Що варто знати про першу в Україні Стратегію воєнної безпеки?

Коли була ухвалена Стратегія воєнної безпеки та які найважливіші завдання в ній окреслено,  в передачі «Мілітарі навігатор» розповів заступник директора Департаменту — начальник управління воєнної політики Департаменту воєнної політики та стратегічного планування МО України Сергій Масловський.

 

 

 

 

Ірина Зінчук: Президент України Володимир Зеленський своїм указом затвердив ухвалену РНБО Стратегію воєнної безпеки. Наскільки важлива ця подія для України?

Сергій Масловський: Справді, 25 березня 2021 року Президент затвердив рішення РНБО, яким схвалено Стратегію воєнної безпеки України. Це один із головних документів системи планування в сфері нацбезпеки і оборони України. Ця система нова для нашої держави і введена в дію законом «Про національну безпеку» в 2018 році. Вона побудована за принципами країн НАТО, що теж наближає нас до партнерів, щоб вони розуміли, як ми бачимо військові оборонні спроможності і як будемо на це витрачати гроші, зокрема й допомогу, яку від них отримуємо. Тобто Стратегія воєнної безпеки – це один із головних документів воєнної політики нашої держави. Документ окреслює цілі, пріоритети, шляхи реалізації державної політики щодо забезпечення воєнної безпеки.

Ірина Зінчук: 14 вересня 2020 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегію національної безпеки України». Чим відрізняються ці дві Стратегії?

Сергій Масловський: Це документи верхнього рівня системи планування у сфері національної безпеки та оборони. Стратегія національної безпеки стосується загалом державної політики в сфері національної безпеки і оборони. Її введенням в дію торік 14 вересня визначено завдання щодо розроблення відповідних відомчих стратегій, які стосуватимуться окремих сфер реалізації державної політики в цій царині. Тобто воєнної, зовнішньополітичної, державної, інформаційної, екологічної сфери тощо. Тож Стратегія воєнної безпеки є похідною від Стратегії національної безпеки, розкриває її положення, деталізує саме в контексті забезпечення воєнної безпеки.

Ірина Зінчук: Скільки тривала робота над Стратегією воєнної безпеки України?І що цьому передувало?

Сергій Масловський: Документ в такому вигляді розроблений вперше в історії України. До цього в нас була дещо інша система – Воєнна доктрина України і Концепція розвитку сектору безпеки і оборони. Ці документи втратили чинність зі схваленням Стратегії воєнної безпеки. Робота над Стратегією стартувала з початком оборонного огляду в 2019 році. З його проведенням ми оцінили загрози, перш за все в довгостроковій перспективі, які можливості національної економіки щодо розвитку сил оборони, визначились із перспективами реагування на основні загрози. І вже під час оборонного огляду змістовне наповнення Стратегії воєнної безпеки почали опрацьовувати. Наповнення цього стратегічного документа обговорено на семінарах із залученням представників Міноборони, Генерального штабу, Офісу Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади, державних органів, науково-дослідних установ, зокрема Національного інституту стратегічних досліджень, національних та іноземних експертів (радників, у тому числі стратегічного рівня), представників громадянського суспільства та громадськості, зокрема семінару із залученням іноземних експертів з Інституту управління у сфері безпеки Міністерства оборони США. Ми створили спільну робочу групу. Зміст стратегії детально обговорювали під час робочих зустрічей - шліфувалась кожна фраза, завдання, пріоритети.                                                                                                                                                                                           

Ірина Зінчук: Чи вивчали подібні документи країн-членів НАТО?

Сергій Масловський: Ми вивчали безліч оборонних та військових стратегій, які використовують різни країни – як ті, що є в НАТО, так і ті, що мають нейтральний статус. Розглядали досвід Ізраїлю, який успішно реалізовує подібну стратегію вже багато років. Але Стратегія воєнної безпеки України має свої національні аспекти і відповідає прагненням саме нашого суспільства, нашої держави.

Ірина Зінчук: Ви кажете, що працювали над цим документом досить довго і відшліфовували кожну фразу, то за ким було останнє слово?

Сергій Масловський: Обговорення тривало для того, щоб сформувати змістовне наповнення. Потім спільна робоча група, створена наказом Міністерства оборони України, на своїх засіданнях схвалювала драфт документа, враховуючи всі зауваження. На наступному етапі відбулось міжвідомче погодження. Зауважень було багато, і всі ми врахували. Паралельно, через Громадську раду при Міністерстві оборони, ми обговорювали його з представниками громадських організацій. Після зовнішнього погодження ми його наприкінці минулого року подали на розгляд Кабінету Міністрів України. Після чого документ був схвалений урядом. А далі Кабмін надав проєкт документа до апарату ради РНБО, щоб готувати його до подальшого схвалення. І врешті ми маємо указ президента, яким введено в дію рішення РНБО від 25 березня 2021 року про затвердження Стратегії воєнної безпеки. Тож крапку, можна сказати, поставив Президент України.

Ірина Зінчук: Якою є мета Стратегії воєнної безпеки?

Сергій Масловський: Це основний документ воєнної політики нашої держави. Головна мета – створення системи всеохоплюючої оборони України на засадах стримування, стійкості, взаємодії. Спочатку визначається кінцева мета, а далі обираються ресурси, засоби, щоб досягти цього. Всеохоплююча оборона має три основні аспекти:

просторовість – превентивні дії та стійкий опір агресору у всіх доменах ведення бойових дій (на суші, в морі та в повітрі, кіберпросторі, нав’язування волі в інформаційному просторі);

інклюзивність – використання для відсічі агресії всього потенціалу держави та суспільства (воєнного, політичного, економічного, міжнародно-правового, духовного, культурного тощо);

багатогранність – застосування всіх форм і способів збройної боротьби з агресором (зокрема, асиметричних та інших дій для оборони України, з дотриманням принципів і норм міжнародного права).

Ірина Зінчук: Як визначається Російська Федерація у цій Стратегії?

Сергій Масловський: На глобальному, національному та регіональному рівнях одним із гострих аспектів є загроза, яка витікає із агресивної політики Кремля. На глобальному рівні це може призвести до війни між державами. На регіональному – може спровокувати міжнародний збройний конфлікт у Європі. На національному – Росія є воєнним противником України, який здійснює агресію проти нашої держави, тимчасово окупував території АР Крим та Севастополь, території Луганської та Донецької областей, застосовує різні засоби, що загрожують суверенітету та територіальній цілісності нашої країни.

Ірина Зінчук: Якими є найважливіші аспекти Стратегії воєнної безпеки України?

Сергій Масловський: Визначені такі завдання: достатні оборонні спроможності держави, ефективна територіальна оборона, ефективний менеджмент у сфері оборони, професійний персонал сил оборони, високотехнічне сучасне озброєння та військова техніка і сили оборони, які відповідають критеріям членства України в НАТО. Важливі три пріоритети. Перший – це запровадження об’єднаного керівництва. Другий – посилення інституційних спроможностей оборонного відомства. Третій – формування боєздатних Збройних Сил України та здатних до виконання поставлених завдань інших сил оборони. Важливим є те, що Стратегія воєнної безпеки зосереджується не лише на фінансовому ресурсі. Не менш важливим є використання людського капіталу. Другим по значимості є інформаційний ресурс.

Ірина Зінчук: Чи має Стратегія якісь часові межі?

Сергій Масловський: Стратегія є документом довгостроковим, хоча розглядає питання і короткострокової і середньострокової перспективи. До 3 років – це короткострокова перспектива, до 5 років середньострокова, понад 5 років – довгострокова. Термін дії Стратегії залежатиме від подальших документів і рішень.

Ірина Зінчук: Стратегія не є таємним документом, вона у вільному доступі. На Вашу думку, чи повинні ознайомитися з її текстом не лише військовослужбовці, а й всі громадяни?

Сергій Масловський: Вивчення цього документа є обов’язковим в усіх військових вишах. Більше того, в травні ми маємо подати на розгляд уряду проєкт Стратегічного оборонного бюлетеню України, який завершить етап планування оборонних спроможностей. Я думаю, що кожен військовослужбовець в органах військового управління вже обізнаний з головними аспектами. Стратегія воєнної безпеки є основоположним документом, тож із нею мають всі ознайомитись.

Ірина Зінчук: Росія зараз посилює свою збройну присутність вздовж кордону із нашою державою, чи є вже якийсь план дій на такі зухвалі кроки?

Сергій Масловський: Питання щодо загрози були досить непогано озвучені в Верховній Раді України, є відповідні структури в Генеральному штабі, які займаються визначенням шляхів реагування на загрози з боку Росії. Багато зроблено в межах територіальної оборони. Крім того, що ви читаєте в інтернеті, я нічого не додам, бо не маю такої можливості.

Ірина Зінчук: Із затвердженням Стратегії, Воєнна доктрина втратила чинність. Чому ці документи не могли існувати водночас?

І Стратегія, і Воєнна доктрина – це концептуальні документи оборонного планування. Тобто це система поглядів на принципи і шляхи запобігання виникненню воєнних конфліктів, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів. Наявність двох таких документів недоцільна. Стратегія воєнної безпеки видана навзамін Воєнної доктрини України та вперше за часів незалежності нашої держави розроблена у такому форматі, зокрема з урахуванням реалізації стратегічного курсу нашої держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в НАТО.