Сапери 56 ОМБР: "Кожен військовослужбовець, кожна бригада – всі разом ми єдина міць, яка стоїть на захисті нашої держави"

Сапери 56 ОМБР: "Кожен військовослужбовець, кожна бригада – всі разом ми єдина міць, яка стоїть на захисті нашої держави"

АРМІЯ ФМ в гостях у 56 ОМБР поспілкувалася з саперами Юрієм Сіваком та Володимиром Соловейко.

Андрій Давидов: Як ви потрапили до бригади?

Юрій Сівак: Служба в нас розпочалася по мобілізації. Ми, до речі, з Володимиром потрапили одночасно, з одного військкомату з Хмельниччини у січні 2015 року у 4тій хвилі мобілізації. Було 2 місяці перепідготовки і далі нас направили у бригаду.

Андрій Давидов: А в цивільному житті ким ви були?

Юрій Сівак: Особисто я працював в банку. Звідси і мій позивний “Банкір”. Я ніколи не уявляв, що потраплю в армію. Потрапив на посаду командира саперного взводу.

Володимир Соловейко: Я за спеціальністю психолог, а сюди потрапив на посаду командир взводу інженерних загороджень.

Андрій Давидов: Коли ви вперше потрапили на схід?

Юрій Сівак: У травні 2015 року. На той час наша робота як саперів полягала у здійсненні розвідки місцевості, куди бригада мала заходити. А в подальшому це вже було здійснення заходів по фортифікаційному обладнанню.

Андрій Давидов: Володимир, у вас є поранення… Як це відбулося?

Володимир Соловейко: Я проводив інженерну розвідку і підірвався на протипіхотній міні. Це сталося навесні 2016 року. Далі було лікування, реабілітація і ось, я повернувся.

Андрій Давидов: Чому ви повернулися?

Володимир Соловейко: Коли тобі кожного дня телефонують товариші, аби підбадьорити, то починаєш сумувати за цим всім, за колективом. Вдома, звісно, всі були проти, аби я йшов на війну.

Андрій Давидов: Юрій, а у вас?

Юрій Сівак: Так само. Батьки, друзі – всі відмовляли. Але я собі вирішив, що якщо мене викликали – значить я повинен йти. Тому, що якби ми не прийшли – невідомо як би було. Бо кожен військовослужбовець, кожна бригада – всі разом ми єдина міць, яка стоїть на захисті нашої держави.

Андрій Давидов: Чи знаходили ви під час розмінування міни, які були важко чи підступно закладені?

Юрій Сівак: Це в нас називається міни-сюрпризи. Було декілька таких ситуацій. Одна з них –  це танкова міна. Вона не є небезпечна для піхоти. Відкручується і знімається підривник і вона знешкоджується. Але неодноразово під таку міну ставилися міни-пастки – і протипіхотні міни, і радіокеровані. Наприклад, з нашої сторони такого немає, ми такими методами взагалі не працюємо. Ми працюємо більше по розмінуванню території.

Андрій Давидов: Як довго, на вашу думку, триватиме розмінування Донбасу?

Юрій Сівак: Моя думка від 5 років і більше. Залежно від того скільки спеціалістів буде залучено. Проблема в заборонених розтяжках, мінах-пастках. Таких одиноких мін буде багато в так званій сірій зоні. Тобто необхідно буде робити суцільне розмінування, адже якщо щось пропустити, то пройде час і можуть постраждати мирні мешканці. При якісному розмінуванні сапер в день проходить приблизно 5