СТАРШИНА 2 СТАТТІ АНТОН КОЗАЦЬКИЙ: "ОДИН ПІРАТ - ЦЕ ОДИН ВИБИТИЙ ЧЕРЕП"

СТАРШИНА 2 СТАТТІ АНТОН КОЗАЦЬКИЙ: "ОДИН ПІРАТ - ЦЕ ОДИН ВИБИТИЙ ЧЕРЕП"

Перший виїзний ефір з фрегата «Гетьман Сагайдачний» провели з командиром приймального радіовідділення бойової частини зв’язку старшиною 2 статті Антоном Козацьким. Говорили про традиції військово-морських сил, перші дні служби на кораблі та зустріч із піратами.

 

 

Сергій Жуковський: Сім років на кораблі. Як все починалося?

Антон Козацький: Я навчався в Державному університеті  інформаційно-комунікаційних технологій. І мені технології подобалися, але я розумів, що без досвіду нікуди. І я вирішив йти до баришевського військкомату на Київщині. Там, я заявив, що хочу до Військово-морських сил. Хочу на корабель. На відборі в Миколаєві було чоловік двісті. І вчитель із Азбуки Морзе вистукував спеціальним ключем. Ми повинні були повторювати і в кого виходило відбирали. Із двохсот пройшло двадцять людей. Через пів року до нас приїхали із фрегата Сагайдачного, потрібні були двоє кращих. Я був в їх числі. Почав служити на строковій службі.

Сухопутка і корабель це дві великі різниці. Служба на кораблі - це як окрема країна. Тут свої правила, закони, розпорядки дня, навіть інша їжа. І навіть можна прослідкувати по моїй вазі. Тільки я прийшов в армію мене було кілограм 80, потім 60, а коли прийшов на корабель стало 90. Тут же годують разів 5ть на добу.

Сергій Жуковський: Морзе в наш час? Чи важко було опанувати?

Антон Козацький: Якщо в тебе є і слух, і бажання – ти вивчиш. Я з пів року вчив. Завжди після уроків залишався, просив вчителя, аби той вмикав мені старий програвач із Азбукою Морзе, аби я тренувався. Коли постійно працюєш із Азбукою Морзе, а потім виходиш в цивільний світ, то навіть там знаходиш у різних звуках якісь меседжі. Якось, коли машина сигналила, я почув букву «М», удари барабанів – букви «Б» і «Я».

Сергій Жуковський: На сьогодні Азбука Морзе не застаріла? Особливо на рівні із сучасними засобами зв’язку?

Антон Козацький: Коли ми вийшли в похід, то у нас працювали супутникові системи, інтернет, приймачі з Азбукою Морзе. На той момент з Африки по радіохвилям ми передавали всю інформацію Азбукою Морзе, так було краще.

Сергій Жуковський: Розкажи про перші дні на кораблі?

Антон Козацький: Перший тиждень був шоковим. Тут навіть предмети побуту називаються по іншому. Ми сидим за цим столом, він називається бак. Стільчик, це баночка. І все потрібно було вчити. Мені встановили дедлайн  за місяць все опанувати. І часу не було навіть подзвонити рідним.

Сергій Жуковський: Найкомфортніше місце на кораблі?

Антон Козацький: Мій кубрик, де я відпочиваю!

Сергій Жуковський: Твій перший вихід на кораблі?

Антон Козацький: Через 15 днів служби вийшов в море. Командир бойової частини в мені був не впевнений, він посадив мене на вахту і почав перевіряти. Командир посадив мене за датчик Азбуки Морзе на прийом передачу інформації. Я відпрацював, а після отримав старшого матроса.

Сергій Жуковський: Як відбулося твоє оморячення?

Антон Козацький: Мені пощастило, я випив морську воду за раз. Так як ми служили на строковій службі, то існувала традиція гюйз, такий галстучок позаду, перекручували на перед, аби весь екіпаж бачив чи не зронив ти раптом краплину. Якщо падає крапля, або ти не допиваєш, то ти знову п’єш плафон. Бували такі хлопці, що по сім разів випивали. Для розуміння у плафоні 700 мл морської води.

По традиції збирається весь екіпаж. Визивають моряків по списку. Вам дають плафон з водою. Ти випиваєш і перевертаєш плафон, аби не вилилося ні каплі і кричиш: «Я моряк!». Потім тобі дають посвідчення де вписано довгота і широта, де ти приймав своє оморячення.

У нашій частині є сигнальники, то у них традиція прапор їсти. А от в ВЧ-5, вони беруть великий ключ на який намазують багато солідолу і через нього мають поцілувати ключ.

Сергій Жуковський: За сім років де ти ходив на кораблі?

Антон Козацький: Після строкової служби мені запропонували похід в Африку. Було дуже цікаво побачити інші культури. Ми були в Омані і в Джибути. Одні там живуть добре, інші- погано. В Омані всі їздять на шикарних машинах, ходять в білому одязі, хороші дороги. А в Джибути люди сплять на вулицях, в грязюці живуть. Страшно, коли діти підбігають і просять поїсти.

В інших країнах нас завжди супроводжують.

Одного разу ми зупинили групу піратів, але згодом ми відпустили їх, оскільки не було доказів. Всю зброю вони викинули за борт поки наш корабель доплив до їх судна. У нас навіть на кораблі вибиті черепи. Один пірат - це один вибитий череп.

Сергій Жуковський: Прибуття в Крим «зелених чоловічків» як ви і коли дізналися?

Антон Козацький: Ми тільки поверталися з чергового плавання до Севастополя. З Києва подзвонили і сказали, щоб ми направлялися до Одеси. Крим захоплений.

Я звик до Севастополя, багато кого знав, звик, було постійне місце проживання. Але нічого, освоїлися. Одеса дуже добре зустріла.