СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МЕДИЦИНІ ДАЮТЬ ПОРАНЕНИМ БІЙЦЯМ НАДІЮ НА ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ КІНЦІВОК

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МЕДИЦИНІ ДАЮТЬ ПОРАНЕНИМ БІЙЦЯМ НАДІЮ НА ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ КІНЦІВОК

Замість сталевого протеза нарощування кістки втраченої кінцівки за новою унікальною методикою. «Біотех-реабілітація поранених» – це реконструктивно-відновлювальне лікування з використанням клітинних технологій. Таке лікування іноді є єдиною можливістю подолати важкі бойові травми кісток кінцівок (плеча, передпліччя, стегна, гомілки та стопи), що не лікуються традиційними методами. Аби більше дізнатися про те як саме працює ця система у гості до Армія ФМ завітав вже вилікуваний боєць добровольчого батальйону ОУН Ігор “Шульц” та представник “Народного проекта ”Максим Рябоконь.

Сергій Жуковський: Максим, відразу запитаю у вас, як ви познайомились з Ігорем?

Максим Рябоконь: Ігор отримав поранення і дуже довго відновлювався. Однак дякувати Богу потрапив до нас в проект "Біотех-реабілітація". Це повністю волонтерський проект. Ось так ми і познайомилися. У нас багато бійців поранених. Вони приходять на проект і лікарі дивляться кому допоможемо, кому ні. Ігор вже до цього переніс багато операцій і варіантів було мало. Але ми зібрали гроші завдяки підтримці людей і маємо такий результат. Коли я сьогодні вибігав з машини сюди до вас на ефір, повертаю голову, а Ігор за мною біжить. Я кажу: "Не швидко?" А він: "Та ні, нормально".

Сергій Жуковський: Ігор як все відбулося і чого саме ви потрапили на реабілітацію?

Ігор “Шульц”: Я отримав поранення у 2015-му році в селищі Піски. Дуже складна ситуація була з гомілко-ступневими кісткам. Сама гомілка була у кількох місцях перебита. Ногу збирали по шматкам. Спочатку в Дніпрі, пізніше в Одеському шпиталі. Відсутність кістки як такої не давала можливість поставити мене на ноги звичайній пост-совковій медицині, як я це люблю називати.

Сергій Жуковський: Тобто вам одразу сказали, що у вас немає перспективи?

Ігор “Шульц”: Частину ноги підлікували, але повноцінно ходити не було можливості. І через волонтерів в Одесі, через пані Ольгу Домбровську вийшли на Київ на “Біотех-реабілітацію” на “People’s Project” і власне на огляді лікарі взялися за мене.

Сергій Жуковський: Ви дуже молодо виглядаєте. Скільки вам років?

Ігор “Шульц”: Мені 21. В 19 отримав поранення.

Сергій Жуковський: Як відбувалися події далі? Вам одразу сказали, що все буде добре і ми допоможемо, чи це був експеримент?

Ігор “Шульц”:  Гарантії як такої ніколи немає. Як Володимир Михайлович (лікар) любить казати: “Такой ноги как мама я тебе уже не сделаю”. Були надії на краще. Найголовніше – це вже після операції було вводити ці кістки в актив, розходжуватись, займатися вдома, менше сидіти, більше рухатись. Треба було працювати над собою і проект в цьому плані дуже жорстко моніторив мене – я весь час приїздив на огляди, на певні міні-операції і це мені допомогло стати на ноги.

Сергій Жуковський: Як відбувався курс лікування?

Ігор “Шульц”: Спочатку виправляли ті помилки, які були допущені у військових шпиталях. А пізніше найважчий момент – це нарощення кістки. Аналогів таких в Україні і за найближчим кордоном немає. Процес нарощення – це операції. Всаджувався типу протез кістки, який пізніше оживлявся.

Максим Рябоконь: У лабораторії береться фрагмент відсутньої кістки. Потім в лабораторних умовах завдяки забору клітин кістки вирощують щось подібне на кістку. Тобто, щоб вона стала в потрібне місце. Воно заселяється клітинами, якраз тими, які в лабораторії вирощують. Потім, коли все встановили і зафіксували, клітини починають між собою працювати і утворюють кісткову тканину. По факту це фантастика, але вже більше 50 хлопців ми вилікували і ми цим пишаємося і будемо далі говорити, що це те, що нам потрібно.

Сергій Жуковський: А скільки часу потрібно на повне відновлення і який це може бути об’єм?

Максим Рябоконь: У нас було по 15 см відсутності кістки. Були великі фрагменти від плеча до ліктя, наприклад. Є випадки, коли відірвані п'яти були. У нашій медицині ніхто подібного не робить, а ми вже 3 п'яту зробили. Зараз на лікуванні у нас морпіх, у нього взагалі відсутній плече. І які варіанти - протез поставити? Не варіант. Ми поки взялися збирати гроші на його лікування.

Найскладніше - це зібрати гроші. Матеріали і все решта дуже дороге. Багато людей, лікарів в госпіталях навіть не розуміють, що відбувається. Точно так нам віддали Петю. Це боєць 91 батальйону. Отримав поранення, наступив на міну, відірвало п'яту. Він був у берцях і тому йому пощастило, що в наших якісних Таланах. Лікар-хірург сказав - везіть його куди хочете. Йому вже повинні були ампутувати нижню частину ноги. Розпочали збирати кошти. Дівчина його говорила - не мучте, не розповідайте казки. Вони не вірили. Але приїхали побратими. Перевезли його до нас. Подивилися і сказали - так, можливо. І Петі зараз крім п'яти відновлюють клапоть, який відповідає за ворушіння ноги. Я думаю, незабаром ми побачимо результат, який ми очікуємо. Ми дуже довго вибираємо, аналізуємо такі поранення, тому що ми не маємо права оступитися. По-перше, це надія, по-друге це взяті зобов'язання, по-третє - це взяті гроші.

Сергій Жуковський: А хто люди, які працюють у цій клініці?

Максим Рябоконь: Так, це українські біологи. Ще в 2005 році була державна програма по клітинним технологіям. Був інститут в Донецьку і державою спонсорувався розвиток цих технологій. Потім почалася війна. Всі поїхали хто-куди. І в одній з київських клінік їм вдалося зібрати кілька людей звідти.

Сергій Жуковський: Ігор, скажіть які відчуття після нарощення?

Ігор “Шульц”: Під час реабілітації я старався більше ходити, бігати. Довгий час після поранення чутливості ноги нижче коліна не було, а  після відновлення чутливість збільшилась. Зараз вона ще не повністю відновлена, але згинати ногу можу на 70%. Для функції ходьби та бігу це цілком достатньо. Почуваю себе прекрасно і налаштований до подальшої боротьби.

Марія Стецюк: Ігор, я знаю, що до війни ти займався спортивними танцями, айкідо, боксом. Ти хотів би спробувати повернутися до цього?

Ігор “Шульц”: Танцювати дуже люблю. Відносно боксу, коли став на ноги, скажімо в конфронтації з ватниками відчув себе дуже впевнено і отримував беззаперечну перемогу. Звичайно, це реально, треба мати бажання, треба ловити цю можливість. Більше розрухувати ногу, більше танцювати і все буде добре.

Сергій Жуковський:  Максим як людям вас знайти аби внести кошти на допомогу і наскільки взагалі є активний народ при такій допомозі?

Максим Рябоконь: За 4 роки діяльності проекту ми зібрали понад 27 мільйонів гривень і за ці гроші у нас вже 75 бійців пішли на лікування. З них більше 50 вилікувано. Знайти нас просто - в інтернеті або Народний проект, або People's Project.

Сергій Жуковський: Можливо маєте кілька слів для людей, які нас слухають?

Ігор “Шульц”: Бажаю всім хлопцям на передовій бути обачніше. В ці холодні дні бажаю їм крутої  «закалки» і всього класного.

Максим Рябоконь: Я можу побажати одне - щоб у нас була та країна, в якій ми б хотіли жити. Хлопці, тримайтеся. Ми всі знаємо про вас, ми всі пам'ятаємо. Перемоги вам!