Резонанс: візит президента Ізраїлю до України, військово-навчальна місія ЄС
У програмі Резонанс обговорюємо військово-навчальну місію Європейського Союзу та візит президента Ізраїлю Іцхака Герцога до України. Наш гість — Олег Лісний, політолог, співавтор і ведучий програми Блеск и нищета русского мира, президент аналітичного центру Політика.
Андрій Давидов: Що ми можемо сказати про відносини між Україною та Ізраїлем?
Олег Лісний: Ми дивимось на ці відносини через призму війни. Ні для кого не секрет, що і цивільні, і військові позитивно ставляться до військового потенціалу Ізраїлю.І розцінюють Ізраїль, як бажану модель для України. Я прихильник того, щоб ми були європейським Ізраїлем. Звісно, Ізраїль має свою специфіку і все копіювати не варто. Але брати основу варто. Наприклад, ставлення суспільства до служби в армії і ставлення до зброї. Це нормально, коли кожен хлопець чи дівчина віддає належне армії (державі).
Те, що президент Ізраїлю перший офіційний візит здійснив до України — то, з точки зору піару, це круто! Це показує, що Україна є у сфері інтересів Ізраїлю. Це привабливо, це рейтингово поїхати до нас. Тому нам слід розвивати міждержавні відносини.
Андрій Давидов: Що Ізраїль може робити для нас під час російсько-української війни?
Олег Лісний: Я думаю, ми вже обмінюємось досвідом. Адже специфіка перетинається. Ми та вони воюємо на своїй території. Не готовий стверджувати, що Ізраїль допомагатиме якоюсь зброєю, проте навчання та передача досвіду може бути. Це одна із держав, яка є для мене взірцем, як можна протистояти агресору в будь-якому вигляді. Я дуже б хотів, щоб ми перейняли цей досвід у Ізраїлю.
Андрій Давидов: Вже тривалий час між Ізраїлем і Азербайджаном налагодження співпраця по постачанню безпілотників останньому. Чи могли б і ми налагодити таку співпрацю?
Олег Лісний: Війна між Азербайджаном і Вірменією показала, що високотехнологічна війна є актуальною. Вона на часі. Безпілотників для України багато бути не може. Нам слід йти шляхом Азербайджану.
Андрій Давидов: А військові радники могли б з нами працювати?
Олег Лісний: Радники працюють. Але на що я хотів би звернути увагу — це медицина. У нас медики роблять дива, проте технологічно ми відстаємо. У цьому напрямі ми з Ізраїлем теж працюємо. Адже держава мусить не лише озброювати воїна, а й рятувати його.
Андрій Давидов: У Євросоюзі від початку тижня обговорюють розширення своєї присутності в Україні. Йдеться про розгортання військово-консультативної місії. Про це сказано в документі європейської служби зовнішніх зв’язків. Що це може бути за місія, зважаючи на те, що ЄС не НАТО?
Олег Лісний: Це не таємниця, що останнім часом в ЄС ведуть мову про те, що "чи не час нам створити свою армію". Я впевнений, що ця армія все-таки створиться. Це можливо буде на противагу США. Ця місія є сигналом для РФ. Це показ того, що ЄС не просто сидить спостерігає, це трохи більше ніж занепокоєння, але менше за санкції. Якщо чисто від себе, то я вітаю цю дію, бо це краще аніж нічого.
Євросоюз — це дуже багато країн. Одні сидять на російських енергоносіях, а інші це ті, хто вже дуже добре знають про "російський чобіт". Тому дуже важко вирішуються деякі питання. Краще, звісно, коли союз менше, де усі будуть однодумцями, тоді і питання вирішуються простіше та легше. Якщо взяти до прикладу Кремль, там розв'язують глобальні питання декілька осіб. А уявіть ЄС і НАТО, скільки там людей, країн приймають рішення. Тому десь Росія і випереджає в дуже багатьох моментах цивілізований світ, навіть у боротьбі з Україною. Ось власне чому я вітаю кожну ініціативу, яка йде на користь, або хоча б демонструє підтримку нашій країні. Але хотілося б більше конкретних дій. Хочу нагадати, що Україна віддає найдорожче не лише у боротьбі з Росією, а у захисті ЄС. Бо це не лише наша війна. Коли одна велика ядерна держава нападає на іншу, це вже історія не про дві держави, це дещо більше.
Андрій Давидов: Які країни ви бачите в цій місії?
Олег Лісний: Я бачу в цій місії країни Балтії, Польщу. І бажано, щоб це були такі країни як Німеччина, Велика Британія. Якщо сказати більш коректно — країни однодумці.
