Резонанс: бюджет Міноборони на 2022 рік і готовність українців воювати проти Росії

Резонанс: бюджет Міноборони на 2022 рік і готовність українців воювати проти Росії

Політолог Юрій Олійник про бюджет Міноборони на 2022 рік та готовність українців, згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, воювати за свою державу за широкомасштабного наступу Росії.

 

 

 

 

 

Андрій Давидов: Що закладено в державний бюджет на наступний рік і, зокрема, Міноборони?

Юрій Олійник: Загалом силовий сектор в Україні, на думку експертів, має бути не менше 5%, особливо в країні, де точиться війна. В принципі він зростає, але є певні нюанси. Володимир Зеленський сказав, що 6% виділено на потреби оборони і безпеки. Вперше за період незалежності це десь 322 млрд гривень. Але 98 млрд грн йде на МВС. А якщо брати Міноборони, з усіма підлеглими структурами, то це десь понад 3%. Серед позитиву — це зростання на 11 % витрат на потреби Міноборони та ЗСУ — 135 млрд грн. Понад 5 млрд виділено на фінансування житла для ветеранів АТО/ООС. На Міністерство ветеранів виділено понад 5 млрд грн. Незначно зросло фінансування ЗСУ — з 15 до 16 млрд грн. На ГУР виділено більше на 500 млн. Служба безпеки та зовнішньої розвідки отримала на 300 млн більше — 4,5. Нагадаю, що цьогоріч Конгрес США виділив допомоги Україні — 8 млрд грн, але це 1/15 коштів, які ми вже зі свого бюджету дали, тож не слід цього переоцінювати. Вдвічі збільшено фінансування розділу в Міністерстві культури та інформаційної політики України, зокрема для підтримання іномовлення в країні. Серед негативних моментів. Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій отримало 829 млн, тоді як торік це 1 млрд 175 млн. Але, можливо, певним чином це виправдано і більше уваги має приділятися силовим структурам. Тобто загалом позитивні зміни є, але хотілося б більше. Очевидно вже, що більша потреба буде у виділенні коштів на територіальну оборону. Оскільки вже ухвалено закон про тероборону і вже в певних областях, на кордоні з Білоруссю вона розгортається, то це визначатиме потребу корективи бюджету.

Андрій Давидов: У грудні цього року Київський міжнародний інститут соціології проводив опитування, яке звучало так: «У разі здійснення збройної інтервенції з боку Росії у ваше місто чи село чи вдалися б ви до якихось дій і якщо так, то як саме?» Загалом результати опитування засвідчили, що українці чинитимуть опір російській агресії. 33% готові чинити збройний опір; 21% готові опиратися шляхом участі в акціях громадського опору; понад 50% готові чинити опір тим чи іншим чином. У регіональному вимірі на заході — це 60%, в центрі 52%, на півдні 43% і на сході 30%. Як прокоментуєте такі дані?

Юрій Олійник: Це показник, що українське суспільство розуміє, в якій воно ситуації, і Путіну буде важко нас налякати. Інформаційно це позитивний момент, що є розуміння ситуації і немає переляку.

Андрій Давидов: А от те, що в розрізі держави на заході готові стати на захист 60%, а на сході 37%, як прокоментуєте?

Юрій Олійник: Це очікуваний результат. Завжди так було, графік лишається, але зростання є всюди, особливо він відчувається на сході. Це справді велика сила — майже половина населення готові активно реагувати. Росія якщо хоче перемогти повномасштабно, вона зараз сил не має. Вона не здатна нас перемолоти сухопутною армією, а може нормально наступати, лише коли буде розроблена ситуація тилу — це значить авіаційна війна, ракетне бомбардування. Тому увага має бути до розбудови бомбосховищ, засобів оповіщення цивільного населення.

Андрій Давидов: 20 грудня зустрілися президенти України, Польщі та Литви (так званий Люблінський трикутник) і підписали декларацію. Прокоментуйте ці домовленості.

Юрій Олійник: Дії в межах цього тристороннього союзу були і до підписання декларації. Здається, 2018 року, коли була створена спільна литовсько-українсько-польська бригада. Що вони постійно збираються, вже стало нормою і нікого не дивує, і це добре. Регіональний розвиток — це є ключовий момент. Добре, що останніми роками є прогрес, сподіваюсь, так буде і надалі.

Андрій Давидов: Наскільки пам’ятаю, на початку 2020 року до Люблінського трикутника хотіли залучити Білорусь. Нині ще хтось може до цього утворення доєднатися?

Юрій Олійник: Можливо, може долучитися Румунія, також треба працювати з Молдовою, Латвією та Естонією, а якщо розширено — то й Туреччину, Грузію і країни Балтії маємо включати. З Фінляндією та Норвегією треба вести перемовини, бо вони теж зацікавлені у стримуванні Росії. Щодо Білорусі все, думаю, буде продовжуватися, реанімуватися весною. І для України, і для інших держав військове зіткнення з Білоруссю може бути загрозою, оскільки Путін може як Донбас використовувати, так і Білорусь як проксі-силу. Мовляв, Литва та Польща напали на Білорусь, а він буде в рамках союзної держави її захищати.

Андрій Давидов: Сьогодні Путін давав річну пресконференцію, де наговорив чимало нісенітниць і щодо того, що України як такої не було, що землі нам подарували і так далі. Як прокоментуєте такі заяви?

Юрій Олійник: До 2014 року ми були сильно залежні від російського інформаційного поля, зараз тамтешні ЗМІ не мають вже такого впливу, і це дуже добре. Росіяни, не маючи чіткої політики, обсмоктують різні заяви, шукають глибокі сенси, а ми, українці, і не сильно реагуємо в інформпросторі. До того ж нічого нового Путін не сказав. Все те, що й в статті, опублікованій пів року тому. Нове тут з точки зору визнання присутності російських військ, коли він заявив, що 2014 року мусили втрутитися. По суті він визнав російську присутність в Криму та на Донбасі. Оця все істерія щодо вторгнення, малювання карт різних — це все, щоб змусити Захід йти на домовленості і залишити Україну сірою зоною або в зоні впливу Росії. Все це шантаж США, Франції та Німеччини.

Андрій Давидов: За останніми соцдослідженнями, американці готові підтримувати Україну і виступають проти багатьох пунктів, висунутих Росією.

Юрій Олійник: Росія прагне ситуацію розхитати всюди, зокрема в НАТО, щоб унеможливити вступ України. Росія має надію розбурхати ситуацію, особливо в тому, щоб США відволікалися на Китай.