Різдво Христове християн східного обряду

Різдво Христове християн східного обряду

У ніч з 6 на 7 січня християни східного обряду святкують Різдво Христове. У цей день закінчується сорокаденний Різдвяний піст і починаються 12-денні святки. Вони супроводжуються народними гуляннями на честь народження Сина Божого. Православне Різдво Христове і Святвечір перед ним у християнському світі мають безліч традицій і звичаїв.

 

 

 

За традицією Різдво в Україні починається 6 січня зі Святого вечора — Святвечора. В цей день вся сім'я, включаючи маленьких дітей, збирається на святковий обід. Примітно, що у Святвечір знаходитися в чужому домі не можна.Святвечір зазвичай починається із запалювання свічки в пам'ять про померлих предків і читання молитви "Отче наш". Після чого господар будинку благословляє вечерю.В цей день люди не сідають за стіл до появи першої зірки, яка, як кажуть, вказала волхвам шлях до того місця, де знаходилося немовля Ісус.У Святвечір на столі обов'язково мають бути 12 пісних страв — на честь 12 апостолів. Головне частування — кутя (ритуальна каша, зварена з ячменю, пшениці або рису). Українські господині до куті додають горіхи, мак, родзинки та мед. Крім куті, на святковий стіл також заведено ставити: пісний борщ, вареники, гриби, овочеві салати та соління. Страви не запивають водою — виключно узваром (солодкий компот з сухофруктів).

Кожен член сім'ї має потроху спробувати всі 12 страв.Під час вечері незаміжнім дівчатам і неодруженим хлопцям не можна сідати на кут столу, щоб не залишитися без пари. До завершення трапези не можна виходити з-за столу і з дому, щоб не впустити до помешкання нечисту силу. За повір'ям, опівночі з 6 на 7 січня треба відчинити вікна і двері, щоб Різдво увійшло до будинку.

У переддень Різдва також прийнято на самому почесному місці в будинку ставити дідуха — пшеничний, вівсяний і житній сніп, який, за повір'ям, охороняє будинок від злих духів і уособлює благополуччя сім'ї. 

7 січня люди йдуть на богослужіння. Зазвичай літургія починається вночі, а далі — ходять в гості до родичів та колядують. З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Власне до свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітні м'ясні страви. За правило було приходити один до одного в гості, щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів, особливо це стосувалося жіночої статі. За святковою вечерею заведено співати різдвяних пісень, бажати один одному здоров'я і згадувати все хороше, що було торік.

Невід'ємним атрибутом українського Різдва є колядки та вертепи — пересувні театри з людей або ляльок, які показують вистави про народження Христа у Віфлеємі. Неодмінний атрибут вертепу — різдвяна зірка. Її вважають символом радості, саме вона несе новину про народження Ісуса.

Цього дня колядники ходять від будинку до будинку, сповіщаючи благу звістку про народження Божого дитя.У всіх храмах проходять божественні літургії, а родина збирається за святковим столом, вітаючи один одного словами: "Христос народився! Славімо його!" 

У різних регіонах України колядують не в однаковий час. На Покутті діти йдуть колядувати вже на Святий вечір (6 січня); на Слобожанщині та Гуцульщині — у перший день Різдва(7 січня), після того, як у церкві закінчиться Богослужіння; на Західному Поділлі — зранку на другий день свят. У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Колядників намагалися відповідно ощедрити. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на «Великі вечорниці», які справляли 8 січня.  

Здавна саме у різдвяну ніч люди зверталися до Бога з проханнями про зцілення і помилування гріхів. У цей день заведено обдаровувати знедолених, миритися з тими, з ким були у сварці та пробачати будь-які образи.

Христос народився! Славімо його!