Стасік: Я знаю, що росіян зачепила пісня «Колискова для ворога»

Стасік: Я знаю, що росіян зачепила пісня «Колискова для ворога»

Днями співачка Стасік (Анастасія Шевченко) випустила пісню і кліп «Колискова для ворога». В українському фейсбуці пісня стала «вірусною». Про свою творчість, про «жаль» до ворога та реакцію росіян на цю пісню-закляття Стасік розповіла на Армія фм.

 

 

 

 

Дар’я Бура: Хто така Стасік?

Анастасія Шевченко: Стасік – це не хтось, Стасік – це я. Стасік – це моє секретне ім’я, це скорочення від Анастасії. Це не якийсь там Станіслав Григорович, ні. Це Стасік, це якби Анастасік. Це я. Я вирішила так назвати проект тому що, певно, це якийсь мій стан. Не можу сказати що це щось дитяче, але це коли ти готовий вийти і говорити. Це не завжди веселий, це коли ти на готовності. Режим готовності я вирішила назвати – режим Стасік.

Дар’я Бура: На скільки Стасік і Анастасія Шевченко поєднуються в тобі?

Анастасія Шевченко: В сенсі? Це і є я. Інколи я в стані Анастасії Олександрівни, інколи в стані Стасіка.

Дар’я Бура: На скільки ти повязана з мистецтвом? Ти і телеведучою була, і в театрі, зараз співаєш.

Анастасія Шевченко: Я з дитинства прив’язана до мистецтва. Я завжди воліла до театру, і вже тільки після війни, після закінчення моєї участі в бойових діях, вже зрозуміла, що поки я не можу грати в театрі. А так я завжди мріяла про театр,  грала, завжди брала участь в вуличних перформансах, це було моє улюблене. Але поки що я не можу.

Дар’я Бура: Це щось особисте?

Анастасія Шевченко: Проживати кожного разу чужі емоції, чужу долю, це дуже психологічно складно. Мені б зі своїми емоціями розібратися. Зараз я занадто заповнена собою.

Сергій Жуковський: Яка у тебе головна дорога життя? Ти співачка, акторка?

Анастасія Шевченко: Я хотіла би жити так, як я хочу. І саме тому я дозволила собі щось завершити, щось почати, стати співачкою у 25 років, тоді коли багато хто закінчує цю кар’єру. Я іду своїм шляхом і відчуваю, що він треба. У мене немає плану щодо кар’єри, я просто іду і роблю правильно те, що для себе.

Дар’я Бура: Що ти вкладаєш у свої пісні?

Анастасія Шевченко: Вся моя творчість – це все спосіб комунікації з людьми. Творчість для задоволення, от для чистої радості, це для мене народний квартет в народному ансамблі. От там я співаю для задоволення, просто тому що хочу цього.

Дар’я Бура: На скільки важко в Україні заявити про себе як про співачку?

Анастасія Шевченко: Я розумію, що мені є що сказати. І поки мені є що сказати, я говоритиму. Я не знаю ніякої системи для того щоб про себе заявити. У мене немає ніякої схеми, мене ніхто не продюсує. Я просто робила це так, як вміла.

Дар’я Бура: Хто твоя команда?

Анастасія Шевченко: Команди як такої в мене немає. Але коли я робила кліп, зрозуміла що його треба випустити. Тоді я прийшла до  музичної піар-агенції, вони сказали що не допоможуть в просуванні, тому що голова агенції не розумів мою музику. Я познайомилася там з дівчиною, яка допомогла мені і зробила все, що потрібно. Зараз у мене є дві дівчини Ірина та Карина. Вони допомагають. Я думаю що це моя команда. Є режисерка, її звати Анна Бурячкова, і це велике щастя, що вона погодилася зі мною працювати. Вона та сама художниця, якій я довіряю свої пісні, тому що я не мислю очима. Я не можу намалювати собі картинку. Вона допомагає мені підсилити образами. Перші два кліпи, це її історія. «Колискова» знімалася інакше, її знімав Семен Мозговий, режисер. Але ідея була повністю моя. Я розуміла, що це має бути просто і він допоміг мені втілити моя ідею.

Дар’я Бура: Ти читаєш відгуки до своєї пісні «Колискова для ворога»?

Анастасія Шевченко:  Так, я читаю усі відгуки на Youtube, їх півтори тисячі. Більшість коментарів не потребують моєї відповіді. Я відповідала людям, які питали щось типу «Напишіть мені слова», або «Коли буде на айтюнс».

Дар’я Бура: На скільки складною була робота над «Колисковою»?

Анастасія Шевченко:  Це перша пісня, яку я збиралася написати. Її написала десь три роки тому. У мене була така думка і це відчуття, типу так не прийнято, жаліти ворога не прийнято. І я просто виписала цю думку в рядках.

Дар’я Бура: Тобі дійсно школа ворога?

Анастасія Шевченко:  Так, от що я написала в фейсбуці, я рівно те я і мала на увазі. Мені не шкода, це інше слово. Я жалію. От мені просто жаль, що вони живуть в сраній Росії.

Сергій Жуковський: Слова були написані давно, і тільки зараз прийшла думка їх випустити?

Анастасія Шевченко:   Ні, я завжди знала, що я їх хочу випустити. Просто я відчула той момент, коли краще співати стала, коли я готова до сцени, і я відчула що її теж треба пускати не першою. Тобто підготувати.

Дар’я Бура:  Як думаєш, вороги почують тебе? Зрозуміють те, що ти до них говориш?

Анастасія Шевченко:   Звичайно, зараз ця пісня актуальна в зверненні саме до росіян, але рік за роком знову і знову в Україну приходять люди, щоб отримати цю землю. Приходять, і помирають. Це не перша наша війна, не друга і не п’ята. Це не звернення. Чи почули мене? Звичайно. Люди не тупі, вони можуть ними видаватися. Я читаю коментарі у фейсбуці, і розумію, що люди зрозуміли мене. І що найцікавіше, вони дійсно ідентифікують себе як ворога. Ворогом України, тому що інакше вони б так не зреагували.

Дар’я Бура:  Ти казала, що є реакція з тієї сторони.

Анастасія Шевченко:   Так, реакція є, але я вважаю що вона недостатня. 340 переглядів і розумію, що може 330 із них це українська підтримка, слова, - це українці. Я зверталася не до вас! Вам і так все ясно, мені треба, щоб мене почули там. Але довгий час я думала, що вони почули і вийшов чи то такий наказ, чи методичка, таке ну типу щоб не публікувати це і не писати про це. Тому мені здавалося, що їм дали команду не писати про це. Але вчора, про мене написав федеральний канал Царьград, найбільший там релігійний федеральний канал і РИА, тобто це слава. Це визнання.

Сергій Жуковський: Ти готувала людей до колискової, ти її опублікувала чи готуєш нас ще до чогось?

Анастасія Шевченко:   Я не готую слухача зараз ні до чого. Але я чітко розумію, що наступна пісня викличе не те щоби непорозуміння, але я знаю що після наступної пісні ви мене не запросите на ефір. Вона не проти війну, не про страшне. Я вирішила розказати історію про секс, бо мені про це теж є що  сказати. Я розумію, що після «Колискової» це здаватиметься як стрибок в іншу сторону. Але насправді це не стрибок, це мої думки, послідовні. 

Дар’я Бура:  Ти плануєш далі працювати у своєму стилі?

Анастасія Шевченко:   Так, це мій стиль життя. Пісні важкі, бо жити взагалі нелегко.