СЕРГІЙ ЛУГОВСЬКИЙ: АВТОМАТА “ВУЛКАН-М” НЕМАЄ

СЕРГІЙ ЛУГОВСЬКИЙ: АВТОМАТА “ВУЛКАН-М” НЕМАЄ

 

 

Розроблений в 2005 році, автомат «Малюк» привернув увагу українських військових лише з початком війни на Донбасі. Тож я поспілкувався з розробником автоматів «Малюк», «Вулкан-М» та «Шепіт» Сергієм Луговським.

 

 

 

Сергій Камінський: Почнемо з того, як народився Малюк і чим відрізнявся від автомата Калашникова?

Сергій Луговський: Проект «Малюк» виник на підґрунті підписання договору з науково-технічним управлінням СБУ. За умовами проекту на базі автомата Калашникова слід було зробити інший за схемою булпап, максимально використовуючи вузли «Калашникова». Угоду було підписано в 2005 році. Наприкінці 2006 у нас вже були дослідні зразки, які ми передали бійцям «Альфи» для випробувань. Проектом зацікавились фахівці Міноборони, зокрема генерал Грек – директор Департаменту закупівель. Зібрали нараду, запросивши всіх силовиків. Вирішили провести держвипробування, щоб поставити автомат на озброєння для всіх силових структур, а не лише СБУ. Але зважаючи на те, що керівництво Міноборони в ті роки змінювали, як рукавиці, постанови підписували, та не виконували. Тим часом ми рухались вперед. Від початкової версії «Малюка» залишилось 20%. І в 2014 році на виставці до нас підійшли фахівці Головного розвідуправління Міноборони. Вони запропонували доопрацювати «Малюк», зважаючи на їхні вимоги. Шифр нам дали «Вулкан». Для чого шифр? У нас на цей виріб понад 20 патентів. Один із патентів на зовнішній зразок, тобто на зовнішній вигляд автомата. І там була ще примітка: «Второй вид Вулкан-М», тобто це просто назва промозразка, не більше. За документацією він «спеціальний автомат «Вулкан» калібру 7,62х39 мм., 5,45х39 мм. и 5,56х45 мм. Все. Іншої назви немає. Звідки взялось «Вулкан-М», не знаю, хтось вигадав. Так вона і поширилась в інтернеті і серед журналістів.

 

ДОСЬЄ: Сергій Луговський – заступник генерального директора, головний конструктор компанії “ІнтерПроІнвест”

Освіта: Київське вище танкове інженерне училище (1982 р.), Військова академія бронетанкових військ імені Р.Я. Малиновського (1991 р.)

Служив у Прикордонній службі КДБ СРСР та Держприкордонслужбі України.

 

Сергій Камінський: Взагалі СБУ купили «Малюк»?

Сергій Луговський: Ні, не купили. Дослідні зразки вони, скажімо так, довели до стану металобрухту і списали. Отримані ними результати було відображено в протоколах, на підставі чого Міноборони й зацікавилось.

Сергій Камінський: Трохи повернімось назад. Перша версія «Малюка», як вона відрізнялась за характеристиками та властивостями від автомата Калашникова?

Сергій Луговський: Балістично майже не відрізнялась. Такий самий «ствол». Боєзапас теж. Змінили компонування. Автомат став коротшим, збалансованішим. Швидкострільність фактично не змінилась. Розвиток почався з того, що автомат мав стати функціональнішим. Якщо знаєте, на автомат Калашникова без доопрацювання важко приладнати прицільні пристрої. Так виникла ідея довгої планки Пікатіні, додаткових планок, ось ви бачите на автоматі. Те, що не можна було зробити на «Калашникові». Ми підвищили швидкострільність зброї, завдяки чому покращилась кучність автоматичного бою. Нові відпружно-спусковий механізм, матеріали, сталь, покриття. Тож зброя суттєво змінилась. Навіть у найпершій версії у нас незмінним вузлом залишався тільки замок. Зараз ми робимо усі складові, навіть «ствол», заклепки. Тобто нічого не беремо від донора.

 

ДОСЬЄ: Спеціальний автомат “Вулкан” у калібрах 5,45 та 7,62, а також натовському 5,56 забезпечує одиночну та автоматичну стрільбу. Початкова швидкість кулі від 715 до 940 метрів за секунду. Прицільна дальність не менше 400 метрів, а дальність прямого пострілу до грудної фігури 350-440 метрів. Темп стрільби 650-700 пострілів за хвилину. Довжина автомата «Вулкан» 730 міліметрів, а з глушником – 805. Маса відповідно 4 та 4,7 кілограмів. Приєднувальна база для прицільних пристроїв – MIL-STD-19-13 або STANAG НАТО 4694

 

Сергій Камінський: Тобто і ліхтарі, і приціли теж українські?
Сергій Луговський: Ні, мова йде про автомат, не про компоненти. Тобто весь автомат повністю український, за винятком магніфера, прицілу, механічних прицілів, ліхтарика і, звичайно, ручки.

Сергій Камінський: Взагалі яка максимальна комплектація цього автомата, що ще можна додати до неї?

Сергій Луговський: Основну комплектацію ми постачаємо, це без магніфера. Входить коліматор, механічні приціли, ліхтарик, ручка. А ще набійниця, інструменти для обслуговування, для чищення – шомпол і ремінь. Це базова комплектація.

Сергій Камінський: Тобто ремінь є?

Сергій Луговський: Так, звичайно, ремінь, набійниця.

Сергій Камінський: Одноточковий?

Сергій Луговський: Ні, триточковий ремінь. До кожного автомата іде наш глушник. На вимогу замовника може бути комплектований магніфером, електронним перетворювачем для нічної стрільби, «сумкою-невидимкою», яка містить глушник, запасні магазини, саму зброю, інструменти тощо.

Сергій Камінський: Скільки все це важить?

Сергій Луговський: Шляхом навішування можна досягти безмежності. Сам автомат без коліматора важить, 3.700, 3.800 грамів.

Сергій Камінський: Чим відрізняються «Малюк» і «Вулкан» за характеристиками, конструктивними складовими?

Сергій Луговський: Ми відійшли від уявлення – «Малюк» такий, як був раніше в СБУ. За документацію, у нас дві версії автомата: «Вулкан» – для внутрішнього вжитку і комерційна версія.

Сергій Камінський: Які гарантії і яка технічна підтримка в Збройних Силах «Вулкана»?

Сергій Луговський: Рік гарантії на виріб або ж 10.000 настрілу. Хоча насправді автомат витримує набагато більший настріл. Наш старигань під номером 1 настріляв уже 62.000. Нещодавно, вчора, я проводив його відстрілювання. На відстані в 100 метрів усі пробої лягають в коло до 30 см.

Сергій Камінський: Як іноземці? Цікавляться експортом «Малюка»? Можливо, вже закуплені якісь партії?

Сергій Луговський: Усі цікавляться, прицінюються. Наплинули делегації після того, як автомат взяли на озброєння. Коли автомати надійшли на озброєння і через 8 місяців після того, як добре себе зарекомендували на Сході. Відповідно, вони збирають інформацію. Якби дані були негативні, такого потоку делегацій останнім часом не було б.

Сергій Камінський: Ви бачили ролик американського булпапу, який мають прийняти за програмою «Некст дженерейшн сквод вепон»?

Сергій Луговський: Так, бачив. Досить цікаво. Пам’ятаю, як тільки з’явились перші ролики з нашим «Малюком, пішло багато критики. Великі фахівці казали, що це безперспективна гілка, булпап – взагалі не зброя, наводили чимало доказів. Не минуло й року, як концерн «Калашников» зробив спробу створити свою версію булпапа. Як бачимо, американці теж. Це свідчить, що ми на вірному шляху, правильно обрали свій напрямок.

Сергій Камінський: Дивлячись на відео, що можете сказати про свій зразок і як назвати спробу Росії створити булпап?

Сергій Луговський: Ми були цьогоріч на виставці в Абу-Дабі і нам довелось контактувати зі фахівцями концерну «Калашников». Що вони сказали? Витративши чималі гроші, хорошого результату з компонування булпап вони не досягли. Щодо американської зброї, там досить цікаво. По-перше, зовсім інший калібр. Здається, вони взяли 6,8 мм. Про патрон Грендел зараз досить часто згадують, адже набій гарно себе зарекомендував. Якщо випробування американців будуть успішні, вони, мабуть, перейдуть на цей калібр. У нас проблема, що немає заводу патронів. У військах, якщо брати калібр 7,62х39 мм., то патронам 40-42 роки. Я стріляв такими патронами. Куля через 5 метрів падає. У нас були проблеми, коли отримали боєприпаси зі складів Міноборони і думали, що підводить наша автоматика. Адже кожен третій-п’ятий постріл призводив до перекошування гільзи та заклинювання. Як з’ясувалось – погані патрони. Купили самостійно набої гарної якості, і проблему було вирішено. Ще щодо боєприпасів – у нас немає патронів ОС. Це патрон зменшеної швидкості для роботи з ПБСом, з глушником. 5,45 майже немає, можливо залишилось до тисячі в окремих розвідуправліннях. А 7,62 теж старі і їх дуже мало. Вести бій із безшумної зброї нині складно без цього боєприпасу.

Сергій Камінський: До речі, про безшумну стрільбу. На цій виставці «Зброя та безпека». Ви показали автомат «Шепіт». Розкажіть про нього більше.

Сергій Луговський: Нагальна потреба для підрозділів – безшумна зброя, тому ми взялись за цю гвинтівку. Потрібно відпрацювати комплекс заходів щодо розробки боєприпасів, нового ствола і глушника для гвинтівки. Звідси ж отримати глушник для пістолета та другий глушник для «Вулкана». Наш глушник для «Вулкана» досить добре, ефективно виконує свої функції – глушить звук пострілу звичайного бойового патрона. Під час роботи з набоєм ОС чути звук зламаного олівця. Ми допрацьовуємо газову камеру та глушник. Гвинтівку зараз тестуємо. Як тільки будуть обнадійливі результати, обов’язково поділюсь. Його головне призначення – забезпечити підрозділи безшумною зброєю. Це може бути гвинтівка, щоб вести з закритої позиції безшумний вогонь. Також на його базі можна створити компактнішу зброю, щоб була в кожному підрозділі, для штурму приміщень, траншей, коли треба працювати тихо. Нещодавно говорив з бійцями ООС. Запитав, чому ходять з нашими глушниками на «Вулканах». Адже це додаткова вага, глушник бруднить зброю. Вони сказали, що комфортно з ним працювати, зайвий звук не потрібен. Якби ще знизили рівень звука, вони були б дуже раді.

Сергій Камінський: Чи є плани створювати пістолети або снайперські гвинтівки?

Сергій Луговський: Над цим не думали. В Україні ж компанія, яка цим займається, зокрема «Зброяр» випускає досить вдалу гвинтівку. «Форт-14» - хороший пістолет. Пам’ятаю, коли служив, надійшли «Форти». Ми дуже раділи, що в Україні з’явився свій пістолет. Тому що ПМ вже набридли. Хоча вони були не досконалі, але все ж ми раділи. А зараз вони його вдосконали, з відгуків у військах, пістолет хороший.

Сергій Камінський: Тобто автомати - основна ваша лінія?

Сергій Луговський: Мы зараз взялись за кулемети під калібр 7,62х51 мм. Поки що він лише в кресленнях, тому говорити зарано. Вже навіть випробували невелику лінійку дослідних зразків. Не все сподобалось, допрацьовуємо.

Сергій Камінський: Можете сказати, як змінилися ваші виробничі потужності з 2005 року?

Сергій Луговський: Немає чіткого розуміння, які замовлення будуть поточного року, тож це створює нам чималі проблеми. Був на кількох нарадах, організованих генералом Павловським для зброярів. Ставилось питання, доки у нас буде планування на 9 місяців. Адже бюджет ухвалюють наприкінці року, угоди з підприємствами-виробниками підписують десь в березні. У квітні надходить фінансування, а в листопаді вже все треба здати. Тож доводиться працювати шаленими темпами.

Сергій Камінський: Зараз держоборонзамовлення на 3 роки?

Сергій Луговський: Немає такого.

Сергій Камінський: Немає? Здається, ухвалено закон чи документ?

Сергій Луговський: Закон ухвалено, але все ще відпрацьовуємо по держзамовленню на цей рік. Якщо наступного року буде по-іншому, це цікаво. Поки що не бачив, що прописано в ДОЗі.

Сергій Камінський: Скільки ви можете гвинтівок скласти за місяць?

Сергій Луговський: Зі своїх деталей хоч тисячу. Треба буде більше – збільшимо ділянку зі складання. Через неможливість планування не можемо самостійно розширювати потужності. Тому працюємо через кооперацію. Ми розкидали замовлення на низку підприємств. Провели тестування тих деталей, які вони роблять спільно з «військовою прийомкою». І коли маємо потребу, робимо замовлення. Тому що самостійно у стислі терміни складно вкластися. Був випадок. Отримали замовлення – розрахувались, все добре. Потім надійшли замовлення від інших структур з проханням встигнути до кінця року. Починаємо напружуватись!