Рок-музика від ССО, як елемент спротиву агресії

Рок-музика від ССО, як елемент спротиву агресії

Андрій Антоненко до війни займався виключно музикою. Він навіть не здогадувався, що одна поїзда до зони АТО може кардинально змінити його життя. Почавши писати пісні для солдат – сам став військовим.

Натомість Олексій Нікіфоров, який протистояв окупантам ще в Криму, проводить мозковий штурм суспільства й  надалі підіймає на якісний рівень уявлення про військових. А сьогодні згадує концерт морпіхів в оточенні росіян.

Олена Кравченко: До нас на «Ранкову каву», як і обіцяли прийшли, Андрій Антоненко – Riffmaster і Начальник прес-служби Сил спеціальних операцій Олексій Нікіфоров.

Питання до Олексія. Що потрібно було зробити Riffmaster, щоб потоваришувати із Силами спеціальних операцій?

Олексій Нікіфоров: Йому потрібно було написати пісню. І він став наш.

Олена Кравченко: А що це була за пісня?

Андрій Антоненко: Я проясню ситуацію. Там було трошки інакше. Корінь цих відносин лежить з 2015 року. Коли ми вперше із Сашком Положинським виїхали в тур на фронт, під ДАП. Але до цього завітали ще тоді в Кіровоград, 3 полк. І саме звідти пішла дружба із спецпризначенцями. Неофіційна співпраця, яка за півтори роки переросла в пісню. Це, за великим рахунком, логічне продовження того, що почалося 2015 року. І те, що я став бійцем спецпризначенцем – теж логічне продовження.

Олена Кравченко: Минулого разу ви були у нас влітку та презентували пісню "Тихо прийшов, тихо пішов". Що змінилося з того часу?

Андрій Антоненко: Багато чого. По-перше, сама служба в ССО. Я займаюся в своєму напрямку. Пишемо музику, виїжджаємо на фронт. Тобто все стало офіційно.

Олена Кравченко: Я коли вас влітку шукала у Вікіпедії – вас там не було. А тепер ви там є. Це визнання!?

Андрій Антоненко: Я пригадую, як мені з Вікіпедії зателефонували. Мені здалося, що це якийсь жарт. Оце рівень, оце я піднявся.

Олена Кравченко: Коли ви востаннє були на фронті?

Андрій Антоненко: На початку вересня.

Олексій Нікіфоров: Хочу сказати, що найближчим часом ми плануємо вояж в зону АТО. І в кого є контакти мої чи Андрія, телефонуйте. Ми до вас завітаємо.

Андрій Антоненко: Це з вересня до цього часу найбільша відпустка, коли я не знаходжуся на фронті.

Нікіта Грос: Чи приходили вам повідомлення від хлопців з подяками за пісню?

Андрій Антоненко: Звісно, приходили. Мене це дуже тішило. Це велика відзнака. Пісня призначена 3 полку спецпризначення, моїм побратимам з полку. І для мене честь, що ця пісня стала неофіційним гімном наших Сил спеціальних операцій. А також, що її прийняли й інші військовослужбовці. У нас звикли, що військова тематика – це афгано-радянська фігня.

Олена Кравченко: Знаємо, що ви прийшли до нас із новою піснею.

Андрій Антоненко: Вона не така, щоб нова. Пісня написана ще 2007 року. Писалася про зовсім іншу ситуацію пережиту мною. І пісня дозріла. Це, як то кажуть, доля. Навіть для тих, хто її чув раніше – це зовсім інший продукт.

Олена Кравченко: Ви написали пісню і одразу зняли кліп?

Андрій Антоненко: Пісня була написана раніше. Вона вичікувала свого часу. І влітку режисер Юрій Рудий запропонував зробити кліп. І я взагалі думав на іншу пісню відзняти. Та коли ми зв’язалися, я зрозумів, що це буде пісня "Сенс". Те, що він запропонував було несподіванкою. Це ідея показати наше військо від Київської Русі до сьогодення. Показати становлення сучасного спецпризначення. Ми запросили історика, він хотів дістати емоцію. Почав з того, що ми втратили, що війна. Але, ні. Відео й інформація мусить бути – ми переможці! Почали ми відео словами Симона Петлюри: "Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність…". Завершили – сучасним українським воїном і словами: "Боротьба триває".

Олена Кравченко: Чи присвячували ви її комусь?

Андрій Антоненко: Ні, не присвячував. Як вже казав, вона про певні пережиті події мого життя. Коли виконуєш будь-які пісні на фронті, вони змінюють цей сенс.

Олена Кравченко: Оскільки ви у нас були неодноразово, доречно питати про ваші плани на майбутнє. Певно ви скоро до нас прийдете з новою піснею та новим альбомом.

Андрій Антоненко: Про новий альбом рано думати, хоча в планах є. Червоною лінією позначений. Та у нас зараз в роботі нова пісня.

Олена Кравченко: Про що вона?

Андрій Антоненко: Це пісня присвята всім, хто має відношення до стрибків із парашутом. Десантникам. Вони мені писали, що "Тихо прийшов" є у вас, нам теж щось подібне хочеться. Я не обіцяв, але тут народилася ця пісня. Вона називається "Важелі". Вона весела, бадьора. Щоб бадьорила під час стрибків! Знаєте в чому біда малої кількості таких пісень? Ми з Олексієм про це розмовляли. У нас таке поняття, як я кажу, перекладання збірки-розбірки автомата на музику. Треба вміти вправлятися зі словом. Музика мусить нести певний художній зміст.

Олена Кравченко: Підбиваючи підсумки, хочу спитати у Олексія Нікіфорова про концерт морпіхів в оточенні "зелених чоловічків".

Олексій Нікіфоров: Чотири року тому ми вирішили дати концерт. І коли після концерту давали коментарі журналістам, я сказав: "Коли звучить музика – гармати замовкають". Війна змінила в наших головах всі стереотипи: що росіяни не можуть напасти, що це наші брати, відношення до армії, до держави. І я вітаю таких людей, як Андрій, які допомагають державі, суспільству, армії. Я бачив бабусю 2014 року, яка несла в’язані шкарпетки, щоб передати армії. У 12-13 роках ми такого не бачили. Я дуже пишаюся тією армією, що зараз є. І я сподіваюся, що такі виступи, такі виконавці, які своїми діями наближають перемогу, змінять світогляд інших виконавців, що їздять в Москву на концерти. Тому Андрій з нами і в Силах спеціальних операцій.

Олена Кравченко: Давайте передамо нашим бійцям привіт.

Андрій Антоненко: Хлопці, вам величезний привіт! Хочеться побажати всім, хто там, повернутися до своїх сімей. Це найголовніше. Бажаю всім нам перемоги. Кожному повага, особисто. Будьте здорові і повертайтеся неушкоджені.

Олексій Нікіфоров: Я бажаю всім нашим слухачам, щоб не було нещастя. Бажаю всім здоров’я. Стежте за сторінкою ССО, там буде інформація, яка точно вас зацікавить!