"Щоб створити успішний бізнес потрібно витратити 10 тисяч годин", - ветерани АТО

"Щоб створити успішний бізнес потрібно витратити 10 тисяч годин", - ветерани АТО

Програма "Ветерано Бізнес" повертається! Щопонеділка о 17.00 на хвилях "Армії FM"! 

До студії завітали співзасновник "Veterano Coffee" Володимир Шевченко та ініціатор Бізнес-інкубатору в Миколаєві Ілля Шполянський. Ведучий - Андрій Козінчук, військовий психолог.

- 12 грудня 2016 року, коли "Ветерано Бізнес" ввійшов у ефіри і радіопростори Сходу просто здригнулись, першим гостем (першим коханням!) став Володимир Шевченко. Ветеран легендарної 95 бригади! У першому ефірі Леонід Остальцев запитав про плани, а Володимир відповів: через рік зустрінемось і побачимо, що там буде. Пройшло трохи менше року - і у нас 18 тисяч запитань! Чи можеш ти сказати, що змінилось? Підвести рисочку?

Володимир: В бізнесі підводити рисочку не потрібно. Плани, які я побудував на рік, не встигну осилити Треба ставити цілі більше по SMARTу, більш прогнозовані, досягні. Без зовнішніх інвестицій важко розвиватись. Але загалом все розвивається, точок з кавою вже чотири. Щоправда, одна не дуже успішна, ми перенесемо її в інше місце, щоб вона стала найуспішнішою! Я зрозумів, куди рухатись. Я більш чітко побачив кінцеву точку - де я хочу бути через рік, два, десять. 

- Скільки працює персоналу? 

Володимир: 7-8 людей. по 2 людини на кожну точку, вони міняються між собою. 

- Чи змінився асортимент?

Володимир Шевченко: Поки працюємо з класикою, але влітку були прохолоджуючі напої. Наступного року ми плануємо ввести цікаве меню, якого чомусь досі немає у Києві. думаємо, воно користуватиметься попитом. 

- Хліб Володимира - це кава! І не така кава, яку любить середньостатистичний атошник...

Володимир: (сміється) ..."Якобз" у металевій чашці! 

- "Якобз" - це коли гості приїджають, волонтери! Туди додається молоко згущене, незбиране. І виходить щось таке ядерне. А у Вови дуже смачна кава, бо в тій ціновій політиці, яку він пропонує, вона має смак не гірший, ніж у дорожчих. Чому в тебе так смачно і не так дорого?

Володимир: Це підхід. Варити каву - це не засипати "Якобз" і розмішати ложкою. Якщо говорити про нормальну каву, то тут багато факторів: вміння налаштувати апаратуру, чистота, не економити на зерні, молоці тощо. Це сильно впливає на результат. Не завжди кава погана, бо погане зерно. Інколи це результат кривих рук і небажання, невміння, небажання вчитись.

- Крім того, що у тебе є прибуток, що ти отримуєш ще? Посмішки? Фейс споживача не скривився, а "удовлетворился"?

Володимир: Так, це так звучить: я люблю "удовлетворять" людей! Звісно, це круто, коли ти впевнений у своєму продукті. Кожен, хто зось виробляв і бачив задоволення в очах клієнтів і споживачів - зрозуміє.

- Були конфліктні ситуації? Звинувачували, що ти ветеран і вбивав на фронті? Як вдавалось їх розрулювати?

Володимир: Звісно. Вдавалось вирішувати словесно. В таких ситуаціях я розумію, що представляю не тільки себе, а й весь ветеранський бізнес. Не має значення, який конкретно. Це накладає свій відбиток. Я не можу поводитись так, як мені хочеться. Мені хотілось би відреагувати як демобілізованому десантнику, але так не можна.

- До нас приєднався другий гість, Ілля Шполянський, ветеран 79 бригади, яка дислокується у південному місті. Він розповість про свій бізнес.

Ілля: Вітаю! В Миколаєві ми ще у 2015 році ми повернулись і зрозуміли, що вплив на суспільство здійснюється через багато напрямків, в тому числі це громадська діяльність та створення своїх підприємств. Через місяць-півтора після демобілізації ми з побратимами почали писати проект "Бізнес-інкубатор для учасників АТО". Виходило все ніби само собою. Побратими приходили в інкубатор, знайомились і прямо там вигадували проекти. Наприклад, Жуковський Денис, Васильєв Сергій та інші створили цех з виробництва металоконструкцій. Їхній бізнес розвинувся настільки потужно, що вони навіть виграють тендери на Prozorro! А ми розвиваємо поліграфічний напрям, це надзвичайно складно, нікому не раджу. 

- Коли ви задумали свій бізнес-інкубатор, чи були подібні проекти на той час в Україні?

Ілля: Одночасно із нами фонд "Відродження" реалізовували чотири інкубатори для внутрішньо переміщених осіб. можливо, вони задумали це для ветеранів після того, як ми надіслали їм цей проект.

- Минулого разу Володимир сказав, що навчання дуже важливе у бізнесі. Щось змінилось?

Володимир: Звісно, ні! Навпаки! Вчитись, вчитись і вчитись! Сучасний бізнес розвивається швидше, ніж ми можемо уявити. Я постійно навчаюсь. Використовую будь-яку можливість, щоб поглибити свої знання у цій сфері. 

 

- Практична рекомендація до ветерана, який хоче працювати, але не може це робити з 9.00 до 18.00?

Ілля: я порекомендував ніколи не займатися бізнесом. Тому що це так кажуть, що просто, підти і почати займатися бізнесом і все в мене буде добре. Я би процитував Толстого: «Можеш займатися бізнесом не займайся. Займатися бізнесом може та людина, яка до цього народилась. Те ж саме про бізнес ветеранів. У бізнесі ветеранів є братство і воно працює. Ми організували будівельні бригади і на сьогоднішній день ми працюємо з Департаментом ЖКХ міста та області. Це дуже складно бюджетні замовлення, але зараз телефонує наприклад кіборг, він зараз голова районної адміністрації і замовляє ремонт даху. Точно, що я вам можу сказати, що вам будуть допомагати інші ветерани. Чому він саме до вас звернувся? Тому що ветерани не кинуть.

- Крім бізнесу після АТО чим можна займатися ветеранам?

Ілля: Я би порадив шукати себе. Відповідь піду в бізнес не завжди дає відповіді на запитання, які перед собою ставить людина. Вона здається найпростішою. Якраз наш бізнес інкубатор не для того, аби довести людині, що їй потрібен бізнес, а навпаки, що їй бізнес не потрібен. Я говорю це умовно. Сьогодні в бізнесі треба добре попотіти аби заробити 15, 20 тисяч гривень. А той же токар ці гроші заробляє в місяць без особливих проблем. Найперше в бізнесі потрібний особистий розвиток. Найбільша проблема бізнесмена це те, що над ним ніхто не стоїть. Потрібно завжди займатися самодисципліною. І ти за все несеш відповідальність сам. Є різні бізнес курси. Люди шукайте себе! Перед тим, як ви пірнете в це з головою. Зрозумійте, наскільки вам потрібний бізнес. Скільки людей впали в депресію через невдалі починання. Напозичили у знайомих, в банках. Тому дуже виважено ставтесь до цього. Бізнесмен це творець. І це класно!

- Володимир, твої рекомендації?

Володимир: Спробувати зрозуміти чим їй хотілося займатися. Хоббі, захоплення? Про що давно мріяв? І просто почати цим займатися, отримати якісь навички, освіту і почати займатися тим, що подобається. Як ти зрозумів, що воно тобі треба? Я на якомусь етапі зрозумів, що треба міняти Я завжди любив каву і підвернулася можливість і я цим почав займатися. Якщо у людини не має досвіду, то є змога навчитись. Зараз є велика можливість для навчання для будь-якої професії. Треба витратити пів року життя аби займатися навчанням, щоденно, адже на ринку в будь-якій сфері дуже великий дефіцит професіоналів. Людей, які працюють і хочуть працювати маса, але людини, які вміють працювати і які це роблять якісно – одиниці. Це стосується всіх сфер. Ставайте профі! Попрацюйте над собою.

Ілля: Хочу додати, що є окремі методології для того, аби визначити які в тебе нахили. Є певний механізм. Одна дівчина визначила, що вона може виготовляти іграшки і вона в цьому реалізувалася. Є безліч програм, якими можна користуватись. Шукайте, в інтернеті повно всього! Володимир Не потрібно замикатися в собі. Є в нас мережа фітнес клубів МАЛІБУ. Там вони навчають хлопців на певних курсах. Це торкається кожного, не тільки ветеранів.

 

Ілля: Дійсно, бізнес людину змінює, це однозначно. Я бачу це по моїх колегах. Люди не просто починають працювати, вони змінюються навіть візуально! Починають займатися спортом, кидають алкоголь. І таке інше. В мене багато разів щось не виходило в житті. І я знов за це брався. Я хочу навести гарний приклад – роботу з грантами. Ми подали перший грант і він одразу виграв – це унікальна ситуація, зазвичай потрібно багато працювати, десять разів подати гранти в різні організації, щоб отримати грант від однієї.

- Тут у нас передовик в цьому Льоня, він подавався, здається, 22 рази. Куди тільки він не йшов зі своїм проектом. Людина могла після другого разу кинутись в зраду, почати горілку пити. Навіщо бізнесу соціальна складова?

Володимир: Я був готовий повернутись назад, на контракт, тому що я не уявляв, чим я можу займатись корисним в суспільстві. І коли я зрозумів, що в цій країні можна щось змінювати не тільки там – це дало мені певну мету. Я почав працювати в цьому напрямку. Але сумку я не розібрав, якщо почнеться загострення – побіжу назад. Ну от за рік створено вісім робочих місць – це вже багато.

- Скільки консультацій ти дав ветеранам?

Володимир: Близько сотні. Або самі стукають, або Льоня направляє. От з цих ста людей - п’ятеро відкрилось. Працюють успішно.

- Ти відмовляв комусь?

Володимир: Ні, нікому. Всі хлопці були адекватні і нормальні, вмотивовані.

- Чого тобі зараз не вистачає?

Володимир: В бізнесі не вистачає фінансування. Тому що треба обходитись своїми силами. Шукати стороннє фінансування. Якість продукту може бути гарною, але хочеться відповідати загальним ринковим тенденціям і ззовні. Залишилось знайти фінансування. Є банківські програми кредитування, питання не завжди у великих сумах. Коли я починав, в мене було 10 тисяч гривен своїх і дванадцять я позичив у дружини і досі не віддав. Не завжди мрія коштує дорого.

Ілля: сьогодні така дивна ситуація. Ринок банківських послуг перенасичений ліквідністю. Факт такий: сьогодні через день мені телефонують банки і пропонують кредитні лінії. Банки кредитують економіку, це тенденція останніх півроку. Так, на старті бізнесу це важко. А особисто мені часу не вистачає. Бізнес розвивається, хлопці розвиваються. Дуже велика проблема є з людьми. Навіть призначати керівників напрямків – шукати відповідальних людей. Ми зараз почали з дружиною ветерана АТО, інваліда першої групи, бізнес по виробленню швачних виробів для медичної сфери. Відвантажили вже декілька замовлень. Людина знайшла себе. Ви уявляєте, що вона пережила! Але вона готова витягувати свою сім’ю. Було дуже велике замовлення, треба було виготовити за чотири дні. І вона це зробила, при тому, що спала по кілька годин. І тим не менше, вона залишається дружиною інваліда і управляє бізнесом. А могла скиглити. Вона пішла іншим шляхом.

А так, бізнесмену завжди буде недостатньо часу. Тому моя порада – працюєш – працюй. Але в сім вечора все кидай і йди додому, влітку відпочивай з родиною, май свій вільний час, бо всього ніколи не зробиш.

- Скільки ти відпочивав?

Володимир: Сім днів за сім років. Але я поїду в наступному році ще. Дуже важливо подорожувати. Я взяв для себе багато того, що треба втілити зараз в житті.

Ілля: Я відпочивав влітку вісім разів. Недалеко від моря живу, плюс ми ходили в Карпати. Потрібно з самого початку розуміти, повинен прийти час, коли ти почнеш жити для себе. Бізнес - це добровільне рабство. Можна згоріти молодим від роботи. Моє побажання кожному, хто хоче займатись бізнесом. Для того, щоб створити успішний бізнес потрібно власнику витратити 10 тисяч годин. Та потрібно розуміти, що з добровільного рабства потрібно вириватись. І треба вчасно це робити, з самого початку. Не бійтесь. Падайте, вставайте. В Україні серед бізнесменів початківців настільки низька конкуренція, що можна займатись будь чим і в тебе буде успіх в усьому.

Володимир: Вірте в себе. Зрозумійте свою силу та досвід. Нічого більш страшного ніж те, що з нами сталось за останні три роки, будемо сподіватись, вже не станеться. Тому все страшне позаду, аналізуйте і рухайтесь вперед.