ProВійсько: Скільки грошей Росія винна Україні

ProВійсько: Скільки грошей Росія винна Україні

Російсько-українська війна триває сім років. Тисячі вбитих, десятки тисяч поранених, сотні тисяч переселенців, мільйони зруйнованих доль. Окрім того Україна, а відповідно і кожен з українців, зазнає великих матеріальних збитків, які спричинені саме російською агресією. І всі ці збитки необхідно рахувати, адже після поразки Росія буде змушена виплачувати Україні репарації. Про яку суму йде мова та що треба робити Україні для отримання цих грошей, дізнавались наші колеги з «Про військо».

Перша світова війна – глобальний конфлікт, участь у якому взяли 38 країн. Причин для його розв’язання було багато, однак у підсумку винуватцем визначили одну країну. За 231-м пунктом Версальського договору відповідальною за початок війни була Німецька імперія, відповідно окрім втрат території та обмежень у військовій сфері, Німеччина була зобов’язана виплатити репарації. Їхня сума вже після перегляду у бік зменшення становила фантастичні навіть тоді м 31.4 мільярда доларів. Врешті останню виплату Німеччина здійснила лише в березні 2010-го року.

Не менш складною є історія з репараціями за підсумками Другої світової війни. СРСР задовольнила свої претензії до Німеччини коштом її активів у Болгарії, Фінляндії, Угорщині, Румунії та Східній Австрії. Також посилаючись на репарації, СРСР вивезла з Німеччини близько 3-тисяч заводів, майже 100 електростанцій, більше мільйона голів худоби, 20 мільйонів літрів спирту, 16 тон тютюну, 190 тисяч килимів та багато чого іншого.

Інші країни також мали свої претензії, а деякі мають і по сьогодні. Так, Греція та Польща час від часу домагаються від Німеччини виплат за заподіяну шкоду під час Другої світової. У свою чергу, німці усі подібні вимоги відхиляють.

Леся Василенко (народний депутат України): Треба бути об’єктивними, що жодна країна, якій пред’являють такі консолідовані претензії чи будь-які претензії, не буде за милу душу, з посмішкою на обличчі відшкодовувати всю ту шкоду, всі ті збитки, яких вона завдала, тим паче не буде робити цього росія. Не буде цього робити росія завтра, післязавтра, через рік, через 2. Але об’єктивно ми не знаємо, що станеться в світі через 10 років, через 20 років, як зміниться геополітична розстановка сил, як зміняться світові порядки, які правила будуть в міжнародному праві, в міжнародному судочинстві.

Виплата репарацій – процес складний та дуже болючий для економіки країни-агресора. Саме тому РФ зробить усе, аби її дії з лютого 14-го року не кваліфікували як акт агресії проти України. Та все ж намагання росії у цьому напрямі – марні, в України достатньо доказової бази, аби розтрощити позиції РФ у міжнародних судах. Однак для отримання репарацій самого факту визнання росії агресором замало, необхідно чітко підрахувати збитки, які завдала та продовжує завдавати рф Україні.

Леся Василенко (народний депутат України): Ми об’єктивно не знаємо, коли закінчиться агресія росії проти України. Хотілося б, щоб це сталося завтра чи після завтра, але у нас, на жаль, немає такого дару провидити, коли це реально станеться. Це може статися через 10, 20 років, через 5 років. І чим більше ми віддаляємось від дати, коли були нанесені перші удари по економіці України, по промисловості, по українським землям, по домівкам українців, тим важче нам підрахувати достеменно і досконало збитки, які понесли українські сім’ї, понесли українці, понесла держава. Тому рахувати треба не просто вже зараз, рахувати потрібно було ще вчора, а точніше 7 років тому, коли почалася агресія Росії проти України.

Якщо говорити про суму активів, які Україна втратила через російську окупацію Криму та частини Донбасу, можна звернутися до методики французького економіста Тома Пікетті. За нею, вартість активів, що належать державі, в чотири рази перевищує ВВП самої країни. Тож простий підрахунок: Крим та Донбас наприкінці 13-го року забезпечували 13.7% ВВП України, сам ВВП того року становив 179.6 мільярди доларів. Виходить, цифра Донбасу та Криму – 24.6 мільярда, множимо її за методикою на 4 і отримуємо вартість українських активів на окупованих територіях, а саме 98.4 мільярда доларів. Це не загальна сума репарацій, це лише базова цифра, нижче якої ніхто не має права навіть обговорювати.

Вагомою частиною втрат українських активів на окупованих територіях є природні ресурси. До прикладу, в Криму Україна добувала 20 мільярдів кубометрів природного газу на рік. Для розуміння, обсяг споживання газу населенням України у 2020-му році становив всього 8.2 мільярда кубометрів. Українські компанії, що займались видобуванням газу в Криму, Росія «націоналізувала».

Також окупація півострова зруйнувала плани щодо розвитку газовидобувної галузі. Зокрема за рахунок зриву угоди про розподіл продукції між Україною та групою міжнародних компаній на чолі з американською «Екзон мобіл» – а в цій угоді йдеться про обробку родовищ із природним газом на суму 30 мільярдів доларів.

Андрій Новак (голова Комітету економістів України): Безумовно, облік втрат матеріальних повинен враховувати не лише фізичну втрату, знищення якогось об’єкта, але і доходи, які не набуті за період окупації тими суб’єктами господарювання, які працювали до окупації на відповідних територіях. І тільки тоді така оцінка буде найбільш об’єктивною, і прямі втрати, і не набуті доходи.

Окупація стала відчутним ударом по українській банківській сфері. У Криму до окупації працювало 20 українських банків, які мали 1022 своїх представництва. Звісно ж, усі вони припинили свою діяльність. На Донбасі ситуація аж ніяк не краща. Банки та банкомати були однією з основних мішеней для мародерів з «героїчного» ополчення. Черговим доказом цього стала перехоплена розмова між так званим віце-премєр-міністром «ДНР» з силових питань Халіковим та одним з ватажків терористів.

Також росія зобов’язана компенсувати збитки, пов’язані з втратою як державних, так і приватних підприємств. Зокрема, у Криму були націоналізовані потужні державні заводи «Море», «Залив» та «Фіолент». На Донбасі на потреби окупантів працюють захоплені Донецький металургійний завод, Донецькобленерго, Макіївський коксохімічний завод та десятки інших підприємств. Крім того, на окупованій території Донбасу розташовані 115 зі 150 українських шахт.

Не простіша ситуація з середнім та малим бізнесом. З початком окупації вартість власності як в Криму, так і на Донбасі стрімко впала. Українцям доводилось продавати свій бізнес за безцінь, адже альтернативи не було. Розвивати серйозну справу у Криму неможливо, у тому числі – через загрозу потрапляння компанії до санкційних списків. На Донбасі мови про бізнес бути не може, бо в будь-яку секунду його можуть банально відібрати силоміць.

Андрій Новак (голова Комітету економістів України): Обрахунок прямих матеріальних втрат і втрат не набутих доходів повинен здійснюватись не лише державою і не лише з приводу державних підприємств, але й у приватному секторі. Тобто кожен приватний підприємець, який втратив щось, втратив доходи, втратив майно під час окупації Криму і захопленої частини Донбасу, тимчасово захопленої також повинен порахувати ці втрати за всі роки окупації, порівняти з тими доходами, які він отримував останні 3-5 років до окупації і оці не отримані доходи, а також прямі матеріальні втрати підсумувати і подати до апеляції, до загального списку тих репарацій, які повинна сплатити росія як країна агресор.

Ще одним трагічним наслідком російської окупації є екологічна катастрофа на Донбасі. Забруднення ґрунтів та водойм внаслідок постійних обстрілів, а також затоплення шахт, таких як «Юний комунар», де Радянський Союз проводив експерименти з ядерною зброєю, перетворюють Донбас на непридатну територію для життя. Не забуваємо і про Крим. До окупації на півострові знаходилось 1.4 мільйони гектарів придатної для сільського господарства землі, у якому вона стані зараз, враховуючи зневоднення Криму – питання риторичне.

Війна суттєво впливає і на інвестиційний клімат в Україні. Авжеж, вкладатися у масштабні стратегічні проєкти в країні, яка веде війну з росією – боязно. Так у 2014-му прямий потік інвестицій в Україну зменшився щонайменше у 2 рази.

Росії доведеться виплатити компенсацію і кожному переселенцю. Якщо подивитись на рішення Європейського суду з прав людини у аналогічних справах, то кожен переселенець може розраховувати на виплату приблизно у 35 тисяч євро. Та все ж найтяжчий наслідок російської агресії – тисячі поранених та вбитих українців. І хоч грошима здоров’я, а тим паче життя не повернути – це не звільнить рф від покарання, у тому числі – матеріального.

Андрій Новак (голова Комітету економістів України): Міжнародний досвід показує, що людські жертви, наприклад під час авіакатастроф, компенсуються приблизно в сумі 1 мільйон доларів на одне втрачене життя, поранені – це від ступеня поранень, інвалідності -  500-700 тисяч доларів для тих, хто отримав інвалідність внаслідок якихось дій, зокрема військових.

Вже зараз сума репарацій для рф вимірюється сотнями мільярдів доларів. Однак точну цифру назвати поки неможливо. І в цьому, передусім, винна сама Україна. Підрахунком збитків, що завдає росія Україні своєю агресією, займаються одразу в кількох міністерствах. Єдиної методики, формули та підходу до підрахунку репарацій досі не вироблено, у підсумку структури різних міністерств, маючи різні можливості та підходи, видають різні цифри. Теоретично виправити ситуацію можливо зі створенням єдиного органу, який би відповідав лише за підрахунок репарацій для України.

Леся Василенко (народний депутат України): Щоб це була взята окрема структура, підзвітна Кабінету Міністрів, яка б функціонувала за принципом того, як функціонують антикорупційні органи на сьогоднішній день, тобто незалежно взяті органи, які мають на меті одне завдання – це рахувати збитки за єдиною методологією і відповідно формувати єдину політико-правову позицію України щодо шкоди, збитків, втрат, витрат, які несе Україна через цю війну. Але допустимим і абсолютно прийнятним є те, що таке агентство може існувати в структурі того ж, скажімо, міністерства реінтеграції і бути підзвітним, підконтрольним віце-прем’єр міністру, міністру з питань реінтеграції.

Україні необхідно рахувати збитки, завдані росією, не тільки аби після перемоги у війні виставити рахунок на репарації. Оперування чіткими сумами суттєво підвищить силу української позиції у міжнародних судах та й загалом на міжнародній арені, зокрема під час перемовин із партнерами щодо фінансування різноманітних програм у всіх сферах суспільного життя.

Леся Василенко (народний депутат України): Потрібно говорити мовою цифр, мовою зрозумілою абсолютно всіх представників інших країн. Мова, яка говорить про те, що, шановні, ви вкладаєте гроші в Україну, інвестуєте як держави, як приватні інвестори, даєте нам гроші на програми розвитку освіти і так далі. Але ваші внески, ваші вкладення, вони зїдаються війною, вони зїдаються росією. І ось скільки з’їдається, ось скільки втрачається кожного дня, ми б могли самі, але ми на вас покладаємося тому, що через агресора у нас отакі втрати, отакі збитки, отака шкода. І ця мова цифр буде значно красномовнішою за будь-які слова, будь-які емоції, історії, які наші політики, представники України можуть транслювати на міжнародних платформах.

Для отримання репарацій у майбутньому Україна повинна значно активніше працювати у міжнародному правовому полі. Виграні справи у Європейському суді з прав людини як окремих громадян, так і держави загалом – важливий крок, однак, окрім цього, необхідно остаточно закріпити за росією статус країни - агресора рішеннями Міжнародного кримінального суду та Міжнародного суду ООН. Також необхідно вже зараз посилювати санкційну політику, а саме наслідувати практики США, Великої Британії та ЄС. Тобто накладати арешти на майно російських компаній та осіб, що причетні до агресії.

Загалом, росіянам необхідно зрозуміти одну просту річ. Українському народу вистачить терпіння та духу воювати до перемоги, тому виплата репарацій – лише питання часу. Так, російсько-українська війна надзвичайно ускладнює життя українців, однак для росіян вона взагалі стане вироком. Кожен день війни наближатиме наступні покоління росіян до все більших злиднів, а РФ – до швидкого та остаточного розпаду. У підсумку кожен отримає те, що заслужив.