Зараз в ефірі:

Техніка війни: Техніка, задіяна в ліквідації наслідків на ЧАЕС

30.04.2021
Техніка війни: Техніка, задіяна в ліквідації наслідків на ЧАЕС

35 років на Чорнобильській атомній електростанції сталася техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа. Коли відбувся викид радіації співставний з 300-ма Хіросімами, Радянський Союз задіяв також армію. Залучалася наявна техніка та засоби РХБ-захисту. Паралельно створювалися нові.

 

 

 

 

Подвиг ліквідаторів аварії важко переоцінити ще й з огляду на те, якою технікою і засобами їм довелося користуватися. Часто примітивними і не пристосованими для боротьби з таким лихом. Так, наприклад, дозиметри зашкалювали в тих умовах. Та країна мала військові прилади, що розроблялися для ядерної війни.

Володимир Вербицький (ліквідатор аварії на ЧАЕС): ДП-5В був розрахований на більш потужні дози. Ним і користувалися. 

Була й інша спеціалізована військова техніка, про яку багато цивільних не знали. Зокрема машини, створені на випадок тієї ж ядерної війни. Вони комплектувалися спеціальними пристроями.

Володимир Вербицький (ліквідатор аварії на ЧАЕС):  Спеціалізована техніка дійсно була. Прапорці відстрілювались, їх переставляли. Це для безпечного маршруту або проїзду.

Мова йде про БРДМ-2-РХБ. Машина створена на базі розвідувальної, проте має спеціальну апаратуру. Зокрема вона дозволяє екіпажу вимірювати рівні зараження, не залишаючи броньованого корпусу.

Справжнім символом перших місяців ліквідації аварії став вертоліт. Цивільні використовували легкі Мі-2 та Ка-26. Військові – чи не всі моделі, що були на озброєнні армії.

Андрій Куліш (ліквідатор аварії на ЧАЕС, полковник, у 1986 р. старший лейтенант): Їх було багато, вони постійно проносилися низько над  головами: багатоцільові Мі-6, величезні  транспортні Мі-26 та бойові Мі-24. 

Щодо бойових Мі-24, то це розповсюджена помилка. То були Мі-24Р, або ХР. Тобто, хімічної розвідки. Вони справді схожі на суто бойові модифікації. Могли нести озброєння. Мали швидкострільний кулемет  калібру 12,7 мм. У цих гелікоптерів демонтували пілони для встановлення ПТУРів. Натомість їх оснастили так званими «лапами» зі спеціальними ковшами, щоб брати ґрунт для аналізу.

Справжньою легендою кінохроніки тих часів стали вертольоти Мі-8. Вони з’явилися в Чорнобилі вже на наступний день після аварії і виконували найважчу та найбруднішу роботу.

Цивільні ж фахівці вдавалися до усіляких хитрощів і цивільні фахівці. Зокрема, вони створювали саморобний захист машин в польових умовах, інколи встановлювали додаткове обладнання.

Андрій Куліш (ліквідатор аварії на ЧАЕС, полковник, у 1986 р. старший лейтенант): Під стінами вибухлого реактора безперервно рухалися броньовані бульдозери і екскаватори. Вони згрібали та завантажували до самоскидів уламки уранових ТВЕЛів — „тепловиділяючих елементів”. Ті уламки були у прямому розумінні „привітом з Пекла”.

Володимир Вербицький (ліквідатор аварії на ЧАЕС):  Водій сидів у капсулі захищеній. Це не дуже зручно. Там був прилад вентиляційний, але й працювали вони у важких радіаційних умовах.

Виготовляли і спеціальну техніку, яка в народному господарстві не застосовувалася. В багатьох фільмах згадують про роботів, що працювали на даху енергоблока, але мало, хто знає, що машини були  сконструйовані українськими винахідниками.

Борис Ткач (ліквідатор аварії на ЧАЕС (1986-1999 рр.), розробник деактиваційної техніки): Коли випали радіаційні опади на землю, щоб вони не поширилися до річок, до ґрунтових вод, виникло завдання зібрати їх та заховати в могильниках-сховищах. Я запатентував 5 видів техніки, яка знімає верхній шар ґрунту і завантажує в транспортні засоби. До 2-х гектарів ми очистили.

Для захисту людей брали все, що під рукою. В Прип’яті було накопичено чимало таких пристроїв, навіть дитячі візочки з примусовою вентиляцією. Спеціальні костюми та протигази вдягали тільки військові. Та й то не всюди.

Геннадій Салівон (військовий журналіст): Протигази видавали підрозділам біля хімічних об’єктів. В Чорнобилі використовували старіші моделі, проте згодом їх замінили респіраторами, але потім і ними інколи нехтували і носили от так.

Андрій Куліш (ліквідатор аварії на ЧАЕС, полковник, у 1986 р. старший лейтенант)

Було спекотно, тож масивний поролоновий респіратор з поліетиленовим внутрішнім покриттям одразу прилип до обличчя. З незвички, щоб хапнути-вдихнути повітря на повні груди, щохвилини відтягуєш респіратор від рота, а з нього струмком ллється рідина — це твій піт з конденсатом. Пізніше всі звикли і респіратори вдягали дуже рідко,  хіба що на території самої атомної станції.

Зараз над зруйнованим реактором зведено сучасний саркофаг замість старого бетонного. Тоді, у 1986-у, будуючи його, люди вистояли. Вистояли вони і через 30 років потому - при обороні Донецького аеропорту. Не вистояв бетон.

Покриття
Надсилайте повідомлення
+38 097 1991.8.24
Наші соцмережі
Завантажуйте додаток