«Раджу сумлінно готуватися до вступних іспитів, адже вони мають свої складності», - курсантка Марина Кубрак
Про нелегке, проте цікаве навчання, справжніх друзів та досвід участі у параді розповіли курсантки Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка Діана Співак та Марина Кубрак.
Валерія Подкіч: Чому ви обрали саме цей виш?
Діана Співак: Спершу не думала вступати саме до військового навчального закладу, бути військовослужбовцем. Коли визначалась із майбутньою професією, шукала в інтернеті перелік вишів Києва, тоді і дізналась про ВІКНУ. Мене заінтригувала назва закладу, одразу перейшла за посиланням, прочитала про навчання тут і зрозуміла, що це моє.
Марина Кубрак: Для мене, мабуть, найбільше важила порада батьків. А ще надала перевагу цьому закладу, бо люблю порядок, режим. Мене хвилює війна в нашій країні, хочу зробити свій внесок у військову систему, щось покращити, тому я дослухалась до поради і вирішила пов’язати своє життя з військом.
Валерія Подкіч: За якими спеціальностями навчаєтесь і в чому їх особливість?
Діана Співак: Моя спеціальність називається «Правоохоронна діяльність в Збройних Силах України». В нашому інституті за цією спеціальністю навчають у двох напрямах – цивільно-військове співробітництво (зв’язкові між цивільним населенням та військовослужбовцями) та військова служба правопорядку, особливосі якої вивчаю і я. Ми зобов’язані стежити за тим, щоб військовослужбовці дотримувалися чинного законодавства України, а в разі його порушення погодити з службою розслідування.
Марина Кубрак: Моя кафедра може похвалитися тим, що вона є першою і єдиною, яка готує фахівців за цим напрямом. Я обрала спеціальність фінансово-економічну, бо маю схильність до нарахувань, цифр та організації цих обчислювань.
Валерія Подкіч: Що ви можете порадити абітурієнтам, які вступатимуть цьогоріч?
Марина Кубрак: Раджу сумлінно готуватися до вступних іспитів, адже вони мають свої складності. А щодо подальшого навчання – мати витримку. Від того, вступають до вишу після військових ліцеїв чи після цивільних закладів, залежить тривалість звикнання до режиму і порядку. Треба розуміти, що тут є підтримка з боку офіцерського складу, старшокурсників, одногрупників. Не потрібно одразу панікувати і боятися говорити про свої проблеми, а навпаки – і все буде добре.
Валерія Подкіч: Перед вступом ви мали певні очікування. Озираючись назад, чи збулись вони?
Діана Співак: Перед вступом я готувала себе морально до навантажень, дисципліни, переймалась, чи впораюсь. Частково те, чого очікувала, справдилось, але ще досить мало часу минуло. Думаю, що все ще попереду. Я дуже хотіла тут зустріти справжніх друзів, і це здійснилось. У нас хороший колектив, радіємо за досягнення кожного та підтримуємо у важкі моменти.
Валерія Подкіч: Як облаштоване навчання в період карантину?
Діана Співак: Ми дотримуємось усіх правил карантину: користуємось ЗІЗ, пересуваємось у строю визначеною кількістю людей, навчаємось зараз дистанційно. Раніше виїжджали до цивільних корпусів, а зараз зв’язуємось з викладачами через спеціальні додатки.
Валерія Подкіч: Пригадайте, які найприємніші моменти трапились за ці роки?
Марина Кубрак: Мені запам’ятається на все життя 2018 рік і участь у параді. Вперше жінки-військовослужбовці брали в ньому участь, тому я пишалась, що була в парадному розрахунку. Хоча на початку усі відмовлялись, бо розуміли, що це важко: літо, спека, тяжка зброя. А потім стояли за своє місце і боялися, щоб не замінили когось під час тренувань. Був випадок, коли за декілька хвилин до дійства дівчинці з парадної обслуги стало погано і її довелось замінити. Вона дуже засмутилась. Це справді дуже важко, проте воно того варте. До речі, цьогоріч також буду залучена.
Фото: Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка
