Служителі Мельпомени відзначають Міжнародний день театру

Служителі Мельпомени відзначають Міжнародний день театру

Це не просто професійне свято майстрів сцени та робітників театрів, це також свято мільйонів глядачів та прихильників театрального мистецтва.

День заснували у 1961 році у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. З того часу щорічно театральні колективи з усього світу відзначають свято 27 березня.

 

 

 

Перша згадка про театр датована 497 роком до н.е. У знайдених письмових джерелах говориться про проведення свята, присвяченого богу Діонісу. Перша будівля театру з'явилася в Римі в 55 році до н.е., там виконували вірші та невеликі п'єси, переспіви легенд і міфів.

Театральне мистецтво України бере початок з давніх часів, яке найяскравіше проявлялося у народних іграх, танцях, піснях та обрядах. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (XI століття). Перші зразки драми публічно виголошували учні київських Братської (Києво-Могилянська Академії) та Лаврської школи (XVI—XVII століття). Важливими центрами розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія. У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.

У 1795 році у Львові був відкритий перший в Україні стаціонарний театр. У Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, а в Полтаві — у 1810 році. Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами І. Котляревського, який очолив театр у Полтаві і Квітки-Основ'яненка — основоположника художньої прози в новій українській літературі. У 1819 році Іван Котляревський пише перший драматичний твір в українській літературі, п'єсу "Наталка Полтавка".

У другій половині XIX ст. в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери М. Старицький, М. Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен з них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Справжньою зіркою українського театру того часу була видатна акторка Марія Заньковецька.

Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 р., коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 — сучасний український театр «Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцені з'явилася ціла група талановитих акторів — А. Бучма, М. Крушельницька, Є. Добровольська, О. Сердюк, Н. Ужвій, Ю. Шумський та багато інших.

Державний драматичний театр продовжував традиції реалістично-психологічної школи. Натомість Молодий театр обстоював позиції авангардизму. З утворенням театру «Березіль» його сцена стала своєрідним експериментальним майданчиком. Тут були вперше поставлені п'єси видатних українських письменників і драматургів М. Куліша («Народний Малахій», «Мина Мазайло») та В. Винниченка («Базар», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь»). Завдяки генію Л. Курбаса, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга і перекладача світової літератури, були по-новому осмислені на українській сцені твори В. Шекспіра, Г. Ібсена, Г. Гауптмана, Ф. Шиллера і Ж.Б. Мольєра. Здійснені постановки невідомих до цього українському глядачу п'єс європейських драматургів. До експериментальних пошуків Леся Курбаса, який був репресований у часи сталінізму, і досі звертаються сучасні митці.

За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів. Зараз у нашій країні функціонують понад сто театрів. Рекордсменом за їх кількістю став Київ. Українське драматичне мистецтво дедалі розвивається та активніше інтегрується в європейський культурний простір. В Україні щорічно проходить низка міжнародних театральних фестивалів, які підтвердили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев» у Львові, «Тернопільські театральні вечори», «Дебют» у Тернополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької та звісно ж, ГОГОЛЬFEST — міжнародний мультидисциплінарний фестиваль сучасного мистецтва, який поєднує театр, музику, візуал, освіту, дитячу програму та резиденцїї.

У 2019 році GOGOLFEST увійшов у п'ятірку найкращих фестивалів Європи (EFFE Awards 2019-2020). Звісно, пандемія коронавірусу внесла свої корективи у роботу театрів та фестивалів, але, сподіваємося, що тимчасові обмеження не вплинуть на любов глядачів до театру.

Театр це божевільний творчий процес, в якому поєднується робота багатьох людей.Тут немає другорядних професій важлива праця не тільки акторів та режисерів, але й драматургів, продюсерів, художників, звукоінженерів, світлотехніків, гардеробників та білетерів. Тому в Міжнародний день театру побажаємо всім людям, дотичним до театру натхнення, нових творчих звершень, овацій та безмежної любові глядачів!

Фото: інтернет, GOGOLFESTProject«W» Veterans, Volunteers and William