Шлях до НАТО: міжнародне співробітництво у МО

Шлях до НАТО: міжнародне співробітництво у МО

Андрій Давидов: Сьогодні у нас знову представник Департаменту воєнної політики стратегічного планування та міжнародного співробітництва МОУ, Начальник відділу співробітництва з міжнародними організаціями Петро Канан. Доброго дня!

Петро Канана: Ми говоримо не просто про НАТО, а спробуємо поговорити з нашими слухачами, дати відповідь на 3 питання, які вони постійно задають. Чому НАТО? Що таке НАТО? Як нам туди дістатися?

Андрій Давидов: Що ж таке НАТО? Визнаймо, частина суспільства нашого живе міфами Радянського союзу.

Петро Канана: Я сам прослужив в Радянській армії 15 років, з курсанта до майора, а потім 12 років вже від майора до полковника прослужив в ЗСУ. Тому, я можу порівнювати як тоді мене напічкували пропагандою, і навіть, коли я служив в першій танковій дивізії 11 армії в колишньому німецькому місті Кенігсберг, зараз це Калінінград, то ми готувалися воювати проти 3-го стратегічного командування НАТО. Це був 1987-90-ті рр., але зараз, наприклад, в НАТО нема 3 стратегічних командувань, є лише 2. Тобто навіть статистика показує, що НАТО не агресивний блок, як мене вчили, а що це політико – військова організація (союз), яка виконує свою головну місію – забезпечити безпеку, розвиток для громадян держав членів НАТО. Якщо згадаємо історію, НАТО починалося з 4 квітня 1949 року з 12 держав (10 європейських), а зараз їх вже 29 і жодна держава не хоче вийти з НАТО.

Андрій Давидов: Тоді біло 3 командування, а тоді 2. Коли ці зміни відбулися?

Петро Канана: НАТО – живий організм. Оскільки вищий керівний орган НАТО складається з глав держав та урядів, тому уряди в демократичних державах змінюються. І тому, як будь-яка організація, вони з часом трансформуються, в залежності від загроз суспільству. Коли холодна війна закінчилася і Радянський союз розвалився, і це збіглося з груднем 1991 після ГКЧП, тоді НАТО запропонувало колишнім державам радянського табору створити спільну організацію і назвати її (Рада північно-атлантичного співробітництва). Це форум за використанням якого можна обговорювати будь-які питання, що стоять перед суспільством, включаючи колишні держави Радянського союзу і Варшавського договору.

Андрій Давидов: Тобто хто це запропонував?

Петро Канана: Була створена Рада Північно-Атлантичного співробітництва і в НАТО вже не було необхідності мати ще одне стратегічне командування, яке базується в ВБ, а залишилось лише 2 стратегічних командування – Європейське (Штаб-квартира в містечку Монс, це 80 км від Брюсселя) і в США в місті Норфолк. А потім НАТО постійно проводило трансформації, щоб ефективніше витрачати гроші платників податків. Це буде наша відповідь на перше питання чому НАТО? Тому що демократичні уряди, які живуть на гроші своїх платників податків, до чого Україна прагне, приймають рішення консенсусом. Тобто Ісландія, в якій взагалі немає збройних сил, але вона є членом НАТО і, наприклад, США – найпотужніша держава у світі. Коли вони сідають за круглий стіл, то кожна держава має рівноправний голос для прийняття рішень. Це було продемонстровано не 1 раз, коли США пропонують провести ту чи іншу операцію з підтримання миру в якомусь регіоні, а Бельгія,Німеччина, Франція, Ісландія – кажуть ні, хоча б одна держава сказала ні, то рішення на рівні НАТО не було б прийнято.

Андрій Давидов: Давайте тепер поговоримо з якого часу почалось співробітництво України з альянсом.

Петро Канана: 1991 року, коли була заснована Рада північно- атлантичного співробітництва Україна була зарахована як співзасновник НАТО. Але через політичні мотиви Україна не захотіла бути засновником, а через 6-9 місяців в 1992 році, коли генсек НАТО запропонував Україні приєднатися – вона приєдналася. Потім в 1997 році Рада північно-атлантичного співробітництва була перейменована в Раду євроатлантичного партнерства і вже в 1997 Україна була державою — співзасновницею цього форуму. Але співробітництво фактично почалося з 1992 – український підрозділ вперше взяв участь у навчаннях, в рамках взаємодії з НАТО, на території Польщі. В 1994 Україна підписала ранковий документ програми Партнерство заради миру – тоді Україна відкрила широченну дорогу для взаємодії у будь-яких сферах.

Андрій Давидов: Нагадайте, будь ласка, протягом 90-тих ми керувались міжнародними актами співробітництва чи ВР також щось ухвалила?

Петро Канана: Відповідно до Конституції України, у нас є предмет міжнародного права. Ми приєдналися до Партнерства заради миру в 1994, коли ще КУ не була сформована, тому Україна просто виконувала взяті на себе зобов’язання. Ранковий документ Програми партнерство заради миру підписувався 8 лютого 1994 міністром закордонних справ Анатолієм Зленко і цей документ був обов’язковий до реалізації. Офіційний переклад, який зробило МЗС був затверджений і розміщується на сайті ВРУ. В 1997 Україна вирішила, що з НАТО варто мати особливі відносини, тому підписала Хартію про особливі відносини між Україною і НАТО, тому юридично вважається, що Хартія є особливим документом відповідно до якого здійснюється взаємодія з НАТО.

Андрій Давидов: У 2008 під час саміту в Бухаресті ми начебто мали надати план дій щодо членства. Розкажіть докладніше.

Петро Канана: Пункт 23 декларації бухарестського саміту чітко визначає, при чому цей пункт визначали глави держав та урядів, в тому числі президент Франції Саркозі. В пункті 23 записано: Україна та Грузія стануть членами НАТО. Гарантії надання членства цим державам надано під час бухарестського саміту. Перша хвиля розширення НАТО відбулась в 1999 і тоді приєдналися 3 держави, колишні члени Варшавського договору – Польща, Угорщина і Чехія. Хотіла приєднатися ще Словаччина, але через авторитарного Прем’єра Мечіара вона була виключена з першої хвилі розширення. Адже в НАТО потрапляють держави, які мають курс на демократизацію. Словаччина була вимушена перейти на другу хвилю і стала членом у 2004. Після першої хвилі розширення, країни-члени НАТО, що заснували організацію, побачили, що Польща, Угорщина і Чехія не були готові стати членами НАТО. То на Вашингтонському самі 1999 було схвалено Програму ПДЧ (план дій щодо набуття членства в НАТО). Відповідно до нових підходів, будь-яка європейська держава, що хоче стати  членом НАТО, повинна виконувати їх і рухатися чітко як прописано в цьому плані дій. Цей план складається з 5 частин. Акцент робиться на тому, що політики приймають рішення , а військові виконують. Інші слові структури виконують рішення в межах своє компетенції. Давайте подивимось на структуру плану дій. Перший розділ – політичні та економічні питання.  Коли проводиться засідання країни-партнера, що хоче стати членом НАТО, то спочатку ставлять питання :як у вас працює ВРУ? чи реформували СБУ?чи прийняли закон про Нацбезпеку? Як розвивається економіка?

Другий розділ – військові та оборонні питання. В ньому розписується, що держава має зробити, аби приєднатися до альянсу.

Третій розділ – ресурсні питання.

Четвертий розділ – питання інформаційної безпеки. Чи готові ми відповідати стандартам, що для цього зроблено. Стосується не лише МОУ.

П’ятий розділ – ключові питання. Основна роль віддається Міністерству юстиції. За перший розділ відповідальне МЗС, за другий МОУ, третій МВФ, Міністерство розвитку і торгівлі та ін., четвертий – СБУ.

У рамках процесу набуття членства є інструмент, який дозволяє оцінювати самостійно результати роботи й показати результат членам НАТО. Називається це інструмент – річні національні програми. Повертаючись до Бухарестського саміту, де гарантії Україні й Грузії були дані та доручено міністрам закордонних справ у грудні 2008 року оцінити процес розвитку цих двох держав. Тобто починаючи з 2008 року ми можемо користуватися цим інструментом.

Андрій Давидов: Минуло 10 років, який стан зараз?

Петро Канана: Протягом 10 років була синусоіда. Ніхто не виключав період з 2010 по 2014 рік, коли був провал. У 2005, коли ще не було жодного бухарестського саміту, після Помаранчевої еволюції, керівництво МОУ не очікуючи почало проводити реформи в ЗСУ, МОУ та підготувало разом з МЗС проект річної національної програми, який повністю задовольнив вимоги експертів штаб-квартири НАТО. Рівень довіри був настільки високий, що Україні дали можливість працювати в рамках інтенсифікованого діалогу, який використовують держави, яких визнають аспірантами. А вже у 2010, коли президентом став Янукович, в Україні був прийнятий закон Про засади внутрішньої й зовнішньо політики, де прописано, що Україна позаблокова держава. Ніхто не міг зрозуміти, що таке позаблокова держава, оскільки у всьому світі є нейтральні держави, а от Україна стала позаблоковою. Тоді міністром закордонних справ був Грищенко, професіонал, то в цьому законі було прописано, в статті 11, що таке позаблоковість. Визначалося, що позаблоковість – це конструктивне партнерство України з НАТО, з використанням річної програми. Тільки завдяки цьому, вдалося Україні проводити щорічні оцінки нашого конструктивного співробітництва. А після 2014, коли Росія продемонструвала, що не дотримується жодних взятих на себе зобов’язань і напала на Україну, наш парламент надалі вніс змінити в цей закон, про засади внутрішньої й зовнішньої політики, а через ще декілька років вже остаточно було виписано, що метою в не є вступ до НАТО. Тобто тепер повертаючи до питань з яких починали, чому НАТО нам потрібно ? тому що жодна безпекова організація у світі або це глобальна як ООН, або регіональна як організація безпеки співробітництва в Європі, або той же Європейський союз, який тісно співпрацює з НАТО. Коли ВБ була що членом ЄС до Брексіту, то в європейському командуванні НАТО, який зараз називається статичне командування операцій з НАТО, знаходиться в Монсі, заступник верховного головнокомандувача об’єднаних сил Європи в НАТО був британський генерал, який виконував 2 ролі. Перша це заступник верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, а друга роль як головнокомандувач європейських сил. Більше жодна безпекова організація не може гарантувати безпеку та умови для розвитку держави на європейському контингенті. Тому це чому НАТО. Що таке НАТО ми обговорили, що наші слухачі, які  є платниками податків зрозуміли, куди вони витрачають гроші. Оскільки на ці кошти існує і законодавчий орган, і уряд, і третя гілка влади – судова система.

Андрій Давидов: Станом на зараз у військах які стандарти НАТО впроваджені, починаючи з 2014 року? І що таке ці стандарти НАТО?

Петро Канана: Коли будете розмовляти з експертами зі штаб-кварти НАТО про стандарти, то перше, що вони Вам скажуть, що треба відповідати не стандартам, а принципам і підходам. Оскільки стандарти змінюються постійно і для того щоб не тільки бути спостерігачем цих змін, а й брати активну участь в тенденціях змін, представники України беруть участь у робочій групі комітетів в штаб-квартирі на постійній основі. Тому просто говорити про стандарти треба в широкому сенсі слова. Якщо говорити конкретно, то варто згадати ранковий документ програм партнерства заради миру, в якому НАТО взяло на себе зобов’язання в 1994 році навчити держави-партнери, особливо ті, які хочуть стати членами НАТО, як здійснювати оборонне планування, спираючись на ресурс тієї чи іншої держави і як їх планувати економно, щоб досягати ціль при використанні найменшої кількості ресурсів з1994. І Україна стала одним з перших 10 держав – партнерів, які приєдналися до участі в цій програмі, яка називалася українською Процес планування та оцінки сил.

Андрій Давидов: Коли ця програма була прийнята?

Петро Канана: У 1994. І тільки від початку збройної агресії РФ проти України , ми змушена була не брати участь в цій програмі. Але потім ми відновили участь в цій програмі й для України в цей особливий період були розроблені партнерства в яких Україна реформує ЗС відповідно до стандартів НАТО. Завдяки експертам НАТО, був підготовлений документ стратегічний оборонний бюлетень який був затверджений президентом України і в рамках цього циклу 2018-2019 цілі партнерства які визначені для ЗСУ і для сектору оборони, куди входить і національна гвардія, і поліція, і прикордонні війська, і СБУ, був розроблений пакет партнерства. Відповідно до нього 219 стандартів мають бути до 2018 року впроваджені.

Андрій Давидов: Коли бюлетень був підписаний?

Петро Канана: Ще у 2016 році затверджений Президентом України. тобто до 2020 219 стандартів НАТО повинні бути імплементовані в секторі безпеки й оборони. В МОУ для того щоб реалізувати ці завдання, створено Комітент реформ МО ЗСУ, членами якого є не тільки представники структурних підрозділів МО, а також і нардепи, і волонтери, і неурядові організації, і радники НАТО, а також радники держав – членів НАТО, які коштом платників податків відправляють нам експертів, щоб допомагали нам, з урахуванням їх досвіду, рухатись вперед. тому в МОУ для реалізації саме переходу на стандарти НАТО, був створений єдиний орган, який відповідає за відстежування імпломентовування стандартів НАТО. Він називається Управління стандартизації, каталогізації й кодифікації.

Андрій Давидов: Скільки вже стандартів впроваджено?

Петро Канана: Зараз проводиться аналіз, але я розмовляв з представниками цього управління, то приблизно вже 78 відсотків із запланованого вже імплементовано, або у вигляді розробки наших національних стандартів, або у визнанні стандартів НАТО такими, що можуть бути у нас використовуватись. З цього приводу можу вам такий приклад навести, коли я працював в штаб-квартирі НАТО, під час місії України, і відповідав за отримання стандартів НАТО для України, то коли ми запланували провести 2002 році навчання НАТО для сил реагування, відповідно до специфікації навчань, було кілька сторінок переліку всіх публікацій альянсу, які держава, що проводить навчання, має вивчити й використовувати. Я зробив відповідно до цієї специфікації запит до НАТО і вийшла смішна картина, коли натівці прочитали мою заявку, то вони перелякалися звідки український підполковник знає про існування секретних стандартів. Я їм тоді пояснив, що це все в специфікації написано. Тоді вирішили надати Україні не стандарт НАТО, який є секретним, а давати ті стандарти тієї держава, на базі якої формувався цей стандарт. А оскільки в України з багатьма державами укладено договір про збереження секретів, то ми змогли отримати ці стандарти й успішно провести навчання. Тому повертаючись о вашого запитання, скажу, що робота іде і ми використовуємо всі можливості для того, щоб максимально наблизити наші ЗСУ та в цілому сектор безпеки й оборони до принципів і підходів, які існують в НАТО.

Андрій Давидов: Україна переймає досвід сусідів, які нещодавно стали членами НАТО, тобто колишні країни Варшавського договору?

Петро Канана: Наш представники МОУ, ЗСУ на постійній основі беруть участь  в роботі різних комітетів і агенцій НАТО, які разом з колишніми партнерами, а тепер членами НАТО, або в розробці, або у вдосконаленні стандартів НАТО з самого початку. Тому ми володіємо всією інформацією, і навіть наші фахівці дуже часто дають корисні поради державам – членам НАТО в рамках цих комітетів і агенцій.

Андрій Давидов: Які саме ми можемо поради надавати?

Петро Канана: Це єдина держава, яка зупинила агресора, Росії, і тепер ми можемо ділитися досвідом, що не треба боятися РФ, а треба робити все, щоб ця імперія припинила своє існування і стала нормальною державою

Андрій Давидов: Ті поради стосуються не лише ведення бойових дій, а й інформаційної безпеки?

Петро Канана: Є дороговказ, називається план дій щодо членства, інструмент якого – річні національні програми. Він складається з 5 розділів, в рамках цих 5 розділів іде робота за всіма напрямками.

Андрій Давидов: Багато хто говорить, що Статути ЗСУ застарілі. Іде якась робота в цьому плані? Що від НАТО ми можемо найкращого взяти?

Петро Канана: Робота йде. Найкраще, що ми з НАТО можемо взяти – це берегти наших людей, оскільки люди – це найдорожче, що є в державі. Візьміть, наприклад, глобального партнера НАТА, яким є Японія. Жодних ресурсів своїх немає, все вона закуповує. Але, після Другої Світової війни, коли Міністерства оборони в Японії не було, а було Управління Національної оборони в уряді. І вони зберегли кадровий потенціал, а плаї з 1% ВВП, вони вкладали в науку технології, економіку і тепер одна з 7 найбільших економічних потуг у світі з найбільш технологічними ЗС. Тому найперше, досвід, який ми маємо перейняти – це вберегти людей і готувати їх.

Андрій Давидов: Коли планується зміна статутів?

Петро Канана: Робота почалась з 2014 року. Вона об’ємна і тому були найняті перекладачі, навіть з колишніх військових, які знають як треба перекладати. Ця робота йде за всіма напрямами у всіх видах ЗСУ. Ми маємо матрицю, яку затвердив Президент до 2020. Це перше. І по-друге, наші слухачі – платники податків, вони знають, що відповідно до колишнього  закону Про демократично-цивільний контроль в секторі безпеки й оборони, а тепер цей закон перейшов в главу закону Про національну безпеку України. МОУ та інші структури сектору безпеки й оборони щорічно видають білі книги, в яких розписують чим структура займалася протягом року, як витрачала гроші платників податків, яких результатів досягла. Зараз річна національна програма за 2018 рік буде оцінена, її результати будуть оприлюднені з ЗМІ.