Тарас Тополя: «Посилювати український інформаційний простір — наша місія»

Тарас Тополя: «Посилювати український інформаційний простір — наша місія»

Лідер гурту "Антитіла", волонтер, молодіжний посол UNICEF Тарас Тополя в телепроєкті Військового телебачення  "11 запитань" розповів, як почав допомагати армії та які зміни бачить у Збройних Силах України за останні роки.

 

 

 

 

 

Чому почали займатись волонтерством?

Тарас Тополя: Там було 5 чи 6 хвиль мобілізації. І з першої хвилі мобілізації до нас почали звертатися, бо військовослужбовців не забезпечували ні засобами захисту, ні медичними. Рідні брати моєї дружини, кадрові військові, які пішли на війну, почали звертатись до нас: «Ви люди публічні, будь ласка, допоможіть». Почали збирати кошти, щоб забезпечувати спочатку знайомих, друзів, рідних засобами захисту, а потім, сарафанне радіо рознесло це максимально широко, і ми почали збирати для великої кількості військовослужбовців на передовій. Я маю багато людей, які дають чесну, правдиву інформацію про стан у війську. Дев’яносто відсотків я не розказую, бо це стратегічні речі, безпека держави. Але, на жаль, багато чинників і факторів у війську, про які я знаю, викликають у мене здивування та сум. Тому я б волів взагалі ніколи не влазити в цю сферу. Я — артист, моє місце на сцені. Але у 2014 році до нас прийшла війна, і я мусів навчитися класам балістичним, класам захисту бронежилетів, вивчити, що таке аптечка військова, що таке пневмоторакс і багатьом речам, які до того мені були абсолютно не цікаві.

Чи маєте зброю і чи вмієте стріляти?

Тарас Тополя: У мене є нагородна зброя — пістолет «Форт», так само є офіційна — карабін. Вона споряджена. Так, я стріляю в тирі.

Головні зміни в армії за роки війни?

Тарас Тополя: У порівнянні з 2014 забезпечення формою, засобами захисту, індивідуальними аптечками, зброєю набагато покращилося. Це величезний військовий бюджет з наших із вами податків. Є контроль волонтерський над діяльністю полковників, генералів, начальників, відповідальних за це забезпечення. Та й громадський тиск так само дає результати. І очевидно, що є сумління та розуміння самих військовослужбовців, що якщо зараз не забезпечити бойових одиниць на «передку» необхідними засобами, то  ми втратимо державу. І це все спричинило покращення.

Коли з армії зникне «совок»?

Тарас Тополя: Думаю, велика проблема в тому, що стандарти НАТО, до яких йдемо — стандарти на папері, а де-факто в нас залишається «совок» і показуха. І це величезна проблема. У нас приходить начальник на посаду і будує сітку підконтрольних людей, намагаючись так втримати вертикаль влади. Тому все починається з кадрів. І співпраця з нашими партнерами щодо досягнення стандартів НАТО має бути не декларативною, а предметною. Тому, мені здається, поки не прийде нове покоління управлінців у війську, поки не прийдуть ті люди, які отримали хрещення боєм, які розуміють, що найважливіше — це виконання бойових завдань, а не показуха, доти ми будемо буксувати. Ми буксуємо навіть попри те, що є певні покращення. Вони швидше через тиск громадськості і наших партнерів, а не через внутрішнє бажання змінюватися. 

Як ставитесь до жінки в армії?

Тарас Тополя: Дуже позитивно. Взагалі вважаю, що посісти вакантну позицію командувача Медичних сил має посісти жінка. Я знаю прекрасну кандидатуру на цю позицію. Жінка, яка має оперативно-тактичний та оперативно-стратегічний рівень освіти, знає 3 мови, розуміється в логістиці. Чому ні? Я за те, щоб жінки були на керівних посадах у Збройних Силах.

Ваша думка щодо режиму припинення вогню?

Тарас Тополя: Мені це нагадує клінч на рингу. Ти розумієш, що команди, достатніх сил для повноцінної атаки і нокауту в тебе немає, але й впасти не маєш права — і ти входиш в клінч. О це і є та пауза, яка б мала слугувати для нарощування сил, посилення боєздатності армії, збільшення економічного потенціалу, переозброєння. Це є зло — припинення вогню, але менше зло, ніж відкрита війна, на якій щодо втрат можна сміливо домальовувати нулі. Не можу сказати, що  ставлюсь позитивно до режиму припинення вогню. Звичайно, як громадянин, хочу, щоб швидко були звільнені окуповані території від російських найманців і їхніх проксі. Але я розумію, що зараз це нереально, хоча політична воля на це є. Ми протистоїмо найбільшій військовій машині на континенті, цей фактор треба враховувати. Також маємо розуміти, що санкції Європи і Америки, політичний тиск ослаблюють нашого ворога. 

Як виграти війну на Донбасі?

Тарас Тополя: Не певен, що можемо виграти цю війну лише військовим чином. Переконаний, що можемо виграти війну лише комплексно: на інформаційному та економічному фронтах і в полях. І звичайно, найважливішим є виховання та освіта. Тобто тактично навряд чи зможемо досягти результатів на близьких обріях, але стратегічно нам потрібно виховувати нове покоління, прошивати їм мізки по-іншому. Ця війна стала можливою тому, що кільком поколінням людей неправильно мізки прошили. Адже якщо ми навіть фізично повернемо свої території, а на них люди перебуватимуть в іншій парадигмі, не в українській, це приречена історія. Люди — це найважливіше. Не територія важлива — мізки людей, і з цим треба працювати. 

Як вести інформаційну війну?

Тарас Тополя: Має бути, мабуть, все ж мовник світовий — англомовний інформаційний канал, який би розказував світу офіційну позицію України. Такого мовника я поки не бачу. У них там є «Раша Тудей» та ще низка каналів, які через супутник розповідають Європі, Азії та Африці позицію Росії щодо тих чи інших питань. Колись такий канал був у нас — «UA ТВ», потім він закрився. Також нам потрібно працювати з дітьми та підлітками. Весь Ютюб російськомовний, блогери орієнтуються на Росію, звідки щораз приходять нові інформаційні хвилі. Нам на державному рівні треба влити просто мільярд гривень в українських ютюб-блогерів. У нас немає освітнього українського контенту. Спробуй знайди якесь цікаве пояснення для дітей фізичних явищ — це дуже проблематично. Є канали для старших, для дітей цього немає. Ми конче потребуємо дитячого освітнього та розважального контенту. І музика, звичайно. На щастя, є Український культурний фонд. Але цього замало. Кібербезпека взагалі наше слабке місце. Над цим так само треба працювати. 

Чому перестали писати пісні російською?

Тарас Тополя: З якогось моменту принципово. До 2014 року у нас дуже гарно розвивалась російська історія.  Виступали в Москві, Санкт-Петебургу, були в чартах російських радіостанцій, у топі чартової дюжни на «Нашому радіо». У 2014 році нас запросили навіть на фестиваль «Нашествие» в Росії. Та почалась війна, росіяни анексували Крим — все, ми закрили для себе цю історію. У нас є офіційно написаних три пісні російською мовою, можна було б написати і більше, але я не розумію, для чого це робити. Ми, навпаки, маємо посилювати український інформаційний простір, і це наша місія вже давно. 

Крим повернеться в Україну?

Тарас Тополя: Я переконаний, що повернути Крим в українську юрисдикцію і взагалі питання Криму може розглядатися лише в контексті кримсько-татарської територіальної автономії. І як ми побачили протягом цих років, кримські татари — наші союзники у визвольній боротьбі, союзники проти російської імперської політики. На жаль, так сталося, що за 20 років незалежності України їхньому питанню не приділялась належна увага. Тотальна російська пропаганда зробила свою справу — мілітаризація півострова дала результат, який ми зараз маємо. 

Якими бачите відносини України і Росії?

Тарас Тополя: Мені здається, ближчі десятки років, а може й більше, у нас буде постійне напруження, якщо невідкрита війна. Відкрита війна висить над нами, просто ми можемо закривати на це очі, а маємо і потрібно не закривати очі. Маємо розуміти, що в Росії величезний військовий потенціал. Найбільша кількість броньованих одиниць на континенті у неї. Вона завжди готувалася до континентальної війни і в неї все на це налаштоване. Тому наші відносини найближчим часом будуть драматичні і напружені. Ніякого прощення, ніякого забуття!