«Розвіяли міф – перемогли противника», - політтехнолог Дмитро Фіщенко

«Розвіяли міф – перемогли противника», - політтехнолог Дмитро Фіщенко

«Інформаційна безпека» та «інформаційна протидія» – ці терміни все частіше лунають в інфопросторі не тільки України, а й світу. Як з’ясувалося, інформаційна зброя не менш дієва, ніж гармати на полі бою. В ефірі передачі «Інформаційний фронт» керівник однойменної технологічно-аналітичної групи Дмитро Фіщенко розвіяв теорію «руського міра» та розповів, як ефективно протидіяти фейкам.

 

 

Костянтин Богатирьов: Як на державному рівні трактуються поняття інформаційної безпеки та інформаційної протидії?

Дмитро Фіщенко: На державному рівні у нас, на жаль, немає визначення, що таке інформаційна безпека і немає розуміння, що таке ефективна протидія. Буває, що на перший погляд логічні речі насправді нічого корисного не дають, а інколи навіть шкодять. Виникає ілюзія, що ми створили інформаційну протидію, а насправді це лише реакція на дії супротивної сторони.

Костянтин Богатирьов: Як відрізнити ілюзію інформаційної протидії від ефективних дій?

Дмитро Фіщенко: 90 % грамотно розроблених операцій розраховані саме на бажання одразу відповісти і спростувати неправдиву інформацію. Якщо супротивник зреагував – він програв. Наприклад, нещодавно Росія впіймалася і почала реагувати на форму українських журналістів. Вони самі почали розкручувати тему «Слава Україні! Героям слава!». Ефект інформаційних війн – це не війна інформацією, це війна міфами. І наше завдання не спростувати тези супротивника, а вдарити в його міф. Розвіяли міф - перемогли противника. Це називається інформаційний вкид. Тут треба грати, а не доводити, на чиєму боці правда.

Костянтин Богатирьов: Зараз багато науковців зазначають, що ми не так давно перейшли в епоху інформаційного суспільства, що це означає?

Дмитро Фіщенко: Для людей все більше інформаційний продукт, який вони споживають, замінює реальність. Наприклад, соціальні мережі в інтернеті – це повна ілюзія життя, спілкування, емоцій. Тобто люди формують інформаційний простір, створюють інформаційні міфи, в яких і живуть. Якщо ти заходиш для протидії, треба витісняти супротивника звідти або знаходити його болючі точки.

Костянтин Богатирьов: Росія робить чимало вкидів у наше інформаційне поле, а от з боку України вони значно слабші, чому так?

Дмитро Фіщенко: Пам’ятаю, коли мій хороший друг, колишній міністр оборони Юрій Єхануров озвучив на наших, українських каналах, що «руський мір» - це форма націонал-соціалізму - до речі, це можна довести, - то 45 хвилин всі ці словйови бісилися. Оце називається вкид. Теорія «руського міра» – вразлива. Імперська експансія Росії базується на тому, що вони не можуть робити етнічну, культурну експансію, тож вони вигадали таку форму націонал-соціалізму, як «руський мір». Те ж саме, що було в Германії. Тільки там була велика арійська нація, а тут «руський мір», який має всім нести цивілізацію і має свої інтереси в будь-яких юрисдикціях, де розмовляють російською. У Гітлера це називалося – зона німецької культури. Путін просто цитатами сипле з гітлерівського трактату «Тріумф волі». Росіяни на цю тему одразу реагують. Інформаційна війна – це змусити супротивника реагувати.

Костянтин Богатирьов: А реакція може бути правильною, чи будь-яка відповідь – це програш?

Дмитро Фіщенко: Зазвичай краще не реагувати. Треба щоб була велика кількість людей, які б аналізували ситуацію і вигадували прийоми айкідо, аби, так би мовити, перекинути здохлу кішку за поребрик – нехай вони з цим розбираються. Весь час пропоную політикам зробити серію круглих столів під назвою «Націонал-соціалізм і руський мір – чи є розбіжності?». Самої назви достатньо буде, адже жодних розбіжностей. Тільки що нацизм був більше етнічно заточений, а руський мір – це Путін, Кадиров, Шойгу, Собягін. Загадка називається: знайдіть слов’янина. Вони самі ловляться в свої сіті, треба тільки уважно дивитися. Інформаційна війна – це розвивати тему супротивника до абсурду.

Костянтин Богатирьов: Яка зараз інформаційна зброя використовується найбільш ефективно?

Дмитро Фіщенко: Зараз немає ефективного використання зброї. Росія йде по колу. Рейтинги проросійських політичних сил поступово падають. У глобальному протистоянні між Росією і Америкою нині десь 78% українців на боці США. А ще в 2018 році таких було близько 60%. Тобто росіяни програють в інформаційній війні. В чому помилка російської пропаганди? Вони думають, що якщо в нас в деяких регіонах люди не люблять українізацію, то вони люблять Росію, а це не так. До прикладу, в Одесі можуть не сприймати українізацію, але й Путіна вони не люблять.

Костянтин Богатирьов: Як далі розгортатимуться інформаційні війни, якщо традиційні методи їх ведення відходять на другий план?

Дмитро Фіщенко: Зараз у світі триватиме пошук нових інформаційних ідей. Ми живемо в період великого політичного зламу. Людство існувало сто років у парадигмі між соціалізмом і капіталізмом. Тепер головна вісь протистояння - між США та Китаєм. А Росія хоче втримати велич Радянського Союзу. Серйозного інформаційного удару потрібно завдавати саме по міфу про велич Росії.

Костянтин Богатирьов: З якою метою країни ведуть інформаційні війни?

Дмитро Фіщенко: По-перше, це мобілізація своїх і деморалізація чужих, а ще прагнення зробити всі свої дії легітимними. У нас є два поняття, які весь час плутають – рівність і справедливість. Вони діаметрально протилежні, бо справедливість – це узаконена нерівність. «Руський мір» - це пародія на тиранію, але від цього вона не перестає бути тиранією.

Костянтин Богатирьов: Якщо брати 2014 рік, то які були інформаційні передумови для ефективного ведення війни Росією на нашій території?

Дмитро Фіщенко: Вони ж не перший раз хотіли "з’їсти" Крим. Ми, звичайно, в 2014 році були розгублені, але коли Путін сказав, що «нас там нєт», тоді треба було віддати наказ знищувати всіх, хто був у незрозумілій формі зі зброєю. Поклали б там зо 30 «зелених чоловічків», все б спливло. Вони ж цей фортель хотіли зробити з Кримом під час війни в Грузії, в 2008 році, але тоді за три дні передислокували туди підрозділи, спецназ взяв під контроль Бельбек, аеропорт – і ніхто й не пікнув. А зараз допустили ситуацію. Все таки історія має відповісти на кілька питань. По-перше, чому без жодного пострілу здали Крим? Десь не вистачило волі, про це треба відверто говорити. Не правда, що не було армії. Армія була, що й в 2008 році, можна було всі ті підрозділи задіяти.

Костянтин Богатирьов: А які є способи протидії інформаційним вкидам?

Дмитро Фіщенко: Інформація повинна з’явитися, бути розвинена і донесена всіма можливими методами: електронними, друкованими і так далі. Погано, що зникли друковані ЗМІ. В світі газет, звичайно, стає менше, але у нас зовсім мало. Японці, наприклад, і досі читають друковані газети, хоча вони піонери по електронним ЗМІ. Бо інформація сприймається по-різному в електронному вигляді і на папері. Швидше за все, майбутнє за такими собі інформаційними комплексами, об’єднаними тематично. І звичайно, потужна річ – це міфи. Треба робити позитивний міф про себе і негативний – про противника. Не треба віддавати їм нашу історію. Адже, до прикладу, ніякого стосунку Русь до Росії немає.

Костянтин Богатирьов: Порадьте нашим слухачам, як не потрапити на гачок маніпуляторів?

Дмитро Фіщенко: Якщо вам щось розповідають, то думайте одразу, хто за це заплатив. Це ключ до розуміння ситуації і це буде тренувати здоровий глузд.