Спецефір До Дня Героїв Небесної Сотні
З 18 до 21 лютого Україна вшановує Героїв Небесної Сотні та згадує про найкривавіші дні 5 2014 року. Про перебіг заходів у середмісті Києва й розбудову Меморіалу загиблих майданівців розповідає представник Музею Революції Гідності Северин Наливайко.
Андрій Давидов: У нас в студії представник Музею Революції Гідності Северин Наливайко. Сьогодні 5-та річниця розстрілів на Майдані, відзначається День Героїв Небесної Сотні. Северине, розкажіть які заходи проводяться в музеї цього тижня, і, взагалі як розвивається музей.
Северин Наливайко: Ми єдина державна інституція, у якої завдання опікуватися саме цією темою — Революцією Гідності, тому ми намагаємось не лише організовувати заходи, а й координуємо, розповідаємо про ці заходи. Ви можете відкрити наш офіційний сайт, де є посилання на кожну подію детально, там їх близько 40-ка на цей насичений тиждень. А також ми є на фейсбуці. Що стосується подій на сьогодні, то саме зараз вже розпочався ранковий молебень в Михайлівському Соборі, позавчора були молебень і панахида в дерев’яній каплиці, яка розташована на місці розстрілів. Одразу після Революції, побратими загиблих поставили дерев’яний хрест і маленьку церкву на тому місці. Крім того, сьогодні буде показ документального фільму в великій актовій залі Печерської райадміністрації. Протягом цього тижня, у нашому інфоцентрі ми показували цикл фільмів «Зима, що нас змінила», було багато людей, вони залишали гарні відгуки. Взагалі, документальні фільми є так званим ключиком до людського сприйняття.
Нещодавно ми показували фільм у Дніпрі, на показі були, навіть, не прихильники Євромайдану. Вже пізніше, як з’ясувалось, серед них був і військовослужбовець флоту РФ. Після фільму, як правило, у нас йде обговорення, глядачі діляться думками, ми запрошуємо режисерів, або героїв фільму. Тоді у нас зав’язалась розмова чи потрібна нам ця війна, та інше.
Андрій Давидов: Це місцеві жителі відвідували, так?
Северин Наливайко: Так, то навіть цей військовослужбовець казав, що фільм гарний, звісно російською мовою, але все ж. Естетична складова є засобом, що проникає до людей, а далі вже залежить від коректного оформлення режисером, від його задуму, навіть, якщо він використає лише документальні кадри, факти. Сьогодні буде фільм «Небо падає» — це про одного із героїв Небесної Сотні Устима Голоднюка. Він відбудеться для старшокласників і студентів Печерського району, також прийде один із героїв фільму. О 14:00 запрошуємо усіх охочих відвідати, вхід безкоштовний. О 15:00 в колонній залі Київської міської ради ми проведемо одразу дві презентації. Наш музей видав першу книгу з запланованого тритомника про Небесну Сотню — «Небесна Сотня. Життєписи» автор Світлана Терейковська. Вона зустрічається із героями та їх рідними, пише короткі біографії. Власне, сьогодні буде презентовано перший том, а також представлено серію відеоробіт, які ми назвали «Характери гідності». Їх є 19 по 2-3 хвилини спогадів рідних про героїв, якими вони були в житті. Цей проект є окремим плей-листом на нашому ютюб-каналі, ми сподіваємось, що він буде поповнюватись надалі. Ведуться переговори з різними установами та організаціями щодо їх трансляції.
Андрій Давидов: Ви казали про книги, як вони будуть розповсюджуватися?
Северин Наливайко: Усі наші видання ми розсилаємо по бібліотеках, вони будуть безкоштовними. Нещодавно ми переклали роман Даніеля Григорчука. Він родом з України, громадянин Америки. І вже теж була презентація цієї книги при співпраці з Міністерством інформаційної політики, цей роман також розповсюджується безкоштовно. Приємно згадати, що ми проводимо заходи не лише на партнерських майданчиках, оскільки самої будівлі музею ще немає, але діяльність музею відбувається. Ми робимо десятки заходів щороку не лише у різних містах України, а й за кордоном. З нового року ми вже почали проводити заходи на своїй локації. В оновленому Будинку профспілок є на двох поверхах маленькі приміщення — це наш інформаційно-виставковий центр музею Майдану, так ми його назвали. Це ще не музей, але є його майбутнім прообразом. Там є одна з найбільш тривалих експозицій, ми її назвали «Назустріч свободі», а на другому поверсі є зал, в якому ми проводимо зустрічі, презентації, обговорення. Там відбувався показ, про який я згадував, цикл фільмів «Зима, що нас змінила». Саме зараз там відбуваються заходи, зокрема о 12:00 буде перфоманс у рамках виставки «Сторожа». Це студентка з Луцька, вона була на Майдані, була поранена, розповідала, що усі ці роки не могла займатися творчістю на тему Майдану, і аж тепер воно в собі відстоялося. Вона зробила багатомедійний проект, там залучене і відео, і музика Дахи Брахи. В центрі проекту — це 12 мальованих полотен, вона ототожнює захисників України з апостолами, з людьми на яких можна покластися. Небесна Сотня — це одні з захисників, які на небесах стали нашими янголами-охоронцями. У неї гарне на це бачення, є інтерв’ю з нею на нашому сайті.
Андрій Давидов: Як довго триватиме ця виставка?
Северин Наливайко: Раджу встигнути — сьогодні останній день. При нагоді, ви побачите наш центр, виставку. На другому поверсі зараз триває фотовиставка іншого майданівця, киянина Олександра Тимошенка. Він фігурант як свідок багатьох кримінальних проваджень у справі Майдану. Олександр передав у Генпрокуратуру 4-значне число своїх фотографій, каже, що там багато чого можна побачити.
Андрій Давидов: Всього періоду?
Северин Наливайко: Я не знаю чи всього періоду, але він фотографував усе, проте передав, певно, лише те, що стосувалось окремих подій, проваджень. І ось його виставка «Розстріляний Майдан» на другому поверсі, Будинок профспілок, роздруковані у великому розмірі, заходьте до нас.
Андрій Давидов: Після 20-го числа щось продовжуються якісь виставки або заходи?
Северин Наливайко: Так, триватимуть. Але я хотів ще сказати про проект, який був уже помітний та затратний за ресурсами: коли була перша річниця розстрілів, ми організували промені гідності, це лазерне дійство на вулиці Грушевській, Європейські площі, алеї Небесної Сотні били в небо лазерні промені так, що їх було видно з околиць Києва. Це була пам’ятна акція. Цього року ми її повторили. О 18:30 їх запалять на алеї Небесної Сотні.
Стосовно заходів в інші дні: 24-го числа о 12-ій годині в нашому інфоцентрі буде оголошено переможців конкурсу наукових студентських робіт імені Сергія Кемського. Він був політологом, публіцистом, сам родом з Керчі. Такі конкурси відбуваються в рамках відзнак Героїв Небесної Сотні. Вирішено, що не тільки пам’ятниками й назвами вулиць вшановувати пам’ять їм, бо кожен з них мав якусь професію, певні зацікавлення, вони мали якусь ціль в житті. Тому вирішено в пам'ять про них організовувати в такій тематиці відзнаки, які будуть присвячені конкретному Герою Небесної Сотні. Ці заходи ми проводимо разом з організацією Родина Героїв Небесної Сотні.
Оскільки немає музею, самого приміщення, наші виставки відбуваються або в інших музеях України, на вуличних площах. Наприклад, зараз виставка триває в Дніпрі, присвячена мистецтву Майдану.
Андрій Давидов: В інших містах плануються якісь невеликі виставки експонатів? В яких саме?
Северин Наливайко: Вони вже створені, тому що Майдан — воля народна, а Євромайдан — ініціатива знизу. Люди роз’їхались по своїх містах і таким чином бережуть пам'ять. Є музеї регіональні, є музеї по школах. Коли ми їздимо у відрядження, наприклад до родичів або до батьків героїв, то в школах, райцентрах, всюди є або окремий клас, або якийсь куточок. А взагалі, ми, як музей Революції Гідності, зосереджуємо нашу роботу в столиці.
Андрій Давидов: Після створення одного музею, які матеріали та експонати ви зможете забрати з регіональних музеїв?
Северин Наливайко: Окремі музеї – це окремі музеї, їхні надбання залишаться на місці, вони діляться тільки тим, чим вважають за потрібне. Ми можемо хіба що обмінюватись чимось. Але все ж таки створювати один музей — це все ж таки було неправильно, нехай будуть музеї і регіональні. Я почав згадувати про підготовчі роботи: підготовчі роботи до спорудження меморіалу на Алеї Небесної Сотні – це етап, який передує майбутньому будівництву. Ми, якраз не маючи приміщення, звикли працювати в таких обмежених умовах, це і виклик, який став нашою перевагою, умінням використовувати додаткові засоби. Якщо є огороджена територія для будівництва, чому б її не використати як стенди для оголошень. Ми облаштували такі роз’яснювальні стенди на Алеї Героям Небесної Сотні. Там розказано про те, яким буде меморіал.
Андрій Давидов: Розкажіть, як триває процес будівництва? І яким меморіал повинен бути?
Северин Наливайко: Розмови про те, яким чином робити меморіал, пам’ятник чи музей, почалися відразу після Майдану. Спочатку це були суто громадські ініціативи, вони почали ще на початку Майдану збирати експонати, предмети. Потім вони інституалізувалися в державну установу.
Андрій Давидов: Коли ви заснували музей?
Северин Наливайко: Музею трохи більше ніж три роки, як державному закладу. Спершу був конкурс на те, якою саме має бути територія подій. Це була територія Гідності. Конкурс напрацював дуже багато векторів майбутнього розвитку. За його підсумками було зрозуміло, що потрібно проводити потужний міжнародний архітектурний конкурс. Міністерство культури й стало його замовником. Він був поділений на фази. Одна фаза — меморіальний комплекс, друга фаза — сама споруда музею. Так розділили тому що це різна специфіка, і кваліфікація потрібна для того, щоб виконати проект музею і проект меморіалу. Проект меморіалу буде впроваджуватися в першу чергу. Ми вже маємо результати обох конкурсів. Проект втілюватиметься за роботою двох випускниць Львівського політехнічного університету — Ірина Процик і Марія Волинець. Одна з дівчат працює у Роттердамі, інша — у Львові, а зараз вони активно залучені саме над впровадженням цього проекту.
Андрій Давидов: Коли розпочався конкурс?
Северин Наливайко: Півтора року тому. За підсумками конкурсу відібрали трьох призерів в кожній номінації. Нам дуже приємно, що меморіал будуватимуть за проектом українських архітекторів. Переможцями в другій і третій номінації стали іноземні учасники. Ми були готові до відкриття і на ці дні ми вже планували його, але не з наших причин воно затрималось. Тому і починати будівництво ми ще не можемо, бо досі тривають слідчі експерименти. Звичайно, ми не можемо форсувати ці події, бо ми самі зацікавлені в тому, аби була найбільше забезпечена можливість розслідувань. Наразі ділянка заарештована з тих міркувань, щоб не порушувати ландшафт. Слідчим потрібен той вигляд вулиці, який був під час розстрілів. Зараз тривають розслідування тільки біля каплиці, але арешт накладений на всю ділянку. Тому ми зараз проводимо тільки підготовчі роботи. Але чекаємо, коли буде знятий арешт і припинені слідчі дії. На листопад цього року плануємо відкрити меморіал.
Андрій Давидов: Тобто біля Майдану уже завершені?
Северин Наливайко: Завершені, але процедура така, що арешт накладений на ділянку повністю, тому ми зараз тільки підготовчі роботи можемо проводити: майданчик поставити для майстрів. Таке ось щось. Чекаємо, що буде знято арешт, будуть закінчені слідчі дії, і тоді ми плануємо на листопад цього року відкрити меморіал.
Андрій Давидов: У нас є питання від читача на фейсбуці: «Як Музей збирає та зберігає експонати? Скільки їх вже зібрано? І, з огляду на цифрову сферу, чи збирає Музей мультимедійні артефакти пов’язані з Революцією: фото, відео, свідчення очевидців?
Северин Наливайко: Працюємо в кожному з цих напрямках. Наші речі збираються по наших партнерських музеях, зокрема, дуже велика частина зберігається в «Національному музеї історії України у Другій світовій війні», там, навіть, ялинка розібрана. Це якраз той музей, який має достатньо місця для зберігання. Ялинка у нас чекає свого часу, і, я думаю, дочекається і буде застосована в експозиціях. Можливо, вона буде зібрана в приміщені музею, тому що він зроблений таким чином, що у центрі є таке місце, де можна буде її вибудувати, і зі всіх поверхів музею її буде видно. Залежно від того, на якому ти поверсі, на тому рівні й опиняєшся відносно ялинки — це один із варіантів. Прапори й банери, і все інше з ялинки зберігається. Звичайно, ми речі зберігаємо і в інших музеях. На щастя, зараз тимчасово орендуємо приміщення на території «Національного Києво-Печерського історику-культурного заповідника», де у нас і офіси, і підфондові зібрання. А стосовно мультимедіа, звичайно, у нас вже є дуже багато відео і фото, які передають нам як відомі фотографи, так і просто люди. Усе це цінне, не за всім одразу встигаємо з опрацюванням, але штат наш теж зростає потроху.
Андрій Давидов: Скільки зараз вас працює?
Северин Наливайко: Зараз нас працює уже більше, тому що уряд довірив Музею бути замовником самих робіт по будівництву. В цьому є як свої «мінуси», так і свої «плюси». Такого, на скільки я знаю, ще не було в Україні. Хоча ми й музей, але у нас тепер працюють інженери, будівельники. Зараз уже 43 людини, здається. Уряд дозволив збільшити штат саме тому, що розпочалася розробка документації проекту, ну і самі будівельні роботи розпочнуться.
Андрій Давидов: Як сам комплекс виглядатиме?
Северин Наливайко: Це складно описати, краще самому побачити. На нашому сайті є багато ілюстрацій і меморіалу, і музею, ну і самих проектів. Алея від Майдану вгору буде пішохідною, там буде стела пам’яті, 100 гранітних плит світлих. «100» — як символ «Небесно Сотні». Буде також збережена бруківка, вона врізатиметься у вал, який зараз є, будуть конкретно промарковані місця смертей. За це виступали родичі Героїв, ну, здається, і в архітектурі з самого початку була така думка, просто вагались як правильно її втілити. Вирішено, що будуть металеві модулі з написами.
Андрій Давидов: З прізвищами?
Северин Наливайко: Ні, не буде прізвищ. Буде «Небесна Сотня», мабуть, написано. З прізвищами складно, тому що деякі Герої «Небесної Сотні» не померли не в цьому місці, а на інших локаціях, і тоді вони були б незгадані. Буде також висаджена прогулянкова алея, де з’являться 100 лип спеціального сорту, які не дуже сильно розростаються. Це буде таким місцем пам’яті, спокою, щоб не було надмірного і зайвого драматизму, і якогось такого плекання болю. Саме завдяки цьому, я думаю, наш проект і переміг. В журі, до речі, були представники багатьох країн. Більшість були українці, також були головні архітектори Дніпра, Львова, Києва. Був Мирослав Маринович — авторитет від громадськості, і архітектори багатьох країн: Фінляндії, Польщі. Вони вважають, що зараз доречні такі способи вшанування, тобто не ставити гранітний пам’ятник, а створити місце, де можна прийти, посидіти, поговорити, і одночасно це місце нагадує про події, не помітити цього неможливо.
Андрій Давидов: Алея і музейний комплекс уже здані в оренду? На майбутнє ця територія недоторкана буде?
Северин Наливайко: Довга була процедура передачі землі. Зараз земля уже віддана у користування нашій установі, а до того вона належала різним інституціям, тобто вона була в різних районах Києва, і це дуже складно, зокрема, складність з підпорядкуванням проїзної частини в пішохідну, і різні форми власності: комунальні, державна. Цим і пояснене довге відтермінування. Але гарно все склалося, нарешті. Територія навпроти виходу з метро «Хрещатик», якраз де має бути музей, взагалі під час Майдану була приватна, планувалося зведення торговельного центру, вищого ніж готель «Україна». З’ясувалося, що не зовсім чесно були відведені там землі, тож держава їх потрошку-потрошку та й відсудила. Наразі плануємо звести там музей.
Андрій Давидов: А щодо «Жовтневого» палацу? Він там так і залишиться?
Северин Наливайко: Так-так, там і залишиться.
