Сергій Бондар: Після фронту став другим чоловіком у світі, який виготовляє «живих ляльок»

Сергій Бондар: Після фронту став другим чоловіком у світі, який виготовляє «живих ляльок»

У програмі «Після фронту»  колишній танкіст Сергій Бондар розповів про виготовлення «живих ляльок», яких називають «реборни», про пошук себе після війни та арт-терапію.

Дар’я Бура: Сергію, чим  ви займалися до війни, чим цікавилися?

Сергій Бондар: Займався багато чим. І в міліції працювати, і майстром з ремонту взуття, і охоронцем.

Дар’я Бура: Як ви потрапили на війну?

Сергій Бондар: Мобілізація в 2014 році. Як і всі, призвався та пішов служити. Строкову службу служив в танковому підрозділі в «Десні». Мобілізували теж в танкові війська.

Дар’я Бура: Чи був у в вас період адаптації після повернення з фронту?

Сергій Бондар: Так. І доволі тривалий. Були отримані травми, контузії після підриву в танку. Проходив реабілітацію в Чернігівському шпиталі, в Київському, в реабілітаційному центрі на базі інституту медицини і праці. Майже рік реабілітації був. Після того був пошук робіт, пошук себе. Намагався повернутися до спокійного життя. Кожен роботодавець розуміє, що атошнику треба проходити реабілітацію раз на півроку. І не кожен захоче брати на роботу таку людину. Раніше у людей були такі погляди на атовців, мовляв, вони отримували травми і непередбачувані.

Дар’я Бура: Ви 12 років займалися ремонтом взуття, чи не хотіли повернутися до цієї справи?

Сергій Бондар: Повертався, пробував працювати. Я роботу виконував якісно, а після отриманих травм, руки трусяться, щось не виходить. Я вирішив, що не потрібно займатися тим, що наразі якісно не можу робити, щоб не мучити себе і інших.

Дар’я Бура: Окрім фізичних впливів, чи вплинула на вас війна морально?

Сергій Бондар: Війна всіх змінює і сильно. Не можу сказати, що повернувся таким, яким йшов. Ми побачили і відчули сенс життя і змінили погляди на життя.

Дар’я Бура: Звідки ви дізналися про таку роботу як створення ляльок? Це нетипова чоловіча справа, чи це упередження?

Сергій Бондар: Ну, чому не чоловіча? Чоловіки і в театрах грають, і картини малюють. Хоча, прийнято вважати, що ляльки, іграшки – це більше жіноче. Колись я познайомився з майстром-реборністом Варварою Лютік, яка запропонувала мені спробувати зробити прошивку волосся в реборна. В першу чергу для мене це було підробітком. Спробував, все вийшло. А потім з’явилася пропозиція від неї – пройти майстер-клас по розпису ляльок. В самому процесі, коли займаєшся розписом дрібних деталей, відключаєшся від світу, занурюєшся в певну оболонку, яка заспокоює. Навіть руки перестають тремтіти.

Дар’я Бура: Це можна назвати своєрідною арт-терапією?

Сергій Бондар: Частково так. Психологічною реабілітацію. Я коли проходив реабілітацію, нам психологи давали малювати, ліпити, розписувати. Вони говорили, що це для того, щоб прибрати тремор рук і відновити психологічну рівновагу. Це дійсно допомагає.

Дар’я Бура: Коли ви вирішили, що цією справою можна зайнятися для заробітку і самозайнятості?

Сергій Бондар: Протягом року. Спочатку це не було роботою. Кілька ляльок я робив просто для задоволення. Вони сиділи вдома. А протягом року почали з’являтися замовлення, ці ляльки віддалися, були інші. І я зрозумів, що ця робота мені подобається і почала приносити трохи дохід, і вирішив повністю присвятити себе цій роботі. Складно було поєднувати з іншою роботою.

Дар’я Бура: Пам’ятаєте найпершу ляльку, яку зробили?

Сергій Бондар: Звичайно. Ми назвали її Вікторія. Вона на даний час одеситка… Я її робив не на замовлення. У фейсбуці написав, що «дитина шукає нову родину». В реборністів прийнято не продавати, а відавати в нову родину. Гроші отримуються, але дітей не продають…

Дар’я Бура: Ви їх так оживлюєте?

Сергій Бондар: Вони всі оживають. Коли приходить заготовка – ручки, ніжки, голівка – це шматок вінілу. Коли починаєш тон наносити, промальовувати деталі, вони оживають. Можна запланувати, що, наприклад, буде дівчинка, а  в процесі роботи вимальовується хлопчик. Воно само, як хоче так і промальовується. Вони народжуються.

Дар’я Бура: А коли вам замовляють ляльку, як це відбувається?

Сергій Бондар: Зазвичай, просять, наприклад, дівчинку з рудим волоссям, з блакитними очима. І тоді стараєшся. Буває, що люди просять зробити ляльку з фотографії власної дитини. Але це проблематично, тому, що всі ми різні, і підібрати 100% такого не можна. Підібрати можна колір очей, волосся, накласти шар фарби, щоб було трохи схожим. Точну копію зробити не вийде. Навіть  однакових ляльок зробити неможливо.

Дар’я Бура: Ви спілкуєтеся зі своїми замовниками?

Сергій Бондар: Так. Я прошу, щоб писали і відгуки, і враження та емоції. Хочеться бачити відповідь. Дуже приємно, коли присилають фотографії дівчат, які отримують таких ляльок – з величезними очима, повними щастя.

Дар’я Бура: Хто зазвичай замовляє таких ляльок?

Сергій Бондар: По-різному. І для дітей, як іграшку, і дорослі для себе замовляють. Взагалі, цими ляльками особливо не пограєшся, це не китайські пупси, з якими можна і в пісочниці погратися, і у ванній покупатися. В більшості це колекційні ляльки. Вони максимально по вазі і розміру відображає справжню дитину. Якщо я роблю тримісячне немовля, то і по зросту, і по вазі намагаюся максимально зробити схожою на живу дитину. На неї надягаються памперси, повзунки, соски…

Дар’я Бура: Майбутнім батькам можна…

Сергій Бондар: Так. У нас була така пара сімейна. Не знаю, які в них обставини, але вони собі замовили таку ляльку і вона в них, як член сім’ї.

Дар’я Бура: З яких матеріалів це виготовляється?

Сергій Бондар: Я замовляю деталі – руки, ноги, голову – називається це молд з силікон-вінілу. Тільце тканине, м’яконабивне. Ми або самі виготовляємо, або замовляємо. Не дуже хотілося б розголошувати деталі. Силікон-вініл виплавляється максимально по відбитку дитини. Як цей процес відбувається,  не знаю.  Замовляються всі матеріали в Америці. Насправді, реборни походять з Америки. Реборнінг народився в кінці 90-их років. В 2002 році найперша лялька-реборн була виставлена на продаж. І відтоді реборнінг почав розповсюджуватися. Всі матеріали, фарби і основи – це Америка.

Дар’я Бура: Чи є у вас конкуренти в Україні?

Сергій Бондар: Насправді, нас не так вже і багато в Україні. Приблизно, можливо 15 чоловік на всю Україну. Я сам не так давно у цій справі – другий рік лише. Але, здається, я другий чоловік в світі, який займається цією справою. Неможливо зробити двох однакових ляльок. Навіть інший майстер якщо робитиме таку саму ляльку, зробить іншу і несхожу. Це картину можна перемалювати. А з ляльками так не вийде. Сам навіть хочеш копію зробити, і не вийде.

Дар’я Бура: Чи ви з партнерами між собою спілкуєтеся?

Сергій Бондар: Звичайно. Спілкуємося, переписуємося, на виставках зустрічаємося. Протягом року відбувається дві виставки – весною і восени. Немає між нами конкуренції. Ми навпаки один одному в чомусь допомагаємо.

Дар’я Бура: Що вам найбільше подобається у вашій роботі?

Сергій Бондар: Все подобається. Деталізація, монотонність. Подобається, коли лялька вимальовується. Хочеться швидше завершити цей процес, щоб побачити кінцевий результат.

Дар’я Бура: А що найскладніше в вашій роботі?

Сергій Бондар: Я навіть так сказати не можу. Є складні і довгі процеси. В більшості – це прошивка волосся. Якщо просто прошити волосся, воно не буде як справжнє. Кожна волосина пришивається окремо.

Дар’я Бура: Скільки в середньому триває робота над лялькою?

Сергій Бондар: По-різному. Як їй надумається «народитися». Буває і 3 дні, і 5, і два тижні. Сідаю за роботу, якщо все добре і є настрій, то працюється добре. А якщо щось не так, то робота відкладається. Значить, їй не хочеться, ще рано на світ.

Дар’я Бура: Ви їм всім даєте імена?

Сергій Бондар: Деяким ні, бо сам замовник вигадує ім’я. Трапляється, що лялька ще не готова, а в новій родині вже дали ім‘я і чекають.

Дар’я Бура: Чи виникає звикання до ляльки в процесі роботи?

Сергій Бондар: Так. Є такі ляльки, яких не хочеться віддавати. Подобаються.

Дар’я Бура: Ваших ляльок замовляють не тільки в Україні, а й закордоном.

Сергій Бондар: В більшості через фейсбук мене знаходять і замовляють.

Дар’я Бура: Скільки ляльок ви всього зробили?

Сергій Бондар: Я їх не рахував. Якщо подумати, то за рік десь близько 20-25 виготував.

Дар’я Бура: Скільки коштує така лялька?

Сергій Бондар: Немає сталої ціни. Це не дешева іграшка, адже матеріали закордонні і ціна на них не в гривнях. Але все залежить саме від вартості матеріалу і курсу. Сьогодні така лялька коштує 4000 грн а завтра 6000 грн.

Дар’я Бура: Які у вас плани на майбутнє?

Сергій Бондар: Окрім реборнів існують ще ляльки реалборни і тодлери. Тодлери – це ляльки від 1 року до 5 років. Планую спробувати виготовити тодлера. Вже отримав матеріал, в найближчий час вже роблю.