Спогади українських військових про обстріл під Зеленопіллям

Спогади українських військових про обстріл під Зеленопіллям

11 липня 2014 року один з найчорніших днів в історії ЗС України. Усі, хто вижив у тій пекельній м’ясорубці вважають його своїм другим днем народження.

 

 

 

 

Рано-вранці, близько 4:30 по табору українських захисників під с.Зеленопілля Луганської області був відкритий шквальний ракетний вогонь з території російської федерації. Загинуло близько 19 наших військовослужбовців. 93 отримали важкі поранені. Очевидці ж стверджую, що жертв було більше. Це був перший масований обстріл Градами регулярними військами РФ українських військових. Згодом, подібні обстріли стали систематичними.

Розповідає очевидець, боєць 24 ОМБР імені Короля Данила Микола. На той час-механік- водій БМП1 і БМП2.

Микола: Я тоді вранці виїжджав до штабу. Пройшов інструктаж, забрав хлопців. Близько 5 години проїжджав Зеленопілля. Ми почули, як наші хлопці там кричали, взриви. Командир наш віддав наказ заховати машину. Кожен, хто був в машині рвався до наших, допомогти їм, не можливо було чути їхні крики. Ми збирали по селу бинти, матеріали, аби надати допомогу пораненим. Потім ми побачили розірвані тіла хлопців. Вони ще дихали. Я памятаю, хтось з них кричав,  що хоче побачити священника…

Щороку ми це згадуємо. Це дуже важко, важко на душі як згадаю тих хлопців. Росіяни тоді спершу «привітали» Градами, а потім добивали 120-ою. Щойно касета лягає, і все. Це 40 снарядів. Ти навіть не почуєш цього. Одна хвилина і людей немає...

Шпирка Володя через день їздив зі мною. Я йому тоді кажу, Володя вставай, поїхали, а він каже ні, я хочу відпочити. От так він тоді заснув навіки...