ProВійсько: Якою буде Третя світова війна
Ще донедавна усі військові конфлікти вирішувалися силою зброї і фізичним протистоянням між військами. Та останнім часом все частіше поле бою стає віртуальним, хоча і з цілком реальними наслідками. Тенденція свідчить, війни майбутнього — це війни технологій та інформації, а не потужності ядерних зарядів. І загроза для майбутнього людства в такому разі може бути навіть більшою за ядерну війну.
У сучасних конфліктах роль невійськових засобів досягнення політичних і стратегічних цілей значно зросла, в багатьох випадках за ефективністю вони в рази перевищують навіть силу зброї. Такі інструменти, як «інтернет» та «соціальні медіа» у 21-му столітті стали невід’ємною частиною стратегій ведення війн, в першу чергу направлені вони на здійснення диверсій. Кібератаки останнього десятиліття зупиняли цілі країни і знищували запаси ядерної зброї; пропаганда, дезінформація та фейки деморалізували військо та населення, змінювали результати виборів і навіть устрій країни.
Дмитро Шимків (колишній генеральний директор «Майкрософт Україна»): Багато генералів в США дуже чітко підкреслюють, що є ще дві території, крім моря, землі та повітря, і четвертого космосу. Є ще два напрями, які вважаються новими напрямками війни. Перше — це кіберпростір і друге — це соціальний простір, тому що два напрямки: кібервійна і соціальна війна є використовуванням соціальних мереж, інформаційного простору тощо. Це є два нових види ведення бойових дій у сучасному суспільстві.
Інформаційні війни, за думкою багатьох експертів, вже стали головною проблемою 21-го століття. А політичне протистояння великих гравців за домінування у світі вже перейшло у другу - технологічну гонку озброєнь: у 20-му столітті мова йшла про ядерне озброєння та космос, а в 21-му - про штучний інтелект та робототехніку.
Найкращі пропагандисти минулої епохи навіть уявити не могли, що менш ніж через пів століття комп’ютерні технології та штучний інтелект зможуть, до прикладу, створювати обличчя, якого насправді не існує. Або ж хтось із відомих політиків говорить те, чого насправді ніколи й не казав.
Наприклад на відео, створеному за технологією "deepfake", Путін погрожує американцям загибеллю їхніх демократій. Такий ролик був використаний під час виборчої компанії в США, а його мета — шокувати американців і змусити людей йти на вибори та контролювати їхню законність.
З розповсюдженням технологій зростають і можливості спецслужб збирати інформацію. Нині чи не в кожного є сторінки в соціальних мережах. Реєструючись, ви добровільно надаєте інформацію про себе: ім’я, прізвище, фото, місце роботи і захоплення. Окрім того, в сучасних смартфонах вбудовані функції, які можуть показувати місця вашого перебування. Тому де б ви не були, розраховуючись карткою або телефоном, чи просто шукаючи інформацію в мережі Інтернет — все це можуть використовувати ворожі спецслужби.
Якщо вас насторожила ця інформація - це ще не привід викидати свій смартфон. Більшість цих функцій з відстеження дій створені для полегшення життя. Тому це не означає, що ваші дані можуть бути використані проти вас, ну якщо ви, звісно, не працюєте на одному з об’єктів, який цікавить ворога. До прикладу, нещодавно військоволужбовцям ВМС США заборонили користуватися китайським сервісом "TikTok" на мобільних пристроях, виданих урядом. У разі невиконання наказу мобільний пристрій зовсім відключатимуть від інтернету. Військове керівництво США переконане, що ця соцмережа може становити кіберзагрозу для їхніх збройних сил.
Дмитро Шимків (колишній генеральний директор «Майкрософт Україна»): Якщо ми говоримо про державу – це інформація про пересування військ, про рішення та обговорення питань, що стосуються тої чи іншої діяльності, це широкий комплекс питань, які стосуються безпеки країни, її розвитку економічних, політичних, військових напрямів, - все, що може бути використано проти нас, в даному випадку з боку Росії, воно буде використовуватись.
Факт про те, що інформацію про вас через інтернет та різні мобільні додатки можуть збирати ворожі спецслужби лякає, але ще гіршими можуть бути кібератаки, які потенційно здатні зупинити інфраструктуру населеного пункту або навіть всієї країни. Кібератаки проти України Росія розпочала ще до початку військової інтервенції. Більшість російських атак на початку війни були націлені на збір розвідувальної інформації. Майже всі вони були успішними, оскільки ресурси, якими користувалися українські урядовці, були російськими.
Дмитро Шимків (колишній генеральний директор «Майкрософт Україна»): Якщо Росія у військовому конфлікті з своїми ворогами, а представники їхніх ворогів, тобто нас, наприклад, використовують поштові скриньки в «мейл ру» і пересилають файли, які вони вважають чорновиком, чернеткою через цю структуру, то побудувати систему, яка буде відслідковувати листування таких людей – це програмісту година. Ми розуміємо, що інформаційні системи такого масштабу, як «мейл ру», холдинг «мейл ру» і «яндекс», вони мають в умовах існування в РФ співпрацювати з ФСБ.
Ще одним прикладом того, як змінюється спосіб ведення бойових дій з урахуванням технологічного прогресу, є факт, що в 2014 році першими об’єктами так званих «зелених чоловічків», а насправді російських військових, стали комутаційні телефонні станції, зайнявши які російські спецпризначенці почали розсилати шкідливі програми у мобільних мережах України, чим заблокували використання мобільного зв’язку представникам української влади. Кібератаки проти України не вщухали й з початком бойових дій, особливо активуючись перед зустрічами в Мінську.
Дмитро Шимків (колишній генеральний директор «Майкрософт Україна»): Були атаки, спрямовані на працівників в Адміністрації або в міністерствах щодо доступу до інформації в їхніх комп’ютерних системах з метою отримання, перехоплення інформації щодо листування, підготовки документів, нот, доручень, тому що коли відбувається переговорний процес, він формулюється в конкретних тезах, які погоджуються з президентом і далі вже в будь-яких дипломатичних питаннях передаються. Відповідно, найбільш поширеними об’єктами атакування завжди в політичному середовищі України були МЗС і всі люди, пов’язані з міжнародною діяльністю, та все, що стосувалося оборони.
Якщо на початку російсько-української війни масові кібератаки були націлені на приховане викрадення важливої інформації, ймовірніше для надання Росії стратегічної переваги на полі бою, то вже під час її активної фази, а саме у 2015 році, Росія здійснила успішну кібератаку, вивівши з ладу низку енергетичних об’єктів України.
Зокрема, російські кібертерористи атакувати комп'ютерні системи «Прикарпаттяобленерго», внаслідок чого близько 230 тисяч українців залишилися на певний час без світла. Водночас синхронних атак зазнали «Чернівціобленерго» та «Київобленерго». І хоча відновити роботу цих об’єктів вдалося протягом кількох годин, як стверджують фахівці, у разі успіху таких атак - наслідки можуть будуть катастрофічні.
Михайло Макарук (речник інтернетспільноти «InformNapalm»): Місто може прожити декілька днів без електроенергії, оскільки дуже швидко відновити, а уявіть місто, в якому буде паралізована інфраструктура води . От Київ залишився на пару днів без води, а це вже буде реально доволі трагічно, оскільки у великому місті постійно вода потрібна для життєдіяльності. Ящо без світла ще реально прожити, то без води – це і опалення, і життєдіяльність, і виведення з ладу водопостачання - для населення і для промисловості наслідки непередбачувані. Тому об’єкти саме критичної інфраструктури завжди є напоготові і мають бути захищені.
Підтвердити діяльність хакерів ворожих спецслужб досить складно, довести втручання однієї країни в кіберпростір іншої - інколи взагалі неможливо. Окрім того, для здійснення кібероперацій РФ нерідко використовує територію ОРДЛО та Придністров’я. Це так звані «території проксі», тобто без юридичного статусу, а отже - всі розслідування не приведе нікуди. Сучасні технології дають змогу ефективно маскуватися, та все ж часто нашим фахівцям вдавалося встановити, хто здійснював ті чи інші операції.
Михайло Макарук (речник інтернетспільноти «InformNapalm»): Ви знаєте, реально за почерком, виконавцями. Доволі часто виконавці самі ставлять мітки, хто це зробив. Грубо кажучи пишуть: «тут был Вася». Так і є в коді, коли ламанули, потім дивишся: ага, це були пакистанці, там у руских уже полазили, тут були южні корейці, а тут вже ми залізли. Головна мета також кожного хакера в 50% — це самозатвердження. Це доволі часто. Потім треба дивится, які угруповання хакерські, кому це вигідно. Коли говорили про «Фенсі Бир» — було відомо, що це ФСБ працює. Коли «Кібер-Беркут» почали розповідати, як вони круто нагинають «Кіберальянс», десь вже через два дня ми мали всі паспортні дані цього «Кібер-Беркуту».
Вже зараз українські експерти відзначають, що Україна після подій 2014 року стала полігоном для відпрацювання операцій у кіберпросторі, націлених не тільки на неї. Жертвами російських кібератак, які були майже ідентичними з атаками на Україну, ставали й урядові установи країн ЄС, Сполучених Штатів, міжнародні оборонні та політичні організації, аналітичні центри та промислові об'єкти.
Тенденція свідчить, що з часом кількість російських кібератак тільки зростатиме. Росія давно і активно готує фахівців для такої роботи у великій кількості. Відпрацьовують віртуальну війну проти України там зі студентської лави.
Кадровою основою кібервійськ Росії є колишні злочинці, які за допомогою кібердіяльності грабували своє ж населення і були спіймані ФСБ та за допомогою залякування і шантажу залучені до служби путінському режиму.
Дмитро Шимків (колишній генеральний директор «Майкрософт Україна»): Протягом 2000-х в Росії існували різні кримінальні групи, які займалися кіберзлочинами: грабування банків, грабунок людей, атаки проти компаній, шантаж компаній тощо, тобто їх дуже багато. Найвідоміша «АПТ-28» свого часу була. Те, що треба зрозуміти, — ФСБ свого часу почало рекрутити цих людей, брати на роботу.
Михайло Макарук (речникінтернет спільноти «InformNapalm»): Процес рекрутингу в Росії доволі простий — це когось зловили, залякали, посадили, відпустили, тримають на короткому повідку або купили й тримають на короткому повідку. Немає рекрутингу, ви не в демократичній державі. Це не якісь там спецструктури Великобританії та США, які шукають, виплекують, грубо кажучи, навчають такі кадри.
Одночасно важливою є і реакція України на кіберзагрози з боку ворога, які чимдалі зростають. Успішний кіберзахист держави передбачає значні фінансові інвестиції, але ще більше досвідчених і навчених фахівців, яких Україна має готувати вже зараз. Інакше — ціна може бути занадто високою.
