Святкуємо Хрещення Господнє або Богоявлення

Святкуємо Хрещення Господнє або Богоявлення

Християни східного обряду 19 січня святкують Хрещення Господнє або Богоявлення. Це третє, найбільше й завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. У народі воно має кілька назв: Водохреще, Водохреща, Водохрестя, Водощі, Йордан та Ордань.

 

 

 

 

Богоявлення — це тридення. Його, як і на Різдво, розпочинає пісна кутя на Святвечір; далі — день самого Водохреща, або Йордан, і наступний день — Іоанна Хрестителя. На це свято згадується і прославляється Євангельська подія — хрещення Ісуса Христа у річці Йордан святим Іоанном Хрестителем.

У Святому Письмі сказано, що під час хрещення на Ісуса із неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух, і пролунав голос Божий, тому свято і називається Богоявленням. У всіх храмах на Хрещення служиться Святкова Літургія, яка завершується великим освяченням води. Обряд освячення води виник ще з перших часів християнства за прикладом Ісуса Христа, який освятив води Йордану.

Вода, освячена 18 і 19 січня, називається Богоявленською або Йорданською і має силу і цілющі властивості. Нею освячують храми і домівки, дають пити тяжкохворим, зберігають вдома протягом року до наступного Водохреща.
 
У давнину ще за тиждень перед Водохрещам парубки прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата». Наші предки вважали, що вода у Водохресну ніч набирає цілющу силу. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг.

Одна з традицій цього свята — хресна хода до водохресної ополонки, яку називають Йордань, і масове купання в ній. В Україні традиція купання в ополонці на Водохреща поширилася наприкінці XX на початку XXI ст.

Між тим, У Православній Церкві України розвіяли міф про купання в ополонці на свято Водохреща. У ПЦУ заявили, що насправді купання в ополонці на Водохреща жодним чином не призводить до духовного очищення і не "звільняє" від гріхів, назвавши це міфом.

Крім того, душпастирі зазначили, що немає жодного церковного припису для вчинення такої дії у день Хрещення Ісуса Христа в річці Йордан, яке ще називається Богоявленням.

Як стверджують дослідники, в українського народу пірнання в ополонку не мало поширення. Так, у країнах грецької церковної традиції є звичай освячувати води через кидання в них дерев'яного хреста, який чоловіки виловлюють з водойми, але такий звичай власне купанням не був. "Дуже важливо розуміти суть християнського свята і не плутати його з модою, традиціями, народними віруваннями, а надто — із забобонами чи марновірством", — наголосили в ПЦУ.

Цікаво, що в етнографічних збірниках описують чимало традицій, пов'язаних із Водохрещам. У деяких регіонах дівчата не купались, а вмивались водою з річки — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині ця традиція мала трішки іншу форму: тут хлопці водили своїх дівчат до ополонок, щоб вмити їх.

Вважалося також, що у момент, коли священник занурює хрест у воду, з неї вистрибує вся нечиста сила і залишається на землі доти, доки хтось не прийде до річки прати білизну. Занурили брудну білизну в річку — чорти повернулися до води.
Якщо хтось охрестився цього дня, то, кажуть, він все життя буде щасливим. А на Слобожанщині навіть вірили, що на Водохреща є така хвилина, коли вода перетворюється на вино.

Також існує чимало народних прикмет, пов'язаних з Водохрещем. Так, якщо цього дня ясна й холодна погода — на посушливе літо, похмура й сніжна — на рясний урожай. Якщо ніч зоряна — вродять горіхи та ягоди. 

На Водохреще востаннє співають колядки. У давнину після свята розпочинався новий весільній сезон, який тривав до Великого посту. Молодь збиралась на вечорниці, а родичі ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.