Про те, якої допомоги потребують родини тих, хто пішов на війну, коли правильно звертатися до психолога та як правильно допомагати родинам військових в ефірі Армія FM розповів психолог Владислав Зайченко.
Дар’я Бура: Я колись прочитала таку річ, що чоловік на війні йде на завдання. Повертаєте з нього, курить чи п’є каву, чи відпочиває чи зайнятий іншими справами. А тим часом його дружина вдома знає в якій він обстановці, чим зайнятий. І вона перебуває у стресі весь час, поки він на війні.
Владислав Зайченко: Так і є. Можу розповісти із власного досвіду — колись була така ситуація, що в мене не було зв’язку дві доби, моя мати вже не знала, що думати, не витримала, подзвонила моєму командиру і запитала, чи взагалі я живий. Вона насправді перебувала у великому стресі. А з мого боку все було нормально, просто не було зв’язку. Підтримка родин тих, хто перебуває на війні, повинна бути пріоритетною у Міністерства оборони і всіх військових частин. Родини потрібно готувати, що чоловік (чи дружина) повернеться інакшим, тому, що в нього буде специфічний досвід. І цей досвід він повинен інтерпретувати в соціальне життя. В США, наприклад, роблять так звані ретрити, готують саме сприймати свого чоловіка, який повернувся з зони бойових дій. Є спеціально розроблені програми, сімейні психологи, які з цим всім працюють і готують до звичайного життя.
Дар’я Бура: У нас в країні ще не заведено ходити до психолога. На якій стадії варто рідним військового звертатися до спеціалістів?
Владислав Зайченко: До нас дуже часто звертаються дружини військових вже після його повернення з проханням допомогти саме йому. Але зазвичай звертаються вже у критичний. Також у нас дуже багато ветеранів, в яких немає сім’ї, немає батьків, і коли вони повертаються в соціум, вони залишаються в 4 стінах. Мамо дати ветерану і його родині інструмент, з яким вони мають працювати і який вони мають використовувати.
Дар’я Бура: Якщо дружина чоловіка, який пішов на війну, приходить до психолога, зазвичай які теми обговорюються в чому вона потребує підтримки?
Владислав Зайченко: По-перше, це стреси, недоспані ночі, вразливість до мінімальних подразників. Наприклад, існує група підтримки дружин ветеранів. Але зазвичай дружини звертаються із запитом про консультацію для свого чоловіка, а не для себе.
Дар’я Бура: Які поширені проблеми, що можуть виникати в сім’ях і як їх можна застерегти?
Владислав Зайченко: Непорозуміння, коли чоловік повертається: вони давно не бачилися, довго не було контакту, у людини на війні виникають інші звички, потреби. Вдома може бути багато тригерних точок. По американській статистиці 5-6% - це подружні зради саме з боку тих, хто був на війні, 2-3% з боку дружин чи чоловіків, які чекали. Варто завжди чути один одного, щоб запобігти непорозумінням. Не задавати військовому питань, на які, можливо, ви не хотіли б чути відповідь, або навіть якщо почуєте, не зможете змінити ситуацію або зрозуміти його відчуттів. Добре, коли є діти, бо це зачіпка, для чого повертатися додому.
Дар’я Бура: Чи з дітьми варто говорити, що тато чи мама на війні?
Владислав Зайченко: Так, треба чітко пояснити, що тато (мама) на війні, захищає країну. З дитиною потрібно продовжувати спілкуватися. Батько це може робити телефоном, через Скайп. Дитині варто не брехати про те, же тато.
Телефон прямих ефірів 
Про те, якої допомоги потребують родини тих, хто пішов на війну, коли правильно звертатися до психолога та як правильно допомагати родинам військових в ефірі Армія FM розповів психолог Владислав Зайченко.
Дар’я Бура: Я колись прочитала таку річ, що чоловік на війні йде на завдання. Повертаєте з нього, курить чи п’є каву, чи відпочиває чи зайнятий іншими справами. А тим часом його дружина вдома знає в якій він обстановці, чим зайнятий. І вона перебуває у стресі весь час, поки він на війні.
Владислав Зайченко: Так і є. Можу розповісти із власного досвіду — колись була така ситуація, що в мене не було зв’язку дві доби, моя мати вже не знала, що думати, не витримала, подзвонила моєму командиру і запитала, чи взагалі я живий. Вона насправді перебувала у великому стресі. А з мого боку все було нормально, просто не було зв’язку. Підтримка родин тих, хто перебуває на війні, повинна бути пріоритетною у Міністерства оборони і всіх військових частин. Родини потрібно готувати, що чоловік (чи дружина) повернеться інакшим, тому, що в нього буде специфічний досвід. І цей досвід він повинен інтерпретувати в соціальне життя. В США, наприклад, роблять так звані ретрити, готують саме сприймати свого чоловіка, який повернувся з зони бойових дій. Є спеціально розроблені програми, сімейні психологи, які з цим всім працюють і готують до звичайного життя.
Дар’я Бура: У нас в країні ще не заведено ходити до психолога. На якій стадії варто рідним військового звертатися до спеціалістів?
Владислав Зайченко: До нас дуже часто звертаються дружини військових вже після його повернення з проханням допомогти саме йому. Але зазвичай звертаються вже у критичний. Також у нас дуже багато ветеранів, в яких немає сім’ї, немає батьків, і коли вони повертаються в соціум, вони залишаються в 4 стінах. Мамо дати ветерану і його родині інструмент, з яким вони мають працювати і який вони мають використовувати.
Дар’я Бура: Якщо дружина чоловіка, який пішов на війну, приходить до психолога, зазвичай які теми обговорюються в чому вона потребує підтримки?
Владислав Зайченко: По-перше, це стреси, недоспані ночі, вразливість до мінімальних подразників. Наприклад, існує група підтримки дружин ветеранів. Але зазвичай дружини звертаються із запитом про консультацію для свого чоловіка, а не для себе.
Дар’я Бура: Які поширені проблеми, що можуть виникати в сім’ях і як їх можна застерегти?
Владислав Зайченко: Непорозуміння, коли чоловік повертається: вони давно не бачилися, довго не було контакту, у людини на війні виникають інші звички, потреби. Вдома може бути багато тригерних точок. По американській статистиці 5-6% - це подружні зради саме з боку тих, хто був на війні, 2-3% з боку дружин чи чоловіків, які чекали. Варто завжди чути один одного, щоб запобігти непорозумінням. Не задавати військовому питань, на які, можливо, ви не хотіли б чути відповідь, або навіть якщо почуєте, не зможете змінити ситуацію або зрозуміти його відчуттів. Добре, коли є діти, бо це зачіпка, для чого повертатися додому.
Дар’я Бура: Чи з дітьми варто говорити, що тато чи мама на війні?
Владислав Зайченко: Так, треба чітко пояснити, що тато (мама) на війні, захищає країну. З дитиною потрібно продовжувати спілкуватися. Батько це може робити телефоном, через Скайп. Дитині варто не брехати про те, же тато.