"Сіра зона" - це інша реальність, де гуманітарна ситуація найскладніша, - Енріке Менендес

"Сіра зона" - це інша реальність, де гуманітарна ситуація найскладніша, - Енріке Менендес

Управління ООН з координації гуманітарних питань оприлюднило 16 серпня звіт про те, що близько 25% жителів окупованих територій Луганської та Донецької областей потребують харчів. Згідно з попередніми оцінками, 800 тис. жителів окупованих територій Донбасу відчувають дефіцит продуктів харчування. Гостру потребу в їжі мають 170 тис. осіб. Найбільш сутужно з продуктами харчування зараз в Донецькій області. 

Ситуацію з гуманітарною ситуацією на Донбасі у програмі "Точка доступу" коментував співзасновник гуманітарної організації "Відповідальні громадяни" Енріке Менендес. 

“До 2016 року наша організація працювала тільки на на непідконтрольних територіях. В лютому 2016-го ми були заборонені в “ДНР”, офіс був “арештований”, а нам треба було фактично з нуля запускати нашу діяльність на підконтрольній Україні території. 
З неприємним здивуванням ми виявили, що тут теж велика кількість гуманітарних проблем. Наш головний офіс знаходиться в Краматорську, ми займаємося доставкою гуманітарної допомоги в прифронтові населені пункти. 

Якщо говорити про звіт ООН, треба зробити декілька застережень, щодо висловлювання. ООН – це глобальна структура і в неї доволі широкий погляд на ситуацію. Відчуттям голоду вони називають стан, коли людина протягом декількох тижнів підряд отримує меншу добову кількість калорій – це 2100 ккал/добу. Якщо користуватися цією методикою, то на жаль, у багатьох “мирних областях” України пенсіонери та інші незахищені верстви населення потраплять в категорію “голодаючих”. 

Зараз на Донбасі створилося три незалежних одна від одної реальності. Перша реальність – це непідконтрольні території, які знаходяться далеко від лінії фронту, друга реальність – це підконтрольні Україні території, які теж знаходяться далеко від лінії фронту, і третя реальність – це лінія фронту, те, що ми називаємо “сірою зоною”. 

За даними тієї ж ООН, у “сірій зоні” у двох областях (Донецькій та Луганській) проживають 350 тис. людей. І тут гуманітарна ситуація найскладніша, саме тут люди потребують гуманітарної допомоги. Там не працюють механізми соціального врегулювання, у багатьох населених пунктах немає місцевих голів, які би взяли адміністративні функції. 

Є деякі населені пункти з обмежим доступом, в магазини нічого не привозять. Частіше всього мова йде не стільки про продукти харчування, скільки про медикаменти. І це навіть не відсутність лікарні, а відсутність аптеки, де можна купити елементарні ліки. Я вважаю, що ключова проблема – це те, що люди втратили величезну кількість механізмів саморегулювання.

Головна проблема на непідконтрольних територіях – це те, що великий прошарок людей не є отримувачами гуманітарної допомоги. Наприклад, люди середнього віку. Якщо ти чоловік років 40 і чиє робоче місце зникло внаслідок бойових дій, по віку ти не підходиш під категорію “отримувача гумдопомоги”, пенсію ти не отримуєш, ніякої допомоги ти не отримуєш. В прифронтових населених пунктах багато залишається людей, які не поїхали, втрачені робочі місця. Хороший приклад – це Мар’їнка, там ситуація не краща, ніж в Авдіївці. Люди, які в нормальних умовах могли б утримувати сім’ю, втратили робочі місця, вони були просто знищені в результаті боїв, відновити їх зараз неможливо, поки йдуть бойові дії. Це викликає труднощі в гуманітарній ситуації, і це “ріднить” всі території Донбасу – загальне погіршення економічної ситуації", - розповів Енріке Менендес.

Про ситуацію з водою по обидва боки лінії розмежування, дзвінок з Мар’їнки шахтера-пенсіонера, і що Енріке Менендес, уродженець Бахмута, сказав своїм землякам, які залишилися на окупованих територіях, слухайте у повному записі програму "Точка доступу".