Резонанс: День захисників України, візит Міністра оборони США до України, зовнішньополітична стратегія України

Резонанс: День захисників України, візит Міністра оборони США до України, зовнішньополітична стратегія України

У програмі Резонанс з Юрієм Олійником, кандидатом політичних наук, експертом центру Українських студій стратегічних досліджень говорили про День захисників і захисниць України, візит Міністра оборони США до нашої держави та українську зовнішньополітичну стратегію.

 

 

 

 

Це свято нещодавно відзначається на рівні держави — чиновницькому, нормативному, але слід зауважити, що історія його налічує не одну сотню років. Ми знаємо в часи Київської Русі, Козаччини про роль Покрови Святої Богородиці. З давніх-давен Богородиця була покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Також заведено вважати, що у цей день в 1942 році створено УПА. Ця дата була закріплена постановою Української Головної Визвольної Ради і її прив'язка до свята Покрови — покровительки козацького війська мала на меті засвідчити тяглість історії українського війська від доби Гетьманщини. Відповідно у часи Незалежної України також заведено цей день асоціювати із націоналістами, ідеєю відродження та української боротьби за свободу. Після Революції  Гідності, Майдану, від початку російсько-української війни в цей день відбуваються марші, які стають  масовими. Також виникає і негативний аспект, оскільки починають вважати цей день вважати таким собі 23 лютого, а так не має бути. Ми повинні вшанувати усіх, хто боровся і бореться нині за нашу свободу.

Йдеться, безумовно, про стратегію військово-технічного партнерства. Нарешті після певного затишшя Байдена, який намагався влаштовувати зустрічі із Росією, зараз видно чіткий курс на підтримку України — фінансову та військово-технічну. Звичайно, її недостатньо, якщо порівняти з тим, що було в Афганістані. Там йшлося про мільярди, тут про мільйони. Але нам дуже важлива ця допомога і, звісно, важливо бути союзниками США. Відзначу, що цей візит символічний, компенсаторний на фоні  розчарувань після приїзду Вікторії Нуланд. США бачить, що треба спиратись на цей союз — Україна, Туреччина, Грузія, Польща. 

Щодо оборонного бюджету США у наш бік, хотілося б збільшення, проте слід розуміти, що у них зараз є ще пріоритети. Візьмемо до прикладу питання Тайваню, пандемію, економічну кризу, яка дуже поглибилася в США. 
Хотілося б, щоб із наступними візитами в Україну прибули президент США Джо Байден, глава Пентагону.

Стратегія зовнішньополітичної діяльності України — це справді хороший документ, комплексний, гарно розроблений, в якому ми бачимо розвиток України в міжнародному просторі. Ми можемо передбачати загрози, враховувати інтереси НАТО і водночас розвивати нові центри зростання з Африкою, Латинською Америкою, країнами Азії.

Але, з іншого боку, є певні недопрацювання — бракує конкретики, пріоритетів. Розвивати співпрацю потрібно, але ресурси України обмежені, і це потрібно враховувати. Тож перевагу слід віддавати першочерговим союзникам і туди вкладати ресурси. 

Щодо вузького кола співробітництва, дуже добре, що згадується Польща, інші країни, проте, на мою думку, потрібно було б чіткіше окреслити суб’єктність України, що саме вона може запропонувати світові. Але попри всі зауваження, я вважаю, що дуже добре, що все-таки така концепція є. За останні 30 років фундаментальних напрацювань в галузі зовнішньої політики не було, лише окремі проєкти. Були різні рішення профільних інститутів, були записки на рівні МЗС. Концепція — перший вагомий комплексний документ у цій галузі. А профільні інститути, Інститут стратегічних досліджень постійно працюють над удосконаленням цього документа, адже, наприклад, там дещо перебільшена економічна складова, а в сучасних умовах, можливо, потрібно було б більше звертати увагу на політичну або оборону. У документі йдеться, що ми маємо протидіяти Росії, створювати на міжнародній арені спротив, як зокрема Кримська платформа. Тобто єднання навколо нас країн-союзників. Але немає там, на мою думку, досить важливого аспекту — підтримки поневолених народів, зокрема й у самій Росії. Я думаю, що слід було вказати, що ми під гаслом захисту прав людини маємо допомагати і кавказьким народам, і татарам.