США vs КНР: протистояння набирає обертів

США vs КНР: протистояння набирає обертів

США продовжують вводити нові санкції проти потужних китайський компаній. Натомість Китай не припиняє нарощувати військову присутність у Південно-Східній Азії. Що Україні очікувати від цього протистояння, розповів координатор напряму міжнародної політики в Центрі політичних студій Доктрина Денис Москалик.

 

 

 

Андрій Давидов: Коли почалось протистояння між США та КНР?

Денис Моксалик: Точкою протистояння став президентський строк Трампа. Ще в період власної виборчої кампанії він акцентував увагу на тому, що демократи створюють умови, за яких Америка втрачає світове лідерство. І відповідно, від цього страждають прості американці. На цьому вдало зіграв Трамп. Вже протягом свого президентського строку він заявляв, що не допустить, щоб Китай став першою державою світу.  Це стало внаслідок об'єктивних тенденцій: зростання економіки Китаю, нарощування технологічних і військових потужностей, вплив на міжнародній арені. Та до 2019 року такі заяви були більше елементом риторики. З 2019 року починається низка торгових війн, спад взаємної економічної інтеграції та зростання протиріч.

Андрій Давидов: Чому протиріччя загострились саме 2019 року?

Денис Моксалик: По-перше, на той момент зріс середній клас у Китаї та його запити до певних стандартів життя. По-друге, збільшились певні збитки США та Китаю щодо подальшого нарощування товарообігу. З’явилась певна опозиція всередині еліт обох держав до того, щоб максимально взаємовигідно розвивати відносини. Це також збіглося зі спадом економічного розвитку у світі. Ті економічні наслідки, які маємо через пандемію, розпочались ще в 2019 році. Протистояння з Китаєм вже увійшло в Національну стратегію на рівні Міністерства оборони США. Варто також звернути увагу, що на інавгурацію 46-го президента США Джо Байдена запросили представника Тайваню як альтернативної держави, на яку претендує єдиний Китай. Подібного не було з 1970-х років XX століття, коли США почали підтримувати Китай у протистоянні з СРСР. На той момент Китай був значно слабший, а зараз він став основною загрозою.

Андрій Давидов: А як щодо інтересів України в цьому протистоянні?

Денис Моксалик: Зараз є дві концепції щодо Китаю.  Перша — розгляд Китаю та Росії як певних партнерів, вісь Пекін-Москва, в рамках якої вони є єдиною загрозою. Друга  — це Китай та Росія, окремі проблеми. І слід робити все, щоб не допустити скочування Росії в руки Китаю. В Стратегії НАТО-2030 представлений перший підхід. 

Андрій Давидов: Які кроки США робила щодо Китаю з 2019 року?

Денис Моксалик: У першу чергу в економічній галузі це конкурентноздатність китайського експорту. Введення додаткових податків, обмежень на отримання технологій, а також низки санкцій проти китайських компаній: Huawei, TikTok. Це цілеспрямоване намагання зупинити успішну експансію Китаю.

Андрій Давидов: Переворот у М'янмі якось пов'язаний з протистоянням США та Китаю?

Денис Моксалик: М'янма здебільшого розглядалась як китайська зона впливу. В чому специфіка ситуації у М'янмі? Після здобуття незалежності від Британії 1948 року тривалий час панували військові хунти. Проте кілька років тому сталась зміна влади. До влади прийшли умовні ліберали. Лідером стала Аун Сан Су Чжі, відома дисидентка. Це як у нас Чорновіл чи Лук'яненко, за масштабами. Вона намагалась переорієнтувати всю політику, яка зав'язувалась на КНР, на Захід і претворити М'янму на другу Малайзію. Відповідно, військові є представниками китайського спрямування. По суті, це один із кроків китайської експансії в регіоні.