Рекордну суму зібрали на подарунки дітям загиблих воїнів
На ефір прийшов відомий блогер і колишній військовий Мартін Брест. Він розповів останню інформацію про чудову ініціативу — привітати подарунками дітей загиблих військових.
Олена Кравченко: У Фейсбуці дуже ображаються, коли говорять, що збирали допомогу. Чому так?
Мартін Брест: Тут потрібно все правильно сказати. Кожного грудня, кілька років поспіль, деякі люди займаються тим, що дарують подарунки дітям загиблих. Така у нас традиція, на відміну від новоросії та Росії. Там такого нема. Ми українці, ми такі. Це не допомога. І не я ініціатор. Просто я зумів прийти сьогодні до студії. Я один із тих, хто написав у Фейсбуці, десь 5 чи 6 грудня. І ми з моїм командиром Василем Коряком спілкувалися на цю тему з Народним тилом. Це вже відбувається з ними другий рік поспіль. А ініціатори - це ті, хто займаються подібним системно. Не лише на Новий рік чи на Святого Миколая. А ми - хлопчики, які згадали про дітей загиблих на новорічні свята. Так все і вийшло.
Олена Кравченко: А як започаткувалася традиція?
Мартін Брест: У грудні 2017 року я на Фейсбуці знаходжу допис Ірини Гук із Народного тилу про дітей, які написали листи Миколаю. Вона опублікували список із побажань дітей. І там було десь 40 позицій. Люди в коментарях почали писати, що закриють ту чи іншу позицію. І мені, з моєю вдачею, дістається остання позиція. Решта 39 вже закриті. Дівчина, яка збиралася вступати до ВНЗ, потребувала ноутбук. Вона дочка загиблого майора з 30-ої механізованої бригади імені Костянтина Острозького. Довелося викласти свій допис на Фейсбуці про збір коштів. Адже тих грошей, що я назбирав, а це трохи більше 2 тисячі гривень, реально не вистачало. І у нас з'явилося 20 тисяч гривень. Ми обрали справді класний ноутбук. Ми його переправили до Народного тилу, який і передав цей подарунок дитині. Тому не можна сказати, що я цю акцію якось започаткував. Скидуються нам на подарунки всі охочі, хто читають дописи: небайдужі громадяни, наші патрульні, військові. Цьогоріч ми зібрали десь 300 тисяч гривень. Всю основну роботу зробив Народний тил. Вони зводили список, зідзвонювалися з матерями.
Олена Кравченко: Подарунки Народний тил пересилав?
Мартін Брест: Так. Тут немає такої людини, яка все вручає. Особливо немає фото, які дратують.
Олена Кравченко: У дописі Народного тилу бачила, що дітям було від 11 місяців до 17 років.
Мартін Брест: Коли Іра надсилала нам фото того, що вони придбали, я не міг на них байдуже дивитися. Ти спокійно відносишся до цієї справи та байдуже переглядати списки дитячих побажань неможливо.
Олена Кравченко: Подарунки вже відправленні? Вже подаровані?
Мартін Брест: До 25 грудня вже все було відправлено. До Нового року все доїхало. І у нас була чітка позиція — ми не купуємо побільше, щоб всім вистачило. Якщо ми купуємо ноутбук, то це має бути нормальний, людський ноутбук. А не два дешевих. Якщо купуємо телефон, то це нормальний, людський телефон, а не два дешевих. Ось так.
Олена Кравченко: А хто ще залучався до цього?
Мартін Брест: Це хлопці та дівчата з Народного тилу. Олексій Сихарулідзе, та ж Іра Гук. Але у мене, на жаль, проблеми з пам'яттю на імена та прізвища. Є люди, які займалися структуруванням списку, складанням списку замовлення та власне замовленнями. Там, де була техніка, було простіше. А от, придбати куртку за розміром чи черевики вже складно. Ми 2 чи 3 гітари придбали.
