Резонанс: важливість української мови, засідання РНБО, Хартія стратегічного партнерства Україна - США

Резонанс: важливість української мови, засідання РНБО, Хартія стратегічного партнерства Україна - США

Про засідання РНБО та його наслідки, важливість української мови в умовах російсько-української війни та Хартію стратегічного партнерства Україна - США, яку днями підписали міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба і держсекретар США Ентоні Блінкен, в ефірі програми Резонанс розповів політолог Дмитро Левусь.

 

 

 

 

Андрій Давидов: Наскільки важлива роль української мови в умовах російсько-української війни?

Дмитро Левусь: Одна з основ ідентичності нації – її мова. Антиприклад — Білорусь, де питання мови вирішувалось за залишковим принципом. Білоруси врешті-решт дійшли до того, що нібито й немає що захищати. А в Україні в 2014 році саме українська мова стала маркером – де свій, де чужий. Переходили на українську всі, хто раніше говорив російською. І це була принципова позиція. А з 16 липня цього року набрав чинності закон про мову, але в мене складається враження, що ситуація навіть погіршилась, бо вимог не дотримуються. Ми бачимо, зокрема, скільки серіалів виходить саме російською. І тут вже питання до контролюючих органів. Але, думаю, перспектива є, бо саме громадськість — рушій цих змін. Українська мова — це те, що варто захищати. Вона посилила позиції — і це факт, бо зараз навіть відверті вороги нашої країни в публічному просторі вимушені використовувати українську. Оце зросійщення насправді було абсолютно штучне. І коли кажуть, що так історично  склалося – не склалося, а склали. Мій дід у 32 році був арештований за антирадянську агітацію, а саме проти колективізації. Звинувачення не підтвердились, його звільнили й родина одразу ж перебралася на схід країни. Так от обкладинка цієї обвинувальної справи була написана українською мовою. Тож реалії були такі, коли у 20-ті роки більшовики завоювали Україну. Наша так звана спільна історія склалася внаслідок того, що Україна зазнала військової поразки у 20-му році. А далі терором, Голодомором більшовики досягли того, що люди почали боятися. Тому повертаймо позиції української мови, а тоді вже планувати її поширення.

Андрій Данилов: Відбулося засідання РНБО, де обговорювалася кілька тем, зокрема ситуація на західних кордонах Польщі та Білорусі, також загострення на нашому східному кордоні. Перший заступник секретаря РНБО Руслан Демченко зазначив, що спровокована Кремлем внутрішня дестабілізація можлива в таких сферах – енергетична криза, протести антивакцинаторів, дискредитація української влади, підбурення праворадикалів до вуличних протестів, військова загроза, маніпулювання ситуацією з безпекою на лінії зіткнення, російська паспортизація мешканців тимчасово окупованих територій. За прогнозами Демченка, пік такої дестабілізації можливий у листопаді-грудні 2021 або лютому-квітні 2022 року. На вашу думку, що найближчим часом найбільше загрожує Україні?

Дмитро Левусь: Російська Федерація завжди використовує все потроху. Протести антивакцинаторів засвідчили, що ми мало відірвані від російського інформаційного фронту. Одним із координаторів цього протесту був пан Валько – російськомовний громадянин Молдови. Чому на цьому акцентую, бо плакати, з якими вийшли антивакси в Кишиневі та Києві, були однакові. Як на мене, реакція української влади була адекватною. Оця масована російська пропаганда проти вакцинації, яку вони розгорнули по світу, зокрема проти України, Молдови, Латвії, спрацьовує в обидва боки. І в Росії вже другий рік оці фахівці демонструють повну професійну безпорадність. Коли ковід тільки починався вони сподівались виступити такими собі рятівниками Європи завдяки «Супутнику-5», але водночас готувалися до параду, чомусь думаючи, що самі не вразливі. І оця пропаганда проти вакцинації, яку вони розгорнули в російськомовному секторі поза своїми кордонами, спрацювала проти, бо в них антивакцинаторські протести теж доволі поширені.

Андрій Данилов: Зважаючи на ситуацію з мігрантами, наші прикордонники, поліцейські та нацгвардійці вже посилюють кордон, для цього будуть задіяні і до 15 гелікоптерів.

Дмитро Левусь: Абсолютно правильна реакція влади, бо це однозначна спецоперація білоруських та російських спецслужб. Ну як можна повірити, що 40 рейсів на тиждень не узгоджені з владою? Самі білоруси бояться виходити на протести, і тут раптом в закритій прикордонній зоні з’являються натовпи, які рубають дерева, розкладають багаття просто на кордоні. Це свідчення того, що Лукашенко та російські спецслужби це все координують, толерують і спрямовують. І якщо кордон з ЄС масово прорвати не вийде, то як додатковий варіант вони можуть спрямувати всі ці маси на південь — до України. Тому, звичайно, українська влада діє на випередження, бо ми вже бачили, як це відбувалося в Криму. Як казав Путін у березні 2014 року: Сначала будут идти женщины и дети, и пусть они попробуют потом стрелять.

Андрій Данилов: Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба підписав із держсекретарем США Блінкеном Хартію стратегічного партнерства Україна – США. Під час пресконференції Кулеба заявив, що Америка ще більше допомагатиме Україні протидіяти Кремлю і розширюватиме безпекову та оборонну взаємодію. Про що йдеться насамперед?

Дмитро Левусь: Треба все розглядати в контексті. Найперше це криза з біженцями й під її прикриттям може відбутися будь-що. Друге — війна триває, і немає великого значення, накопичення російських військ у 200 км під Єльнею спрямоване прямо проти України чи опосередковано. Все одно це для нас загроза. Енергетична криза з примусом України до купівлі електроенергії в Білорусі — це теж одна із дражливих тем. Тобто контекст справді тривожний, і дуже добре, що підписана така всеоохоплююча хартія. Вона окреслює навіть співробітництво в космосі, співпрацю з організації енергетичної безпеки, в безпековій сфері. Вона декларативна, але самі такі документи визначають подальшу співпрацю і демонструють підтримку. Це однозначно успіх адміністрації Зеленського і насправді успіх України. Навіть в контексті того, що два катери типу Айленд вже в дорозі до нас. А перед цим було постачання потрібного нам військового спорядження: протитанкових і засобів радіоелектронної боротьби, зв’язку, пересувних шпиталів. Це один із тих моментів, що надихає.

Андрій Данилов: У США зазначили, що треба давати Україні більше озброєння, і це спричинили хвилю заяв, зокрема від Лаврова, що Україну озброюють проти так званих ДНР, ЛНР, чим втягують у війну Росію. Чи варто серйозно сприймати ці заяви в межах загострення ситуації?

Дмитро Левусь: Як на мене, це інформаційний вкид, така собі димова завіса. Варто більше приглядатися до того, що відбувається безпосередньо в Москві. А вони не відмовилися від своїх планів змусити Україну визнати оці колаборантські структури стороною переговорів, як свого часу зробили в Молдові. Це у них не виходить, що дуже добре.

Андрій Данилов: Гіпотетично,  які ще документи можуть бути підписані Україною та США?

Дмитро Левусь: Думаю, що конкретні домовленості якраз щодо постачання з засобів зв’язку та радіоелектронної боротьби. Можливо, буде документ щодо енергетичної безпеки, щодо розвитку альтернативних джерел енергетики. Можливі заяви будуть з боку США щодо підтримки в емігрантській кризі, бо єдності серед європейських партнерів немає, хоча все могло б бути й гірше. З одного боку, є заява міністра внутрішніх справ Німеччини, який підтримує Польщу. З іншого боку — інші заяви політичних діячів щодо необхідності пропускати мігрантів. Зокрема німецького соціал-демократа Нільса Шмідта про те що, треба пропустити цих біженців в Україну, хай вони посидять і зрозуміють, що не всіх їх візьмуть в ЄС. Цей меседж на штиб московських, коли навіть не передбачається ніякого обговорення. Тому, думаю, в цьому контексті будуть підписані документи між Україною та Америкою щодо подолання кризи біженців.