Зараз в ефірі:

Розмова з психологом: Чому відбувається стигматизація ветеранів війни на Донбасі

10.11.2019
Розмова з психологом: Чому відбувається стигматизація ветеранів війни на Донбасі

Психолог Артем Денисов в ефірі Армія фм розповів про явище стигматизації щодо ветеранів російсько-української війни, як йому не вдаватися та чому це може знищити Україну

 

 

 

 

 

 

Дар’я Бура: Давай пояснимо, у першу чергу, що це за явище - стигматизація. Це негативне виділення суспільством індивіда (або соціальної групи) за якоюсь ознакою з відповідним стереотипним набором соціальних реакцій на цього індивіда (або представників соціальної групи). Це підводить до військових. У них є досвід, про який не знає суспільство, якісь навички нові. Чому це явище так активізувалось?

Артем Денисов: Коли люди чогось не розуміють, вони починають фантазувати. На основі цих фантазій зароджується осторога до тих чи інших людей, страх та інше.

Дар’я Бура: Якщо вірити соцопитуванням та різним дослідженням – військовим довіряють та поважають, що не скажеш про ветеранів. Ветеранів остерігаються і побоюються. Чому така різниця, адже ветеран – це колишній військовий?

Артем Денисов: Так, це досить дивний процес. На це впливають різні чинники, проте, на мою думку, це відбувається через відсутність державної політики на тему ветеранів, відсутність редакційної політики у ЗМІ, про те як висвітлювати ветеранів. Через це у суспільства формується таких негативний образ людини, яка має бойовий досвід. Я б назвав момент, коли у ЗМІ акцентується на учасників бойових дій - дискримінаційним. І це відбувається. власне, від вакууму у редакційній та державній політиках.

Дар’я Бура: Як мало б висвітлюватися питання стосовно військових, щоб не виникало цієї стигматизації у суспільстві?

Артем Денисов: Це повинно відбуватися лояльно та обережно. Людина є носієм десятків тих чи інших ролей. Одна з ролей людини, яка має бойовий досвід – це ветеран, і це лише одна з його ролей. Дуже часто це використовується у заголовках ЗМІ, щось типу шок-контент, бо люди цю інформацію клікають, вони люблять скандали. І на цьому деякі маніпулюють.

Дар’я Бура: А як із цим боротися і чи можна взагалі це робити?

Артем Денисов: Звісно можна, навіть треба. Для того, щоб з проблемою боротися, потрібно її зрозуміти, а для цього потрібно провести аналіз та дослідження – як люди сприймають військовослужбовців та ветеранів.

Дар’я Бура: Чи робив хтось вже ці дослідження?

Артем Денисов: Звісно, дослідження робили, їх багато, проте немає консолідації між ними – єдина думка відсутня. Бо так, чи інакше, на цій думці повинна базуватися державна політика, якої потрібні притримуватися всі. Ветеран – це загальнонародне визначення людини, яка пройшла війну. У США є своя дефініція, наприклад, ті хто просто несли військову службу є ветеранами, а ті хто пройшли бойові дії – бойові ветерани.

Дар’я Бура: А що робити, коли держава не бере у цьому участь, як тоді вирішувати це питання?

Артем Денисов: Важко... Я можу сказати за наш досвід. У громадській організації «Побратими», ми започаткували проект «Завдяки тобі», це жест подяки ветеранам, військовим. В рамках проекту ми проводили дослідження аналізу образу ветерана, який висвітлюється у ЗМІ. Згодом будемо готові його презентувати, але відповідаючи на питання, чому, власне, я посилаюсь на державу, тому що це пришвидшило б процес. Одна справа звернення до редакції від громадської організації, а друга справа – звернення від Міністерства інформаційної політики України. Якщо згадати 2016 рік, коли в пошуковики вбивали «ветеран», то можна було побачити негативний посил, але зараз можна побачити, що картинка змінилась. Ще одна проблема на сьогодні – «ветеран» українською, та «ветеран» російською мають однакову транслітерацію. А якщо ввести «ветеран АТО», то ви зможете побачити інші фото. Якщо говорити про міжнародний досвід, і вводити це слово латиною, то усі картинки з американським прапором. І я вважаю, що це правильна політика держави на тему своїх ветеранів. Влада США зрозуміла, що не буде підписів контракту, якщо суспільство буде сприймати армію негативно, через це образ американського військовослужбовця на висоті. Для нас критично важливо взяти за приклад їх досвід, саме образ військовослужбовця, щоб зберігалася повага від суспільства і щоб інші хотіли підписувати контракт.

Дар’я Бура: Як суспільству, дивлячись на те, що транслюють наші новини і наші ЗМІ, все ж таки фільтрувати інформацію?

Артем Денисов: Це дуже важке питання, тому що потрібно розібратись, власне, чому так відбувається? Я думаю, що ми з вами прекрасно розуміємо і фільтруємо новини, які потрапляють в нашому інформ просторі. І тут власне, як можна достукатися до тих людей, які не мають цього кола спілкування, або не дотичні до цих аудиторій і запитати: «чому це відбувається?» і знайти на нього не прості відповіді, бо це може відбуватися через страх. На жаль, є в нашій країні люди, у яких зневажливе ставлення до ветеранів, люди, які фактично є колоборантами і при тому, є велика частина, яка просто в цьому не розбирається, яка не розуміє, що вже шостий рік в твоїй країні йде війна і це не так далеко, як тобі здається, сидячі там в Києві, або в Житомирі, або в інших містах.

Дар’я Бура: Які наслідки можуть бути, якщо в усьому бачити негатив і піддаватись цьому, які наслідки для українців?

Артем Денисов: Україна може просто перестати існувати. Бо військові і ветерани є запорукою нашого з вами існування. Тому що ми можемо робити нашу роботу тут, можемо робити проекти, займатися якимись чварами в фейсбучику, все це, завдяки тому, що є люди на фронті, які захищають наше право на це, якщо глобально брати. А якщо повертатись на більш такі буденні речі, від стигментизації, ми можемо перейти до маргіналізації. І це стане великою проблемою для суспільства, бо несприйняття тієї чи іншої людини, це колосальна втрата для суспільства, бо ветерани – це не наше ноу-хау, я маю на увазі сьогодення, не тільки в Україні, а сьогодення, це той досвід, який ще був у перших націй навіть, вони називали людей, які мають бойовий досвід, людьми мудрості, бо крім в бою, ти цей досвід мало де можеш здобути. Я вірю, що люди які мають досвід війни – найменше хочуть війни. Вони знають як це, це не так романтично, як в фільмах показують і це важко. Набагато легше говорити «та давайте візьмем Донецьк», і зовсім інша справа це зробити.

Дар’я Бура: Але разом з тим, ці люди, які мають бойовий досвід, найменше хочуть поразок.

Артем Денисов: Абсолютно вірно, і власне тут ми говоримо про пошук балансу в цьому, я не говорю «десь посередині зійдемось», не моя риторика, але власне, ми як суспільство, можемо підтримати в єдиному прагненні, в здобутті і збереженні державності і разом з тим, з найменшими втратами, бо державність без людей, вона не має жодного сенсу. Ну і власне, залишатися в позиції не осудливості, бо дуже часто ми чуємо звинувачення, оціночні судження, і просто пам’ятати собі, що ти маєш право судити цю людину, якщо ти пройшов її шлях, її ногами. Відносьтесь з повагою, відносьтесь із вдячністю, в тому числі до людей, які зробили цей вибір, які захистили нас з вами, продовжують захищати в тому числі, і якщо людина, власне людина, а не ветеран, не військовослужбовець, вчинила правопорушення чи злочин, він має відповідати, за це правопорушення чи злочин, як людина, як громадянин України, а не як ветеран, або людина з бойовим досвідом. В даному контексті, це є притягнуте, є вторинне, тому маніпуляції на тему цього досвіду, що це відбувається через те, що там на війні «поплавило», іноді такі зв’язки можуть прослідковуватись, але відслідкувати це вкрай важко і якщо ми, як суспільство, будемо вдячні на самих початках , будемо показувати, що ти не один в цьому, що є люди, які тебе підтримують, то і не буде цього відчаю, я який люди потрапляють і роблять ті, чи інші речі. Це наша кропітка, велика робота.

 

Покриття
Надсилайте повідомлення
+38 097 1991.8.24
Наші соцмережі
Завантажуйте додаток