пишаються своєю схильністю до повстань, протестів. Для них це величезна історична традиція, а не просто випадковість, прив'язана до актуальної повістки. Право на повстання — це частина польського національно-історичного міфу і один із принципів, навколо якого будується польське громадянське суспільство.
Андрій Давидов: Чим продиктовані теперішні протести?
Денис Моксалик: Нинішні протести почалися 22 жовтня з рішення Конституційного суду Польщі на заборону абортів, якщо виявлені певні дефекти плоду. До цього рішення політика щодо абортів була обмежена. Вони були дозволені в часи ПНР. У 1990-х точилась палка дискусія щодо цього. І поступово, від початку двохтисячних, аборти обмежували. Певні протести та дискусії щодо обмеження абортів з дефектом плоду були ще 2016 року.
Андрій Давидов: А чим продиктовані протести та дискусія на цю тему?
Денис Моксалик: З точки зору поляків - це антиконституційний Закон щодо абортів. Це також продиктовано потужною демографічною кризою в Польщі. Політики з боку партії Право і Справедливість говорять про те, що молодь виїжджає, Польща старіє і вимирає. Відповідно слід підвищувати народжуваність. Покращення демографічної ситуації — це те, з чим ПІС йшла 2015 року у владу. Вона намагалася привернути значну частину електорату, що і вдалося зробити.
Андрій Давидов: Чи вдалі протести?
Денис Моксалик: Можна констатувати, що вони переважно невдалі. Річ у тому, що політичним супротивником ПІС є Громадянська платформа. Проте для протестів використовуються політичні проксі: феміністичні організації, Комітет оборони демократії. Що принесло успіх ПІС — величезне розчарування для Громадянської платформи.
Андрій Давидов: Чи можна стверджувати, що участь у протестах беруть ліві рухи?
Денис Моксалик: Так. Ліві організації досить активно вклалися у мобілізацію людей як у самій Польщі, так і закордоном. Намагалися створити певний міжнародний тиск на польську владу. Це їм частково вдалося.
Андрій Давидов: Що це за тиск? Як він впливає на суспільство та політичне життя Польщі?
Денис Моксалик: Це, перш за все, погрози санкціями. Це заяви з осудом у Європарламенті Польщі. Це саботування в Європарламенті певних ініціатив Польщі. Це інформаційна кампанія, спрямована проти польської влади.
Андрій Давидов: Які будуть результати цих протестів?
Денис Моксалик: По-перше, відзначається певний спад кількості учасників протестів. Минулої неділі вийшло кілька тисяч демонстрантів, а пік аткивності припав на 28 жовтня. Тоді, за заявами польської поліції, на вулиці вийшло 430 тисяч людей. Відтоді відбувається спад протестних настроїв.