ProВійсько: Російські центри пропаганди у Європі

ProВійсько: Російські центри пропаганди у Європі

Після російської агресії в Україні більше 40 країн світу запровадили економічні та політичні санкції проти агресора. А Парламентська асамблея Ради Європи позбавила Росію права голосу, після чого Кремль взагалі припинив участь в ПАРЄ. Та з часом підтримка України з Європи похитнулася, а Кремль почав виходити з міжнародної ізоляції.

 

 

 

Яскравим підтвердженням цього стало будівництво газопроводу «Північний потік-2» та повернення російської делегації до ПАРЄ. Яким чином Росія намагається зіпсувати відносини України із західними партнерами та які інструменти в Європі для цього використовує, досліджували наші колеги з ProВійсько.

Масові психологічні операції для досягнення військово-політичних цілей різні країни активно почали використовувати ще у 20 столітті, з розвитком засобів друку та радіо. Зокрема, для дискредитації ворога під час Другої світової війни сьомий відділ спецпропаганди Радянської армії поширив щонайменше три мільярди пропагандистських листівок та газет. Історія знає приклади, коли лише за допомогою пропаганди роззброювали цілі армії.

Дмитро Чекалкін (експерт з інформаційної безпеки): Задіяно було декілька сотень пропагндистів, які повністю роззброїли всю армію Антанти, яка прийшла на допомогу «білій армії». Були військові підрозділи США, Британії, Франції, але більшовицькі агітатори своїми листівками повністю їх деморалізували і, побоюючись поширення «бацили большевізму», США, Британія та Франція були змушені повністю вивести свої війська як з районів Росії, з Архангельська, з півдня України - з Одеси, з Далекого Сходу.

У наш час за допомогою телебачення та соціальних мереж набагато простіше поширювати необхідну інформацію в маси. Та якщо Західні країни не дозволяють собі зловживати технологічним прогресом, то Росія навпаки – використовує його для досягнення своїх геополітичних завдань, зокрема і для захоплення територій незалежних держав. Яскравим прикладом є окупація Криму.

Любов Цибульська (керівниця групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ): Зараз цей новітній тип гібридної війни можна назвати 5 поколінням ведення війни. В чому його особливість? В тому, що на перший план виходить так званий «обсервер» або споглядач, або просто натовп. І без підтримки натовпу дуже важко провести ту чи іншу операцію. Так-от в Криму була проведена колосальна, дуже серйозна робота спецслужбами Росії щодо підготовки населення саме до тих подій, які відбулися.

На російських телеканалах за роки війни ми бачили десятки пропагандистських матеріалів про вигадані діяння української армії в образі «каратєлєй». Жертвою брехні таких російських каналів як «Перший» чи «Росія 24» переважно є російськомовні мешканці пострадянських країн, які за задумом мають підтримати ідею так званого «русского міру» та об’єднання «братських» народів.

Якщо на початку російсько-української війни російська пропаганда розповідала про фашистський режим у Києві та нібито нелюдські злочини нашого війська на Донбасі, то зараз у таку брехню вже ніхто не вірить, і Росія змінила тактику своїх інформаційних інструментів.

Любов Цибульська (керівниця групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ): Зараз останній рік, що дуже активізувалося – це меседж про зовнішнє управління, особливо це було популярно на закритих каналах Медведчука. Постійно наголошувалося, що Україна не є самостійною, що вона перебуває під зовнішнім управлінням, в першу чергу США і так далі. Це, власне, і продовження «Фейлд стейт недодержави». Дуже небезпечний, тому що він підриває довіру, сам концепт незалежності України і довіру до інституцій.

Натомість медіа, такі як «Раша тудей» або інформаційне агентство «Спутнік», що спрямовані на іноземну аудиторію та мають свої представництва в багатьох країнах світу, просувають дещо інші наративи. Ось це Маргарита Симонян, головна редакторка цих медіа з візитом в окупованому Донецьку на початку цього року. Приблизно такі меседжі розповсюджують ці пропагандистські ЗМІ.

Маргарита Симонян:

«Люди Донбасса хотят иметь возможность быть русскими, мы обязаны обеспечить им эту возможность.

«Люди Донбасса хотят жить у себя дома и хотят быть частью своей огромной великой нашей щедрой родины. Россия, матушка, забери Донбасс домой!»

Крім своїх інформаційних ресурсів, Кремль використовує дипломатичні установи та політичні партії, які і просувають проросійську риторику всередині Європи.

Юрій Кочевенко (директор Центру протидії російській пропаганді): РФ веде інформаційні операції в Західних країнах в першу чергу для того, щоб знизити підтримку України, дискредитувати, представити її як країну, яка прагне агресивного продовження війни і не бажає миру. Ось це те, що Росія просуває, використовуючи досить розгалужену мережу агентів впливу, які включають не тільки телеканали, не тільки «раша тудей» і «спутник», це експертні центри, це власне медіа країн, в яких це відбувається, це культурні центри, це різні громадські організації.

Німеччина є однією з лідерів Євросоюзу, а також із перших днів російської агресії в Україні бере активну участь в усіх процесах щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Тому важливість суспільної думки у цій країні як для нас, так і для ворога беззаперечна. Саме тут Кремль сформував надпотужну мережу своїх агентів, зокрема такі партії, як «Альтернатива для Німеччини», «Вільна демократична партія», «Об’єднання баварської економіки» та інші рухи. Вони і виступають за скасування антиросійських санкцій, а також відправляють так званих «спостерігачів» на окуповані території України, що активно використовується російською пропагандою для надання видимості їх легітимності.

Однією з небагатьох країн Євросоюзу, де здавна переважають проросійські настрої, є Італія. Від початку агресії Росії в Україні російську пропаганду в італійському медіапросторі поширюють такі організації, як «П’ять зірок» та «Ліга Півночі». Крім того, в Італії діють три «представницькі центри» незаконних Л/ДНР. Яскравим прикладом проведення російської інформаційної операції в Італії є історія із засудженням Віталія Марківа, якого звинуватили у загибелі італійського журналіста на Донбасі.

Юрій Кочевенко (директор Центру протидії російській пропаганді): Це все було повністю від початку і до кінця операцією російських спецслужб, метою якої було навіть не засудження самого Марківа, не особиста якась помста, а створення прецеденту. Коли в європейській країні захисник України засуджений за те, що він захищав Україну. Це ставило фактично всіх нас ветеранів під загрозу, що ми, перебуваючи в якійсь, будь-якій фактично країні світу, за якимось сфабрикованим обвинуваченням, нам можуть сказати «ви там були, там загинули нібито хтось з мирного населення, чи з журналістів – іди сюди і будеш за це тут відповідати і сядеш тут у в’язницю».

Світову кризу у зв’язку з пандемією Російська Федерація теж використовує для своїх геополітичних цілей. До прикладу, у тій же Італії минулого року ми бачили військовий конвой, який відправила Росія нібито для боротьби з ковід-19, а насправді продемонструвати усьому світу, що Європа покинула Італію. Сьогодні ж інструментом інформаційної війни стала російська вакцина «Спутнік-V».

Любов Цибульська (керівниця групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ): Будь-яка криза, будь-яка вразливість використовується Росією. І пандемія Ковід, звісно, не стала винятком. З самого початку, ще минулого року, Росія максимально просувала усілякі теорії змови для того, щоби підірвати довіру суспільств в різних країнах до влади для того, щоб підірвати довіру до офіційних інституцій. Ми бачимо, що в Україні розгорнулася ціла кампанія з дескридитації західних вакцин і просування «Спутніка». Чому? Тому що Росія максимально поширює цей наратив, оцей меседж про те, що «ось Європа, бачите, вакцинується, а до України їй немає діла, вона вас кинула і нащо туди рухатися».

Також Росія активно втручалася у референдум щодо угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що відбувся у Нідерландах 2016 року, який фактично Україна програла не в останню чергу через вплив російських спецслужб.

Юрій Кочевенко (директор Центру протидії російській пропаганді): І це був надзвичайно важливий для Росії момент, коли вони вкладали величезні ресурси в пропаганду, використовуючи своїх агентів впливу в самих Нідерландах, яких і там, на жаль, чимало. І ось цей референдум він був потрібен росіянам, щоб і світу, і Україні показати, що вас там ніхто не чекає. І ось таким чином просуваючи наратив про те, що Європі не потрібна Україна, а Україні нема чого сподіватися на якесь європейське майбутнє, що її майбутнє тільки з Росією.

Інформаційні операції РФ іноді підкріплює диверсійними методами, які практикували спецслужби Радянського Союзу під час «холодної війни». Москва організувала низку диверсій в багатьох країнах з метою дестабілізації та розпалювання конфліктів. До прикладу, в 60-х роках минулого століття агенти радянських спецслужб у Німеччині підпалили синагогу і намалювали свастику у громадських місцях, щоб дискредитувати країну. І таких прикладів вандалізму та влаштування терактів можна назвати чимало.

Диверсії також влаштовують і російські спецслужби – часто не лише для дестабілізації, а й щоби розсварити сусідні держави. Зокрема неодноразово теракти РФ були спрямовані на роз’єднання партнерських стосунків України та Польщі, яка активно лобіює інтеграцію свого сусіда у Євросоюз.

Любов Цибульська (керівниця групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ): Була прекрасна історія в Західній Україні, коли в Гуті-Пеняцькій повалили пам’ятник польським воїнам. Такий акт вандалізму і безумовно поляки були обурені такими діями українців і коли почали розбиратися, то виявилося, що перша новина про ось цю подію з’явилася на той момент ще «Вконтакті», який ще був дозволений в Україні. В Групі «Україна-Росія-Білорусь- свєтая Русь», «один з основних наративів про Україну – це про те, що Україна є фашистською державою, що тут править така фашистська фасіонарна меншість.

Не могла Росія пропустити можливість втрутитися у відносини України з Угорщиною, яка блокує зближення України з НАТО нібито через «порушення прав» етнічних угорців на Закарпатті.

Зокрема у 2018 році поляки, які є членами неофашистського руху «Фаланга», підпалили Центр угорської культури в Ужгороді. За даними слідчих, вони були завербовані російськими спецслужбами через німецького журналіста, відомого своєю проросійською позицією. Така операція мала погіршити відносини України як з Угорщиною, так і з Польщею.

Юрій Кочевенко (директор Центру протидії російській пропаганді): Росія побачила можливість, оскільки їй вдалося, знову ж таки через своїх агентів впливу в Угорщині, які там присутні, підняти взагалі це угорське питання. Почати його якось педалювати і вона побачила можливість, якщо зараз це якось посилити, спалахнути – це може викликати якийсь конфлікт, а це те чого вона прагне, тому що ми будемо відволікати туди свої ресурси, туди їх відтягувати, світ знову ж таки побачить, що на Донбасі ображають «малоруських», а на Закарпатті Україна ображає угорців.

Однак інформаційний наступ Росії за останні роки навряд чи можна назвати вдалим. Загалом Росія влаштувала тисячі інформаційних операцій у багатьох країнах світу, та багато з них провалилися. Яскравим свідченням цього – події, що відбулися в країнах, які Кремль вважає своєю зоною впливу, зокрема результат війни в Нагорному Карабаху, президентські вибори в Молдові та протести в Білорусі.

Юрій Кочевенко (директор Центру протидії російській пропаганді): От останній рік це фактично був роком поразок Росії в інформаційному просторі. Провалювалася куди б вона, за що б вона не бралася. Це було насправді дуже обнадійливо, тому що початок 20 року, він в принципі нічого хорошого не обіцяв і пандемія коронавірусу, яку Росія азартно намагалася використати для того, щоб зняти взагалі з порядку денного питання агресії проти України для того, щоб переломити ситуацію на свою користь – це не вдалося.

Гібридну війну Російська Федерація веде не лише проти України, але і проти всього Західного світу. Інформаційні операції, диверсії та теракти агресор влаштовує у багатьох країнах світу з метою створити хаос та дискредитувати цінності Європейського Союзу.

Крім того, Кремль намагається розсварити Україну з нашими партнерами та не допустити зближення нашої країни з НАТО та ЄС. Тому очевидно, що перевага в інформаційні війні забезпечить Україні перемогу і на інших фронтах війни з Росією.               

Фото глобльна мережа інтернет.