СЕРЖАНТ-МАЙОР ГАНЬЙОН: В КАНАДІ ОФІЦЕРИ ПЕРЕВАЖНО ЗАЙМАЮТЬСЯ ПЛАНУВАННЯМ, А СЕРЖАНТИ – ПРАКТИЧНИМ ВИКОНАННЯМ ЗАВДАНЬ

СЕРЖАНТ-МАЙОР ГАНЬЙОН: В КАНАДІ ОФІЦЕРИ ПЕРЕВАЖНО ЗАЙМАЮТЬСЯ ПЛАНУВАННЯМ, А СЕРЖАНТИ – ПРАКТИЧНИМ ВИКОНАННЯМ ЗАВДАНЬ

У гостях програми «Поліграф» сержант-майор Оперативно-тактичної групи, головний старшина Ганьйон. Обговорили підготовку сержантсько-старшинського складу Збройних сил Канади, співпрацю їхніх офіцерів та сержантів, та досвід України. А також про операцію «Юніфаєр».

Сергій Жуковський: Наскільки мені відомо, Ви є членом 22-го Королівського полка. Чи можете розповісти про Вашу частину і взагалі про Ваше становлення як військовослужбовця.

Сержант-майор Ганьйон: Так, саме у 22-му Королівському полку. Отже, 22-ий полк був створений ще у 1914 році для участі у Першій світовій війні. Переважно складався з франкомовних військовиків родом з провінції Квебек, які хотіли воювати на боці Франції. Тобто, створення полку мало на меті дати змогу франкомовним військовослужбовцям взяти участь у Першій світовій війні. Цей полк брав участь у всіх війнах за участю Канади: у Другій світовій війні, Корейській війні, Афганістані, крім того ще й миротворчих місіях з канадським контингентом, - в Гаїті, Боснії, нещодавні у Малі та Іраку.

Сергій Жуковський: З Вашої біографії видно, що Ви були у Військовій академії з підготовки сержантсько-старшинського складу ЗС Канади. Розкажіть, чого там навчають та наскільки взагалі важливо мати заклади такого формату.

Сержант-майор Ганьйон: Інститут лідерства імені Раббі Осіда є центральним навчальним закладом для підготовки всіх представників солдатсько-сержантського складу всіх видів канадських Збройних сил, тобто і сухопутних військ, військово-морських та повітряних. Всі військовослужбовці сержантського складу, починаючи зі звання старшина (уорент-офіцер), проходять підготовку в академії та вивчають різноманітні дисципліни, наприклад менеджмент, лідерство, військове судочинство, історію, технічні та прикладні науки, управління змінами, робота з кадрами і таке інше.

Сергій Жуковський: Що найбільше необхідно для сержанта? Тобто він швидше повинен бути лідером, командиром, який здатний керувати особовим складом, чи все ж таки головне – це його бойова підготовка?

Сержант-майор Ганьйон: Наша система кадрової підготовки чи професійного розвитку тримається на 4 стовпах. Сюди входить: тактична підготовка, освіта, саморозвиток та досвід. Просуваючись угору по званням, ми відходимо від питань технічних навичок, які отримуємо у процесі тактичної підготовки, і фокусуємось більше на сфері вищої освіти, щоб бути вартим довіри та гідним радником нашим командирам. Таким чином, на початку військової кар’єри підготовка передбачає отримання технічних навичок. Так наприклад, для піхотинця, як я, першочерговим було пройти стрілецьку підготовку, керування транспортним засобом, тактика малих підрозділів, тобто суто технічна підготовка. По ходу кар’єрного зростання, фокус зміщується в бік питань лідерства, освіти, управління кадрами, навичками міжособистісного спілкування.

Сергій Жуковський: Тобто, все що потрібно знати по бойовій підготовці, люди вчаться і дізнаються ще до того, як потрапити в цей навчальний заклад.

Сержант-майор Ганьйон: Так, частково. Коли ми приєднуємось до Збройних сил, ми розпочинаємо як новобранці зі звання рядового у солдатсько-старшинському рангу. По ходу служби ми проходим певні періоди підготовки для все більшого і більшого багажу навичок доки не досягнемо звання, яке дозволяє отримати командну посаду, в наших Збройних силах це майстер-капрал, який є аналогічним званню сержанта в українській армії. Ці кроки чекають на всіх.

Саморозвитком ми займаємось у вільний час на додаток до тактичної підготовки та навчання. І вже з роками досягаємо четвертого стовпа, тобто отримуємо досвід. Ось така у нас концепція.

Для того аби ви зрозуміли скільки часу цьому приділяється, я наведу приблизний приклад:

  • на отримання звання майстра-капрала піде близько 5 років; для сержанта піхотних військ треба від 8 до 12 років. Для того, щоб дослужитись до взводного уорент-офіцера, необхідно прослужити 12-15 років. Від 18 до 22 років необхідно, щоб отримати звання старшого уорент-офіцера на посаді ротного сержант-майора або від 22 до 28 років служби для того, щоб стати сержант-майором батальйону, що відповідає моїй посаді у Канаді.

Сергій Жуковський: Якщо я вірно зрозумів, звання по часу присвоюються. Але загалом для того, щоб дійти до такого рівня, армії потрібно віддати 28 років. Правильно я зрозумів?

Сержант-майор Ганьйон: У середньому старший уорент-офіцер, тобто головний старшина, повинен прослужити від 22 -28 років.

Сергій Жуковський: Раптом у людини виникне бажання отримати офіцерське звання, офіцерську посаду, перейти в інший ранг у період навчання. Чи є можливість? Як з цим у Канаді?

Сержант-майор Ганьйон: Існує декілька шляхів та різних програм, які надають таку можливість на певних проміжках кар’єрного шляху. Варто не забувати, що у нас є професійний сержанстько-старшинський корпус та паралельно з ним існує офіцерський корпус. Але у вас є можливість переходити з одного в інший.

Якщо ви майстер-капрал, у вас є можливість записатись до програми по завершенню якої ви отримаєте офіцерське звання. Ми також можемо пройти навчання у військовому коледжі чи цивільному університеті, для того щоб досягти еквівалентного рівня та стати лейтенантом. Тим, хто просунувся далі по кар’єрі, теж за бажанням можна перейти до офіцерського корпусу. Так наприклад, хто має звання старшого уорент-офіцера, може безпосередньо стати офіцером зі званням лейтенанта. У випадку, головного старшини, чи головного уорент-офіцера, в залежності від займаних раніше посад, можна спокійно отримати звання капітана. Тобто програми існують, але такі переходи від сержантського корпусу до офіцерського трапляються рідко.

Сергій Жуковський: В чому різниця саме солдатсько-сержантського та сержантсько-старшинського складу?

Сержант-майор Ганьйон: В Збройних силах Канади існує дві категорії військовослужбовців: офіцери та представники солдатсько-сержанського складу. Тобто дві різні категорії. Але у групі солдатсько-сержанстського складу ми також виділяємо підгрупу військових, які наділені певними повноваженнями і які займають командні посади. Тому починаючи зі звання сержанта, ми вже можемо говорити про сержантсько-старшинський склад, а це сержанти, уорент-офіцери, старші уорент-офіцери та головні уорент-офіцери (головні старшини). Вони відрізняються сферою впливу, командними обов’язками від офіцерів та солдатсько-старшинського складу.

Сергій Жуковський: Яку роль відіграють представники сержантсько-старшинського складу, якщо Ви кажете, що вони вже на більш відповідальних посадах?

Ганьйон: Представники сержантсько-старшинського складу вони є, так би мовити, технічними спеціалістами. Тобто вони займаються підготовкою особового складу, командуванням на рівні батальйону, вони відповідають за дисципліну, підтримку бойового духу та життєдіяльності підрозділу. Просуваючись далі і отримуючи вищі звання додається нова відповідальність, наприклад управління кар’єрним розвитком підлеглих.

Сергій Жуковський: Як налагоджена співпраця між сержантами і офіцерами? Фактично в Україні ці завдання, про які Ви говорите, лягають саме на офіцера. А у вас, я так розумію, все, що відбувається, вся робота, яка ведеться з особовим складом підрозділу, - це все відбувається силами сержантів.

Сержант-майор Ганьйон: Ми усвідомлюємо, що в жодній великій організації не можна очікувати, що маленька група людей буде знати все, забезпечить контроль і управління всієї організації. Тому у нас існує децентралізоване управління. Воно є децентралізованим як горизонтально, так і вертикально. І незважаючи на те, що завдання та ролі офіцерів та сержантів різні, ми все ж таки маємо спільну професійну ідеологію, професійну культуру. Ми розуміємо важливість один одного, тому діємо колективно. Ми радимося і співпрацюємо. Що стосується офіцерів, то вони переважно займаються плануванням, тоді як сержанти задіяні більше у практичному виконанні завдань та скеруванні необхідної діяльності.

Сергій Жуковський: Оскільки Ви є сержант-майором Оперативно-тактичної групи місії «Операція Юніфаєр», що можете розказати про цю місію, і які функції в ній саме Ваші?

Сержант-майор Ганьйон: Основоположна місія Обєднаної оперативно-тактичної групи «Операція Юніфаєр» - це нарощення сил та засобів сектору безпеки України, щоб сили безпеки досягли довготривалих результатів у процесі інституційного реформування. Ми залучені у всьому, що може сприяти цьому. Ми беремо участь у колективній підготовці, що проводиться на базі Центру бойової підготовки у Яворові, співпрацюємо з інженерними військами у Кам’янець-Подільську, наші медичні інструктори є у Військовому навчальному центрі у Десні. До того ж, ми ведемо роботу з Центрами по підготовці сержантів у тій же Десні, Василькові та Миколаєві. У Львові ми задіяні у підготовці ВСП. Таким чином, ми намагаємось забезпечити системний підхід до підготовки кадрів ЗС України, щоб отримати довготривалий результат.

Сергій Жуковський: Розкажіть про Ваш робочий день. Які завдання для Вас особливо важкі, з якими завданнями Ви навпаки працюєте залюбки?

Сержант-майор Ганьйон: Наша щоденна робота передбачає вирішення адміністративних питань, планування майбутніх заходів, підтримання дисципліни, морального духу та добробуту підлеглих. Ми також плануємо різноманітні візити, оскільки їх по всій Україні проводиться доволі багато, особливо там, де ми маємо спільні інтереси зі Збройними силами України. Найважча частина роботи випливає з розпорошеності наших сил та засобів по всій країні, оскільки важко бути в курсі, хто чим займається, залишатись поінформованим, розуміти ситуативну обстановку, щоб мати змогу повпливати, та за потреби, скерувати у правильному напрямку.

Сергій Жуковський: А що є найбільш приємним у Вашій роботі, про яку ми зараз говорим?

Сержант-майор Ганьйон: Вирішувати проблеми. Коли у моїх підлеглих виникають питання або проблеми з будь-чим по роботі, вони приходять до мене за порадою. І я можу зарадити, можу дати настанови та запропонувати рішення. Вони опрацьовують його і отримують необхідний результат. Порадити для мене є великим задоволенням.

Сергій Жуковський: Як довго Ви вже в Україні? Що Вам найбільше подобається в нашій країні?

Сержант-майор Ганьйон: Взагалі-то в Україні, якщо бути точним, вже 4 місяці. Ми тут з вересня. Що мені найбільше сподобалось за час перебування в Україні, так це можливість відвідувати різні міста – Львів, поблизу якого знаходиться наша база, Київ, Кам’янець-Подільський, Одеса. Вражає те, що можна побачити значущість історії, яку пережили ці міста. Україна – це історична скарбниця. Я дещо читав про Україну перед тим, як приїхати сюди. І я вражений від перебування тут. В країні, яка стільки пережила за ці 10 років та й за останні тисячу років. Для такого канадця, як я, це надзвичайно цікаво.

Сергій Жуковський: За цей час Ви попрацювали з українськими військовослужбовцями, побували в різних містах, побачили, як у нас організована служба в армії. Яку би Ви дали оцінку для українських Збройних сил?

Сержант-майор Ганьйон: Україні та Збройні Сили переживають складні часи. Ми це добре розуміємо. Я можу тільки відзначити відвагу солдатів, які відвойовують цілісність своєї землі, у ці тяжкі часи. Ми у свою чергу будемо сприяти та допомагати у належній підготовці командирів та оснащенні військових, щоб дати їм змогу виконувати свої задачі. Я познайомився зі сміливими, стійкими та сердечними українцями, особливо у Збройних силах. Мене вразили їх значний досвід та відданість перед Збройними силами та країною.