Топ-10 книг у програмі "Сектор Л" (друга частина)

Топ-10 книг у програмі "Сектор Л" (друга частина)

Наша перша підбріка викликала багато дискусій і пропозицій. Обіцяємо продовжувати! Тому, ось вам наступний топ-10 книг у програмі Сектор Л.

Художня література

Костянтин Чабала – «Вовче»

Боєць 72-ої механізованої бригади, а нині працівник Українського центру оцінювання якості освіти, написав свою першу книгу «Вовче». Це історія солдата піхоти, з позивним «Вовк», від імені якого і ведеться історія. Книга про війну, про людей, які зіштовхнулись з нею віч-на-віч, про те, що було і могло бути. За словами автора, у персонажах книги цілком можна впізнати когось зі справжніх людей. Справді, вони всі дуже схожі на реальних героїв. Важко розібратись, який епізод у книзі вигаданий, а який задокументований. Це моменти війни, часом героїчні, сумні, прості. Як би там не було, усі читачі сходяться у тому, що книга дуже чесна.

Мартін Брест «Піхота»

Відомий багатьом читачам Фейсбуку Мартін Брест нарешті вийшов за рамки соціальної мережі і у видавництві «Діпа» видав свою першу книгу під назвою «Піхота». Усі герої книги реальні учасники АТО, які служили разом із Мартіном у 72-й механізованій бригаді. Певна кількість історій опублікованих у мережі також увійшли у книгу, щоправда дещо видозміненими. Книга про щоденне життя звичайних піхотинців. Їхній побут, щоденні діалоги, почуття, та сподівання.

"Мені б хотілося, аби люди знали, що таке українська піхота. Звичайна, численна, яка ніде не зображується, ніде не з'являється, але день за днем тримає і тримає оборону", – розповідає автор. У планах є написання другої книги, а скоріше наступної частини, також про піхоту, адже за словами Мартіна, у першому виданні зібрана лише сота частина усього, що можна розповісти про цей рід військ.

Сергій Фурса «Шлях додому»

Багатьом Сергій відомий у якості фінансового експерта. «Шлях додому» - його дебютна книга. Американський бізнесмен їде на Донбас визволяти свою сестру, захоплену у полон бойовиками. На полі бою у прямому сенсі зустрічаються представники різних верств населення, різних ідеологій, різних світів. Друга сюжетна лінія про колишнього радянського військового, який живе у Криму, і якого автор сам називає «ватником звичайним».

 Фурса втілив свою дитячу мрію – написав книгу. Справа за малим – аби її читали. Ця історія - реакція на події. Пригодницький роман, дві сюжетні лінії, повністю вигадані. Тут вже не доведеться гадати, де художня історія, а де документалістика. Автор намагався написати не пропагандистську книгу, намагався уникнути суб’єктивної оцінки. «Шлях додому» – книга не про війну. Це про події, які відбуваються на фоні війни, і спроба показати речі під іншим кутом, наприклад, під кутом зору іноземця.

Андрій Кокотюха «Червоний»

«Червоний» — це історичний роман. Твір складається із трьох частин, у кожній з яких оповідь ведеться від іншої людини. Все описане автором має документальну основу. Головні герої не просто по різні боки барикад. Це зіткнення ідеологій, зіткнення цивілізацій. Міліціонер, чекіст і ворог народу. Для написання твору Кокотюха користувався мемуарами повстанців, публікаціями українських істориків, розмовляв із живими свідками.

Цьогоріч «Червоного» екранізували. За відгуками фільм виявився гідним книги. Можливо тому, що автор сам написав сценарій до нього. Сюжет зазнав суттєвих змін, необхідних для адаптації роману у формат кінострічки.

Еліот Акерман «Зелені на синіх», або «Зелені проти синіх»

Еліот Акерман – американський письменник із воєнним минулим. Він 8 років служив у американській армії в Афганістані.

Цей роман написано від імені молодого афганця і присвячено досвіду письменника під час війни в Афганістані. Є країни, де мир – це уявна категорія, говорить автор. Там, де так давно не знали миру, і де слово "мир" потребує роботи уяви, там є робота для письменника. Назва "Green on Blue" відсилає до явища внутрішніх атак (insider attack) у Афганістані: коли афганські солдати, яких тренують американські наставники, вбивають своїх наставників. Ці атаки – центральна метафора роману.

«У моїй книжці, як і в інших книжках про війну, насправді йдеться не про війну, а про дружбу, любов, співчуття, родину. І про те, як можна повернувшись насправді ніколи не повернутись з війни», каже Акерман.

Андрій Курков «Щоденники Майдану»

Андрій Курков заслужено вважається топовим українським письменником. Він один з небагатьох, чиї твори з успіхом продаються у книжкових магазинах по всьому світу. «Щоденники Майдану» прочитали в Німеччині, Японії, Франції, Італії та Великій Британії раніше, ніж в Україні.

Спеціально для іноземців у книзі був зроблений своєрідний словник термінів та імен, у якому доступно йдеться про Степана Бандеру, «Правий сектор», роль УГКЦ, перший Майдан, та інші маловідомі їм речі.

За словами автора, глобальна історія складається з багатьох маленьких. Свої «Щоденники він називає у першу чергу не літературою, а документом, «збіркою вражень, почутих і побачених». На думку літератора, не можна писати про трагедії прозу, доки не виросте нове покоління, для якого це історія.

Нон-фікшн

Марія Савчин «Тисяча доріг» від видавництва «Смолоскип»

«Тисяча доріг» - це спогади учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни, яка з 1944 по 1953 рр. перебувала в підпіллі на Львівщині, в Закерзонні, Польщі, Карпатах, на Поділлі, Волині та Поліссі. Будучи дружиною Василя Галаси («Орлана») — заступника Провідника ОУН Закерзонського краю, а з 1948 р. Провідника ОУН Волині й Полісся, — вона зустрічалася з багатьма повстанцями, виконувала відповідальні доручення, не раз потрапляла в трагічні ситуації, коли вирішувалася не тільки її доля, але й доля товаришів по боротьбі. Марія прожила довге і захоплююче життя, а книга – обов’язкова до прочитання усім поколінням українців. Вона місцями шокує, але водночас дає дуже чітку картину тих історичних подій, з перших вуст. Особливо радимо почитати книгу людям, які виховувались на радянській ідеології. Відкриєте для себе багато нового!

«Як працює путінська пропаганда», Микола Давидюк

Про сутність російської пропаганди та як з нею боротись написана маса книг. Микола Давидюк, молодий і завзятий політолог був одним з перших авторів створивших вартісне видання на цій ниві. Ця книга дає відповідь на такі питання: на кого розрахована путінська пропаганда та як вона працює; що таке гібридна війна і як це пов’язано з поняттям «русского міра»; хто відповідає за пропаганду на технічному рівні та як саме діє пропагандистська журналістика; хто є союзником Росії в питаннях ідеології та звідки слід чекати небезпеки; нарешті — чи можна протистояти інформаційній війні та якими методами найкраще боротися з гібридним сепаратизмом Кремля.

Інформація викладена у дуже доступній формі, навіть для тих читачів, хто раніше не цікавився цим питанням. Враховуючи те, що пропаганда ведеться стабільно і результативно, книга не втрачає своєї актуальності.

Макс Музика і Андрій Пальваль «Щоденники Савур-Могили»

Хронологію подій і дух часу зібрали в одну книгу Максим Музика та Андрій Пальваль. Щоденники учасників подій передають особливий стан бійців, країни, емоції та перипетії на території антитерористичної операції. У книзі відсутній пафос та героїзм.

Прочитати цю книгу – побачити війну такою, яка вона є. Отримати уявлення про географію подій, часові рамки, чисельність військ, особливості стосунків між командуванням тощо. У книзі також присутні фронтові фото, на яких можна знайти людей, про яких пишуть автори.

Максима слухачі Армія ФМ знають добре, адже він з’являвся у якості співведучого у перших випусках програми «Сектор Л», а також був її гостем. Андрій Пальваль – художник, який потрапив у полон і якому вдалося втекти.

Поезія

Юрій Строкань «Ахіллес і Черепаха»

Юрій Строкань – київський поет, мало відомий за межами області. А дарма. Саме його віршами хочеться завершити цю частину невеличкого огляду наших програм і літератури, про яку «Сектор Л» говорив протягом року. Поезію Юрія можна прочитати у збірці видавництва Небо - «Галерея чуття», у збірці поетичного дуету Юрія і Миколи Кулінича "Ахіллес і Черепаха" , подивитись у проекті «Почути» ось за цим посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=qRJJvvnIy-U

А ще краще, звісно, послухати вживу!

Дзвони скоріше

Від твоєї самотності віє січнем:

Останні екзамени, п’яні очі

Колись колишня дзвонить частіше

І певно знає чого я хочу

 

А ти заливаєш квіти дощами

І дзвониш мамі, і знов з безодні

І все ще здаєшся мені приреченою

Бути разом. Хоча би у жовтні

 

І тихі сусіди, що аж не віриться

Болісно мріють новим терактом

І дикторка з третім звабливо дивиться

Криваве вбивство назвавши актом

 

І знову в акваріум, за втраченим літом

Замулені очі самотнього карпу

І всі намагання її зрозуміти

По телефону, в купе плацкарту

 

«Забудь мій номер» - кажу їй, мушу

І серед ночі, набрати « як ти?»

Чувак с гітарою лізе в душу

Сказавши все, чим я маю жити

 

І теплий дотик. З кінця перону

Ковтнувши посмішку від здивування

Вона так болісно дивиться в сторону

Куточком ока тебе торкаючись

 

Цієї осені все можливо

От ще б із Депом якісь пірати

І я ще чекаю від себе дива

Знов умовляючи її не спати

 

Знаєш, дзвони… З нас ніхто не вічний

Ті ж самі сусідки заходять частіше

Твоя самота захворіла січнем

А зараз ще жовтень. Дзвони скоріше